Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 277

Пляни Радзєйовского стояли в звязку з проєктом цісарської місії до гетьмана, до котрої далі перейдемо, але йому не вдалось узяти в ній участь. Арештований в грудні він лишився в вязниці до самої смерти Карла-Ґустава, що не міг йому пробачити його інтриґ.

Примітки

1) “Отець Даниїл за порадою князя поїхав назад, а Ґрондский лишився тут до сього часу; після того той Даниїл знову був післаний від козаків і пробував проїхати через Полісє”-писали Карлові його посли з Семигороду в початках вересня (Transsylvania II. 164-Архив VI, III с. 137). Сю подоріж від Ракоція Данило зробив очевидно під іменем Андрія: ясно, що се він під іменем Андрія Грека пише з Яс Ракоцієві 18 червня, що не може проїхати до Чигрина, через татарський похід, і буде в Ясах чекати послів Ракоція до царя, щоб їхати разом, тим часом просить Ракоція сповістити гетьмана, коли єсть якась можливість через Краків, або иншою дорогою-Monumenta с. 380. Він підписаний тут: legatus zaporoviensis Andreas Graecos. Хоч шведські посли думали, що Данило і через Полісє не пробився і мусів вертати, але він очевидно тудою проїхав таки під Варшаву-де його бачимо при кінці серпня у Карла.

2) Дата сього другого виїзду очевидно 13 (23) липня: 12 липня Данило пише Ракоцієві з Чигрина, що гетьман посилає його до шведського короля “через Литву, а саме через Підляше” (підписаний Andreas Grecos-Daniel Grec. Xeniensis, мабуть Atheniensis-Monumenta c. 406), a 13-м липня датовані листи гетьмана до Карла-Ґустава і Радзєйовского, Архив III. VI с. 124-6. В Жерелах XII с. 392 лист до Радзєйовского має дату 15 липня, але се копія Лізолі, а на ориґіналі швед. держ. арх, стоїть 13 липня. Непевно виглядає також дата 1 серпня реґести листу воєводи Стефана до Радзєйовского, де він повідомляє його, що користаючи з подорожі Данила до Карла-Ґустава, посилає йому також листа від себе-тамже с. 393.

3) Ex naturae ipsius inagisterio et innato nostro ergo unumquemque praccepto didicimus: neminem laedere, sed reciproco cum bone nobis fauentibus contendere studio... Стиль листу не дуже правильний, а виданнє текстів і в сім томі не дуже поправне, так що на нього покладатись не можна.

4) Архив ЮЗР. III. VI с. 124 початок: Serenissime гех Sueciae, domine et amice nobis observandissime! дата Czihirini die 13 iulii 1656 iuxta vet. calend. Той самий зміст, в коротшій і простішій формі повторяє польський лист до Радзєйовского-тамже с. 126.

5) Мова про договір в Марієнбурґу 26 н. с. червня, котрим Карло відступав “великому курфірстові” Великопольщу, в заміну за військову поміч проти Яна-Казимира; найближчим стратеґічним завданнєм сього воєнного союзу було забезпечити собі Варшаву, котру облягали війська Яна-Казимира, і 1 липня н. с. вона їм піддалася.

6) duces gentemque Zaporovianam.

7) Курфірст прийшов під Варшаву, до Закрочиму тільки 27 липня н. с., і Карло був дуже обурений такою проволокою.

8) Архив ЮЗР. III. VI с. 123.

9) Виписки Люкаса з французьких депеш-Осол. 2973 л. 60 об.

10) Архив ЮЗР. III. VI с. 128.

11) devotione.

12) Muscorum unione.

13) Тут chammum мабуть помилка.

14) mutuam societatem.

15) Архив III. VI c. 127, дата Новодвор, 15 липня (ст. ст.)

16) Архив III. VI с. 129, московська копія в Сборнику київ. комісії І с.32.

17) Na ostatek radzi Chmielnickiem aby na traktaty polskie swoie in personam iego to iest Radziejowskiego poslal plenipotentie-лист з 23 серпня, невідомо від кого і кому, ркп. Чортор. 386 л. 127.

18) Депеші Лізолі, Archiv т. 70 с. 199-200.

19) На се натякає факт, що у Лізолі в руках опинилася й копія листу гетьмана до Радзєйовского.

20) Архив Ю. З. Р. III. VI ч. 60.

21) Тут Даниїл виразно виступає, як аґент гетьмана.

22) Архив III. VI с. 138, Transsylvania II c. 160, 166.

23) 21 н. с. жовтня московському послові Нестерову пристав передав від Яна-Казимира лист, привезений того дня з обозу шведського короля, “від польського шляхтича, що служить при шведськім королі-начебто зрадник, але у всім сприяє польському королеві”. Очевидно се мова про Радзєйовского. Лист заховався в звідомленню Нестерева, в дуже лихім московськім перекладі. Тому я наведу з нього дещо в свобіднім, а не буквальнім перекладі. “Козацький посол присланий до шведського короля буде скоро відправлений з великими дарунками і з дорученнєм перекликати козаків до шведського короля. З ним посилається послом від шведського короля Фрізендорф з дарунками для Хмельницького і до його близького чоловіка, говоритиме про союз: дає швед. король Хмельницькому нові воєводства в Короні, обіцяє без порозуміння з ним не миритися з польським королем, а Хмельницького просить бути посередником у кримського хана, щоб Татар з Польщі завернути до Криму... Поїдуть сі посли до Хмельницького на Тикоцин, а як не можна буде їхати на Тикоцин, поїдуть через Поморську землю на Шлезк”.-Польські справи 1656 р., стовб. 30, ненумерований.

24) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 215.

25) Тамже с. 198.

26) Тамже с. 183.

27) Тамже с. 214.

ПОСОЛЬСТВО ТЕРНЕШІЛЬДА І ДАНИЛА, ІНСТРУКЦІЯ ПОСЛАМ І ПРОЄКТ ШВЕДСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ДОГОВОРУ 5 ЖОВТНЯ, МОЖЛИВОСТИ ЗВЯЗАНІ З ТИМ, КОЛИ Б ШВЕДСЬКИЙ КОРОЛЬ СТАВ КОРОЛЕМ ПОЛЬСЬКИМ, РІЖНІ СПОСОБИ РОЗІРВАННЯ СОЮЗУ УКРАЇНИ З МОСКВОЮ, ПОСТУЛЯТ ПОВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТИ УКРАЇНИ, РІЖНІ ВАРІЯНТИ МОЖЛИВИХ ВЗАЄМИН УКРАЇНИ І ШВЕЦІЇ, ШВЕЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧУЄ СОБІ ТОРГОВЕЛЬНІ ДОРОГИ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ, ВАРІЯНТИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ, ПРОЄКТИ СОЦІЯЛЬНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ.

Тим часом замість радника Фрізендорфа визначено в посольство на Україну державного секретаря Якоба Тернешільда, він мав їхати разом з Данилом на Тикоцин. 5 жовтня н. с. вироблено інструкцію для його посольства, а кілька день пізніше проєкт договору з козаками. Одну копію вислано до Семигороду Велінґові, що мав їхати як найскорше до Чигрина і самому робити справу, коли б Тернешільд не поспів на час.-“Бо путь через Підляше дуже небезпечна і переїзд тудою на Україну сумнівний, так що сю спільну дорогу нашого посла з козацьким висланцем може стрінути ріжні провлоки” 1). Інструкція зачеркнена широко і дає богато інтересного для сучасної політичної ситуації, так що мусимо їй приглянутися-хоча безпосереднього практичного значення вона й не мала.

Насамперед послам доручалося висловити всяке признаннє для приязни і доброзичливости гетьмана і війська для Шведів, спеціяльно для тих осторог від польських інтриґ, що були передані через о. Даниїла. Король шведський мав їх на увазі в своїх відносинах до Поляків і протягом усеї війни не погоджувався на ніякі польські пропозиції, що мали бути на шкоду козацтва і навіть на повне знищеннє його,-хоч як Поляки силкувались його на се подвигнути. Спеціяльно мали посли докладно розповісти, що діялося торішньої осени під Краковом, і взагалі представити ворожі замисли Поляків на козаків 2). Не зовсім ясно, які саме ворожі Козаччині моменти з минулої осени розумів тут король-правдоподібно те, що його пробували тоді звернути на козаків, підчас їх походу на Галиччину.

З другої сторони король, приноровлюючися до бажання гетьмана, переказаного тодіж через Даниїла 3), шукав усяких способів для пристойного порозуміння з московським царем-хоч кінець кінцем всі сі зусилля були даремні. Взагалі весь час старався мати неприятелів козацтва своїми неприятелями, а приятелів-своїми приятелями, і власне для сього висилає тепер своїх послів, щоб обсудити з гетьманом ситуацію, пляни і наміри козацкого уряду, прийти до певних рішень в обопільних інтересах і на сій підставі уложити твердий формальний союз на будуще.