Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 87

И нынЂ имъ посланникомъ о жалованьЂ на войско Запорожское говорить, видя такую царскаго величества милость и къ нимъ оборону, не довелось. А какъ былъ у гетмана у Богдана Хмельницкого государевъ ближней бояринъ и намЂстникъ тверской Василей Васильевичъ Бутурлинъ съ товарищи, и гетманъ говорилъ съ ними въ разговорехъ о числЂ войска Запорожского, чтобы учинить 60.000; а хотя бъ де того числа было и больше, и государю де въ томъ убытка не будетъ, потому что они жалованья у государя просить не учнутъ. Да и имъ, Самойлу и Павлу, и инымъ людемъ, которые въ то время при гетманЂ были, про то вЂдомо жъ. А что въ Малой Росіи въ городЂхъ и мЂстЂхъ какихъ доходовъ, и про то царскому величеству не вЂдомо; и великій государь нашь, его царское величество, посылаетъ доходы описать дворянъ. А какъ тЂ царского величества дворяны доходы всякіе опишутъ и смЂтять, и въ то время о жалованьЂ на войско Запорожское по разсмотрЂнью царского величества и указъ будетъ. А нынЂ царское величество, жалуя гетмана и все войско Запорожское, хочетъ послать своего государева жалованья по давнымъ обычаямъ предковъ своихъ, великихъ государей царей и великихъ князей російскихъ, гетману и всему войску Запорожскому золотыми.

Тому їм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорізькому війську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государів ближній боярин і намісник тверський Василь Василевич Бутурлин з товаришами, гетьман в розмовах з ними про число Запорізького війська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б і більше того числа було, государеві в тім шкоди не буде, бо вони прости плати у государя не будуть. Про се відомо їм, Самійлу і Павлу, й иншим людям, які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій Росії по городах і містах, про се царському величестві не відомо, і великий государ посилає дворян, щоб списали доходи. Як ті дворяни царського величества опишуть всякі доходи і обрахують, тоді, по обміркуванню царським величеством, буде наказ про плату Запорізькому війську. А тепер царське величество, жалуючи гетьмана і все Запорізьке військо, давнім звичаєм предків своїх, великих государів, хоче післати гетьманові і всьому війську Запорізькому своє государське жалуваннє золотими.

10. Крымская орда если бы имЂла вкинутися, тогда отъ Астрахани и отъ Казани надобно на нихъ наступити. Такожде и Донскимъ казакомъ готовымъ быть. А нынЂ ещо въ братствЂ, дать сроку и ихъ не задирать.

10. Коли б мала напасти Кримська орда, тоді треба на неї наступити від Астрахани й Казани, також і Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати.

Царского величества указъ и повелЂніе на Донъ къ казакомъ послано: буде Крымскіе люди задору никакова не учинятъ, и на нихъ ходить и задору чинить не велЂно. А будетъ Крымцы задоръ учинять, и въ то время царское величество укажетъ надъ ними промыслъ чинить.

Наказ і повеліннє до козаків на Дін післано: коли Кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське величество велить на них іти походом.

11. Кодакъ городъ на рубежЂ отъ Крыму, въ которомъ гетманъ всегда по 400 человЂкъ держить и кормы всякіе имъ даетъ; чтобъ и нынЂ царское величество пожаловалъ кормами и порохомъ къ наряду изволилъ построити. Также и на тЂхъ, которые за порогами коша берегутъ, чтобъ царское величество милость свою изволилъ показать: понеже нелзя его самого безъ людей оставляти.

11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завсіди по 400 чоловіка держить і харч усякий їм дає-тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчом і порохом для армати. Також і тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку,-бо його неможна самого без людей лишати.

О той статьЂ царского величества милостивой указъ будетъ впередъ, какъ про то вЂдомо будетъ, по скольку какихъ запасовъ въ тЂ мЂста посылывано и сколько будетъ доходовъ въ сборЂ на царское величество 7).

До сеї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали, і скільки доходу буде зібрано на царське величество.

А что въ письмЂ жъ вашемъ написано: какъ великій государь нашъ, его царское величество, гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское пожалуетъ, свои государскіе грамоты на волности ваши дать велить, тогда вы смотръ межъ собой учините: кто будетъ казакъ, или мужикъ, а чтобъ число войска Запорожского было 60.000. И великій государь нашъ, его царское величество, на то изволилъ имъ-числу списковымъ казакомъ быть велЂлъ. И какъ вы посланники будете у гетмана у Богдана Хмелницкого, и вы бъ ему сказали, чтобъ онъ велЂлъ казаковъ разобрать вскорЂ и списокъ имъ учинилъ, да тотъ списокъ за своею рукою, прислалъ къ царскому величеству вскорЂ 8).

А що в вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольности велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб війська Запорозького було 60.000. — То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. То ж як ви, посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписсю прислав негайно царському величеству.

Як з усього досі звісного виходило б, сі статті були передані послам на виїзді разом з жалувальними грамотами; самостійної дати вони мабуть не мали, і їх властиво треба назвати статтями 27 березня-як датовані жалувальні грамоти: днем фактичного, а не етикетального відпуску послів (в чорновиках місце на дати грамот пропущено і заповнено иншою рукою, коли вияснився день фактичної відправи).

Примітки

1) В науковій літературі дискутувалось се питаннє, що належить уважати основним актом, а що допомічним, субсідіярним: Жалувальну грамоту чи Статті. Шафранов вважав статті тільки за доповнення до жалувальних грамот (с. 390). Розенфельд арґументував против сього, вважаючи статті основним актом, “договором соединения”, посилаючися на пізніше значіннє статей (с. 33-4). Дійсно, після того як відносини України до Москви стали нормуватися договорними статтями, “Статгі Б. Хмельницького”, чи властиво Трубецкого стали вважатися основою української конституції. Але в березні, передаючи послам гетьмана жалувальну грамоту і статті, московський уряд вважав основним актом грамоту, се річ безсумнівна: статті були скомпоновані дяками цілком довільно, так що вони тільки доповняли грамоти. Гетьман же і старшина не прийняли ні статей ні грамоти, се теж ясно. Вони стояли на переяславській умові-формулі непорушного заховання українських вільностей, розуміючи під нею захованнє державного status quо. Не сформулували сього свого становища, але воно цілком ясне.

2) Карповъ, Переговоры о соединеніи Малороссіи съ Великой Россіей, Журналъ Мин. Нар. Просв. 1871 кн. XII, особл. с. 242-6. Буцинскій, О БогданЂ Хмельницкомъ, с. 154 дд.; Антоновича рецензія на сю книгу в Кіев. Старині, 1883, II, ст. 418. Макарій, Исторія Рус. церкви, т. XII. с. 71. Эйнгорнъ, Очерки изъ исторіи Малороссіи с. 67. Нольде, Очерки государственного права ст. 390-1. Розенфельдъ, Присоединеніе Малороссіи къ Россіи с. 34-5. Моя: Переяславська умова с. 10 дд. А. І. Яковлев, “Статті Б. Хмельницького” в редакції 1659 року (Юбил. збірник М. Грушевського). В. І. Щербина, До питання про статті Б. Хмельницького (тамже). M. H. Петровський, До питання про статті Б. Хмельницького, Записки ніжинські т. IX, 1929.