Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 22
упійманих поросят звучало, як переможні фанфари.
Військо вклалося у визначені князем строки, навіть
впоралося раніше, бо вже на другу добу над Срібним
запала кладовищна тиша, тільки рої мух гуділи
над незахороненими трупами, бо нікому було вже
їх поховати. Як напише про це безпристрасний літописець
– «врятуватися міг лише той, хто мав би
крилаті коні».
…У просторій світлиці ось-ось розпочнеться генеральна
рада старшин. Стіни зі смаком прикрашені
вишитими рушниками, на яких буяли небачені дивовижні
квіти, з-за ікони Божої Матері визирав пучок
висохлого зілля, освячений на Маковея для оберегу
від нечистих сил – вся мирна хатня обстановка ніяк
не в’язалася з мовою перед вирішальною кривавою
битвою. З хвилі на хвилю мав під’їхати гетьман Іван
Виговський, тож козацький генералітет упівголоса
обмінювався репліками, мов для розминки перед головною
розмовою.
– З усіма посли й дипломати порозумілися, тільки
з московитами ніяк не вдається…
– Шведський король підписав угоду, що визнає
нашу незалежність, погодився також, що до козацької
держави переходять Берестейське та Новгородське
воєводства.
– Поновлено союз із Кримом, а Туреччина і Польща
гарантують якнайширшу автономію.
Іван
Виговський
8484
– Всі наші вольності збереглися б, аби на ділі постало
усе, як в угоді, підписаній у Гадячі 16 вересня
1658 року.
– М-м-м, толково полковник Немирич написав
цю угоду.
– А що ви хочете: чоловік не тільки в Україні закінчив
академію, він студіював в університетах Лейдена
і Амстердама, Базеля, Падуї і Сорбони, подивився
власними очима, як діє влада в Англії.
– Пригадуєте, трохи кривилися зверхники усіх
трьох держав, але вже ж згодилися, бо не якийсь «самопал
», а випробувана вже європейська річ.
Стрімко ввійшов гетьман Іван Виговський, усі
встали й після короткого вітання та молитви одразу ж
почалася військова рада.
– Панове старшини, я передусім хочу повідомити
вам про «Маніфест до європейських держав»,
який ми направили в усі монарші двори, всім послам
і представництвам. Європейські народи мають знати
правду про причини війни з московитами не з чужого
голосу, який звик усе перебріхувати, а з голосу нашого.
Дозвольте ж вам зачитати цей документ.
Гетьман читав швидко, але не ковтав слова, радше
викарбовував кожне, час від часу піднімав очі від писаного
і оглядав генералітет, мов звіряючись – видно
було, що маніфест він майже весь знає напам’ять.
«…І не з іншої причини прийняли ми протекторат
великого князя московського, як тільки, щоб нашу
свободу, здобуту з Божою допомогою й освячену
проливом крові могли зберегти. Але цар не виправдав
надій України, не давав їй допомоги проти ворогів,
умовлявся з Польщею про поневолення козаків, наказав
ставити фортецю в Києві, щоб тримати народ у
ярмі, царські воєводи підтримували заколоти, нищили
край. Та зрада підступної Москви явна у всьому,
вона готує нам ярмо, насамперед, домашньою, громадянською
війною, тобто нашою власною зброєю.
Усе те ми виявили … а тепер змушені підняти законну
оборону, та вдатися до сусідів із проханням про допомогу
для своєї свободи. Не в нас лежить причина
війни, що розгорілася…»
Іван Виговський аби перевести дух, на хвилю відклав
писане. По мовчанці, затягнутій і глибокій, що
85
комара, видавалося, можна почути, враз загуділи
старшини.
– А якої ж трясці московському царю ще треба?
– Йому ж пропонувалося – о-го-го!
Гетьман підняв руку, щоби втихомирити товариство,
він нікого не міг обірвати просто так, бо всі вони
в бойових походах не один казан кулешу разом з’їли,
над ними всіма ті самі кулі посвистували, і не відомо
було, кого з них виберуть першим; гетьман просто дивився
на ці обвітрені, вкриті шрамами битв обличчя,
що за звитяжні роки стали як рідні. Нарешті, як стишився
шум, Виговський вів далі.
– Маєте рацію, панове. Вереснева угода в Гадячі
була основою для федеративного об’єднанням України,
Литви і Польщі, аби припинити війни й розбрат.
Всі три держави мали б рівні права. Ця федерація на
європейських засадах не спрямовувалась проти когось
іншого, в тому числі й Москви. Мало того, як ви
знаєте, російській стороні теж пропонувалося приєднатися
до федерації, але не схотіла Москва, рівних
прав їй замало, ненаситному треба усе… Скажу більше:
як передають вірні нам люди, у царських палатах
ще в лютому цього року пройшла таємна нарада,
де бояри і цар відхилили остаточно переговори про
федерацію. Натомість, оскільки угода в Гадячі скасувала
Переяславський договір 1654-го, московити
хочуть угоду з Україною лише двосторонню. Мене
на переговори запрошували, але я не дав згоди – у
таких «дружних» перемовинах можна позбутися голови.
Тепер ось іде Трубецькой на нові переговори…
А щоб легше було з нами «розмовляти», цар дав князю
військо, за різними даними розвідки, від ста до
ста п’ятдесяти тисяч.
– Бачимо вже нову дипломатію, у Срібному тільки
ворон кряче над непохованим нашим людом, –
знову загули старшини.
– Панове, до діла, – тепер уже обірвав гетьман
старшин, не дав розбурхати пристрасті. – Завтрашній
день – 29 серпня 1659 року – то доля наша і всієї
України. Завтра – свято Петра і Павла, але не зможемо
сісти за святковий стіл, і не ложку візьмемо в
руки, а шаблю й мушкета. Проситимемо ж у святих
апостолів помочі розумом, силою і звитягою. Давай
8686
те, панове, висловимося, які полки виступатимуть з
досвіта, як, коли і куди ітимуть.
Генеральна рада, що нерідко тривала по багато годин
(кожен полковник, навіть хрипнучи, відстоював власну
правду і власне бачення, а всю раду огортав дим від козацьких
люльок, густіший від осінніх туманів грибної
пори), цього разу пройшла злагоджено і швидко.
– Толково придумано, гетьмане, – докинув хтось
із полковників на звернення.
– Згоден, панове, – похилив голову Виговський.
– Смію лише нагадати: перемогу дадуть бездоганна
чіткість і послух.
Ніхто не перечив, бо знали, що завше врівноважений
гетьман не потерпить найменшого нехлюйства
чи відхилення від наказу. У своїй принциповості
Виговський ітиме до кінця, не зважить і на власні
гетьманські клейноди. Коли восени 1657 року московські
бояри збаламутили козаків, Іван Виговський
скликав у Корсуні Генеральну раду і привселюдно
зрікся булави. Та як охололи гарячі козацькі голови
і зрозуміли шахрайство й обман московитів, то перепросили
Івана Остаповича і повернули йому всі
гетьманські клейноди.
…На місце бою під Конотопом, у район Соснівки,
полки Івана Виговського прибули з маршу й одразу
ж, навіть хвилини не перепочивши, атакували
головні сили. Козаки билися затято, але й російські
війська боронилися вперто – впертості їм додавала
поразка 24 червня московських ратників під Шаповалівкою,
- Предыдущая
- 22/97
- Следующая