Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 386

Автор займався обслідуваннєм турецького копіярія університетської бібліотеки в Ґетінґені, знайшов у нім копії 7-ти листів царгородського дивану до Б. Хмельницького з рр. 1650-5 і 3 листи до П. Дорошенка; з них опублікував в сих статтях лист султана з дня 12 шабана 1060 р. (10 серпня 1650 р.) — подаю його в скороченню:

“Копія височайшого листу, що має бути післаний від падішаха до теперішнього козацького гетьмана.

“Пихо володарів народу Месії, вибраний з могутних між Назареями, гетьмане війська Запорізького 1),-Богдане Хмельницький — дні твої нехай скінчаться щасливо!

“Одержавши височайшого сього листа, аби ти знав, що писаннє ваше писане до нас через одного з визначних ваших людей.. 2) на засвідченнє вашої пошани й щирости, за поміччю божою і голови пророків Магомета дійшло до блаженого порогу і міцних воріт наших. Писаннє се було переложено за османським звичаєм і принесено могутними нашими візирами і радниками на ступені нашого трону.

“Наше височайше і світохоплююче знаннє проникло в зміст його і все вами подане до відомости війшло в свідомість нашого духу.

“Вже давніш давали ви знати, що війшли в добре порозуміннє з його високістю ханом кримським Іслам-Гіраєм, щирим і вірним слугою нашого вічного порогу і трівкої династії, і тим способом віддали деякі послуги моїй високій державі. Держали твердо на узді козаків і пильнували, щоб у межах наших добре захищених країв ніякій місцевости не було ніякої шкоди. (Тепер?) повідомили ви нас, що ви вірно і щиро прагнете бути підданцем нашого могутнього двору і належати до числа слуг, обнятих нашою ласкою. А що наші височайші двері і блаженний цісарський поріг отворені для ворога і для приятеля, коли вони заявляють бажаннє вірно і щиро служити, то і се ваше проханнє вислухано, і ми вас у підданство прийняли, а посол ваш, що потерся лицем до нашого височайшого стремени, відзначений кафтаном (qаftаn).

“Про се посилається вам нинішнє височайше писаннє. Одержавши його (знайте), що поскільки з усієї душі й щирого серця бажаєте заховувати своє підданство нашому могутньому і щасливому дворові, ваше стараннє не буде відхилене; а фальшивим відомостям ворогів ніякої віри ні значіння не буде надаватись. Ви ж старайтесь однодушно і пильно виконувати підданські обовязки, аби мати імя і честь між иншими народами назарейськими”.

Аналізуючи сю копію автор звертає увагу на дві обставини. По перше — на сій копії значиться, що се проєкт листа, і хоч ніщо не показує, аби проєкт сей зістався тільки проєктом, і нема на копії поміти про те, що лист зістався не відісланим, як се буває в инших випадках, все таки нема повної певности, що сей лист був гетьманові післаний. По друге — хоча в збірнику листи йдуть в хронольоґічнім порядку, лист сей стоїть після листів з вересня і жовтня 1650 р. Се підсуває гадку, що в даті може бути, зайшла помилка, і лист в дійсности належить до пізнішого часу. Але аналізуючи історію зносин Порти з Україною — головно за матеріялом Жерел т. XII (с. 494), автор кінець-кінцем вважає за правдоподібніше, що нинішній лист фактично був принесений гетьманові в липні 1650 р. посольством, що мало авдієнцію у нього 30 липня, і 12 Шабана — се "антедата", як він висловлюється: оригінал, мовляв, пішов з датою ранішою.

Розбираючи при тім, доволі побіжно, турецькі грамоти привезені Унковским, проф. Рипка висловляв такий свій погляд, що надрукований в Актах Ю. З. Р. VIII лист Бекташ-аґи і “т. зв. III лист Мурад-баші” (себто властиво другий з листів Мурад-баші, надрукований в Актах) належить до одного часу -до квітня або початку травня 1650 р. Потім Осман-аґа привіз “т. зв. другий лист Мурад-баші” (себто перший його лист надрукований в Актах під № 2), і з ним разом инший лист Бекташ-аґи, що до нас не дійшов. “Хм. відповів на се (листом виданим в Актах VIII) і нарешті післав своїх послів. При кінці липня прийшов у відповідь на се цісарський лист, що його Хм. прийняв з рук чауша Османа” (с. 484).

Єсть в сих словах деяка непослідовність; коли приймати, що лист султана 12 шабана було відповіддю на листа Хм-го, висланого після одержання листів Бекташ-аґи і Мурад-баші при кінці липня, то він мусів бути привезений Х-му в осени, і тоді дійсно лист султана був писаний пізніш ніж 12 шабана. Але я думаю, що пересилки між Чигрином і Царгородом були часті в тім часі, і коли лист 12 шабана був справді післаний, то він був відповіддю на якесь раніше посольство Хм-го. Слів його листу: “до тыхъ часъ писаньєвъ нашихъ не посылали” не треба брати буквально, на букву перекладу неможна посилатись ніяк; і слова значать, що Хмельницький не посилав послів останніми часами, тому що не мав під рукою “лутчих послів”, але тепер ласка цісарська його осмілює, і він посилає кого може. Ся ласка султанська була переказана йому в листі Бекташ-аґи, про султанський лист не згадується, і його посольство 30 липня не привезло очевидно, -як я то зазначив в тексті.

Ставити лист № 3 перед № 2, як то робить проф. Рипка, я не бачу причини, і його здогад, що Мурад-баша се Кара-Мурад-баша, великий візир від 31 травня до 7 серпня 1650, признаюсь, мене дивує, бо ж у листі № 2 Мурад-баша виразно називає себе очаківським беєм.

До ст. 135-7. В випуску за червень 1930 р. приніс Archiv Orientalni Чеськословенського орієнтального інституту в Празі другу студію проф. Рипки про кореспонденцію Порти з Хмельницьким (Weitere Beitrage zur Коrrеsроndenz der Hohen Pforte mit Bohdan Chmelnyckyj, ст. 262-283). Вона займається турецькими листами посольства з ребіу-ль-еввель 1061 р., в звязку з появою першої половини сього мого тому, власне отсих сторін 135-7. Автор спиняється на сім куріознім епізоді 3), що тільки тут туркольоґи довідуються про видання султанської грамоти з ребіу-ль-еввель, і подає ориґінальні турецькі тексти з сього посольства:

а) султанську грамоту з копії гетінґенського копіярія, згаданого вище.

б) грамоту вел. візиря Ахмеда до гетьмана-з оригінала Музея Чорторийських у Кракові.

в) султанську грамоту до хана в сій справі-з гетінґенського копіярія.

Всі три в факсіміле, в сучасній транскрипції і в перекладі.

Копія султанської грамоти в гетінґенськім копіярії (затитулована як “копія височайшого письма написаного 4) до козацького гетьмана”) не ріжниться від ориґіналу виданого в Памятниках; та ж дата: “початок місяця ребіу-ль-еввель 1061”. Проф. Рипка відзначає одну неточність в моїм переказі сього листу на с. 135: султан посилає гетьману не “парадну одіж і шубу соболину”, а одну тільки “парадну одіж”. Неточности в сім місці має і старий польський переклад і новіший-Гаммера, як показує проф. Рипка. В султанськім листі мова не про дві річи-одіж і шубу, або кафтан, а про одну тільки “оксамитну одіж”, і вираз ориґіналу seraser означає не соболину шубу, як псрекладав Гаммер, а оксамитну одіж (Ehrenkleid aus Brokat).

Лист вел. візиря дуже многословний, переповнений етикетальною фразеольоґією, в скороченім перекладі виглядає так: “Приятелеві нашому, гетьманові війська Запорізького (Жовтого-Комишу-Сари-камиш) Богданові Хм., славі князів християнських (народу Месії); вибраному серед володарів Ісусових, правителеві державних справ громади назарейської, відзначеному повагою і гідністю (і. т. д.).

“Пересилаючи сердечний привіт приятельськи подаю до відомости, що ваші дружні й покірні писання до могутнього падішаха, до вашого приятеля (себто візиря) і до всеї старшини (Generalstab, obaq aghalary) великої держави, з рук Осман чауша, виправленого разом з вашими післанцями, по призначенню одержані й перекладені. Ви висловили в них вашу покору-пишете, що далі з усім військом Запорізьким (Сари-камиш) пробуваєте в непохитнім підданстві падішахові і тішитеся, що його величність-як свідчить пересланий з тим Осман-чаушем височайший лист і наше приятельське писаннє, зволив вас за нашим проханням і рекомендацією прийняти в підданство (Knechtschalt). Далі висловили ви прохання, щоб ми (в. візир) і далі вставлялися за вами (перед султаном) як буде до того нагода. Але, приятелю мій, і перед одержанням вашого листа, сей ваш приятель (в. візир) і вся старшина (Generalstab) при кожній потребі поручала вашій величности вас і все ваше військо (клопотались за вас). Короткий зміст ваших тепер одержаних листів також подано до стремени падішаха, і все що ви заявляли про вашу покору і приязнь і писали в справах вашого війська і про ваших ворогів-все се подано до відомости, з усякою старанністю, так що височайше, світ обхоплююче знаннє (султана) всі подробиці вашого становища обняло і обхопило.