Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 142

Про становище гетьманського уряду до еміграції взагалі будемо говорити далі.

Примітки

1) Акты XIV с. 30.

2) Тамже с. 67-8.

3) Акты XIV с. 69-72.

4) Тепер Крилівка коло Нехворощі, 20 км. на схід від Бердичева.

5) Сибир. приказу стовб. 1636, л. 121-7

6) Польські справи 1654 р., № 2 л. 11: перший привилей, короля з 28 червня, л. 76-другий привилей з 10 вересня 1654 р., 75 — лист гетьмана коронного, де він обіцяє свою протекцію всім що пристануть до Дименка.

7) Сибир. прик. 1636 л. 137-142.

8) Саму назву Луцька одначе з черновика царської грамоти вичеркнено. З початку було: “И тебЂ бы (знаючи про побіди на Білоруси) с стольником нашим А. В. Бутурлиным [самому итти к Луцку однолично] не мешкая и войска в войну распустити и прося у Бога милости над польськими и литовскими городами промышляти”. Потім взяті в ламані скобки слова зачеркнено і дописано на переді: “итти самому и стольнику А. В. Бутурлину” — Сибир. приказу ст. 1636 л. 110-111.

9) Про переїзд Куніцкого через Київ доносили цареві київські воєводи. Куніцкий приїхавши звернувся до них за пропуском і поясняв, що його післав Радивил до Хмельницького з листом “и говорить о добром дЂле, как бы кровопролитие уняти”, привіз також лист до митрополита: проханнє Радивила, щоб митрополит відпустив до Слуцька михайлівського ігумена Теодосія Василевича. 19 вересня с. с. Куніцкого виправлено з Київа до гетьмана. Новгор. ст. стовб. 212 л. 83.

10) Сибир. Приказ 1636-акти посольства Ждановича, л. 177-8-лист Ян. Радивила до гетьмана з Минська 10 вересня л. 182-3; до Виговского з тою ж датою л. 179-171; лист Богуслава Радивила до гетьмана з Слуцька 18 вересня (доданий до листа Януша при переїзді Куніцкого через Слуцьк, з проханнями за писара берестейського Бобровницького, що попав у неволю до Золотаренка, і за Теодосія Василевича архимандрита слуцького-щоб його скорше “до овечок своїх пущено”); л. 183-5 до Виговського, з тою ж датою. Про Могильницького вище с. 594.

11) Тамже с. 188-195, переклад дуже лихий,-місцями незрозумілий.

12) Тамже л. 196-9.

13) Так переказує розмови Ждановича з київськими воєводами царський наказ їм же з 9 (19) жовтня, Сівського столу стовб. 158 л. л. 661-9: польський король і вся Польща в своїм безвихіднім становищі хочуть піддатися турецькому цареві, а Радивил з Литвою шведському королеві.

14) Про сей мабуть козацький наїзд згадує Ґоліньский перед здобуттєм Смоленська (с. 714): козаки вирубали Острог і кілька хоругов погромили, але як пішли з полоном назад, заступило їм дорогу військо (польське), вирубало козацький табор (тут якісь помилки, але зміст ясний) і відібрали здобич. Скоро потім козаки взяли Дубно і порубали кілька сот людей, але се мабуть пізніший наїзд, коли козаки погромили полк Ґуркого-нижче с. 955.

15) “А любо то великие смятения в Украине через неприятелей Ляхов дЂются, однако мы посовЂтовав с А. В. Бутулиным послали есмо загон-часть войска для взятья вестей под войска ляцкие."

16) Грамота з 28 с. с. вересня в “таборі під Крилювцями", з додатковою цидулою, в стовб. 1635 Сибир. приказу, л. 157-166.

17) Тамже л. 222-5.

18) Тамже л. 170-173 i 171-6.

19) Тамже л. 200-8.

20) Тамже л. 148-150.

21) Тамже л. 147.

22) Сибир. приказу ст. 1636 л. 167-9: “Наказ пану Антону Ждановичю, полковнику киевскому, что имЂетъ говорити боярам и думнымъ людемъ и о томъ просити именем всего войска Запорожскго.

Первие: объявить то, что посылали полковника паволоцкого до Крыму, тогда и до сего времени задержали и не отпускают. Вдругоряд посылали сотника полку Бряславского до бЂя белогородцкого, тогда и оттуль до нас ни с чЂмъ отправили. Которой сотник подлинно то повЂдает, что новой хан крымскиі не идучи до Крыму на полях Белогородцких и Бучацких сталъ и тамъ Татаром крымским, нагайскимъ, белогородцкимъ и иным всЂмъ сходитися велЂлъ. Также и Сияуш-паша силистрЂйской через Дунай перевозится на сю сторону. А сшедшись с ханомъ крымскимъ просто на Украину итти имЂютъ, какъ уже под городы пограничные Татаровя подбегаючи людемъ обиды чинят. Сего ради остерегаючи мы, чтоб Украины вцЂле пребывали (В иншому спискові: “чтоб Украина вцЂле пребывала” (л. 220)), и тЂ неприятели не попустошили,-назад с войскомъ к Украине возвращаемся. I вмЂсте с АндрЂемъ Васильевичемъ Бутурлинымъ на пограничье будемъ. А иные полки, гдЂ не бесстрашно будетъ, тамъ росправимъ для данья отпору тому неприятелю. А естли тЂ неприятеля великими силами на нас наступати будут,-тогда молити е. ц. в., чтоб нас большими ратьми своими пособствовал. Понеже что есми от тЂх же неприятелей через семь лЂт Украину боронили, а ныне, сохрани Боже, какого от них испустошения, тогда тЂж бы неприятели ис того тЂшилися. Ныне докуды что будетъ, писали есмо до Шереметева, чтоб он близко нас будучи пособствовал.

Такожде то подлинно, что Турки и Татары какъ на его ц. в-во отвещеваютъ(В нашому спискові: “понеже, какъ слышимъ” (л. 211).). также и на нас, і войска готовят, а собрався всеми силами на Украину ударити имЂютъ. Какъ бо слышимъ (Себ то відгрожуються.), цесарь турецкиі ис Фрянками мирится, то уж никуда инуды, только на нас всЂ силы свои обратітъ. Тогда панъ Антонъ у е. ц. в.-ва и у всЂхъ бояр договариватися имЂетъ, чтоб они думали і в то получали, какъ бы Украина цЂла пребывала. Сохрани убо Боже упадку на Украины (!), тогда бы дорога пряма неприятелю всюды была. А понеже многих умыслов тЂ неприятели на нас выискивают до зношения нас, тогда просити имЂетъ пан Антонъ е. ц. в.-ва, чтоб нам, войску запорожскому, чолны морские дЂлати повелЂлъ.

А что нЂкоторые казали, не будучи заслужеными, но какъ впрямь своевольники, побунтовав и много своровав, в слободы е. ц. в-ва за рубеж уходят-тогда молити е. ц. в.-ва, чтоб грамоты свои розослалъ къ бояромъ, на границах будучимъ, чтоб таковых своевольников не приімали и назад выганяли; тЂ бо своєвольники много людей бунтуют (лл. 167-169, те ж саме на лл. 209-211 з дуже незначними одмінами в тексті і без напису на початку).

22) В царській відповіди гетьманові на посольство Ждановича Сибир., приказу ст. 1636 л. 220-1: “Да полковникъ же Онтон Жданович извещал нашего цар. величества бояром: приказал де ему бити челом... ты гетманъ нашъ, что казаки незаслуженые в войске Запорожскомъ забунтовав и починя многие воровства, убегают в наши, ц. в., слободы,-и чтоб нам, в. г., тЂхъ бунтовниковъ велЂти высылати назад. И о том нашъ указ в украинные наши городы к бояром нашимъ і воеводам посланъ: Которые воры збежали из нашихъ Черкаских городов і вперед от какова воровства учнут бЂгать, а из нашихъ черкаскихъ городов полковники или сотники и атаманы к нимъ отпишутъ,- и они б бояре наши і воеводы тЂхъ воров сыскивая велЂли отдавати в наши черкаские городы, А ты б, гетман нашего ц. в., отписал от себя к полковником и к сотником и к атаманомъ и к инымъ урядникомъ,-которые воры, учиня какое воровство, и из наших черкаскихъ городов в украинные городы збежали, и они б в тЂ городы писали к бояром нашимъ і воеводом: хто имянемъ и от какова воровства збежали. Так же і вперед которые учнут бЂгать,-и они б потому ж писали и посылали к бояром нашимъ і воеводам тЂмъ воромъ росписи”.

23) Акты Ю. З. Р. XIV с. 77-8, “список” з ориґіналу, з Фастова 26 серпня.

БУНТИ Й ЕМІҐРАЦІЯ-ГЕТЬМАН ПРОХАЄ НАКАЗІВ ПОГРАНИЧНИМ ВОЄВОДАМ, ЩОБ СВОЄВІЛЬНИКІВ НЕ ПРИЙМАЛИ, А ПОВЕРТАЛИ НАЗАД. ГЕТЬМАН ПРИПИНЯЄ ПОХІД І ПОВЕРТАЄ ПІД БІЛУ ЦЕРКВУ, ЛЕГКОДУШНІ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЦАРСЬКОГО ШТАБУ, ПОСОЛЬСТВО КЛИШІ-РЕЛЯЦІЇ З 22 ЖОВТНЯ. ПОСОЛЬСТВО ДО РАКОЦІЯ. ПОСОЛЬСТВО ВІД НОВОГО ХАНА, ЙОГО УЛЬТИМАТУМ ГЕТЬМАНОВІ, КОЛИ ВІН НЕ ВІДСТАНЕ ВІД МОСКВИ, ВІДПОВІДЬ ГЕТЬМАНА З КОРСУНЯ 29 ЖОВТНЯ С. С., ПЕРСПЕКТИВА ВІЙНИ З КРИМОМ, ПОСОЛЬСТВО ДО ЦАРЯ КОНДРАТЕНКА В СПРАВІ ПОМОЧИ НА ТАТАР, ПІД'ЇЗД БРАСЛАВСЬКОГО ПОЛКУ І ЕКСПЕДИЦІЯ ГОРІ ПРИПЕТТЮ. ІНСТРУКЦІЯ КОНДРОТЕНКОВІ І ТОВ. ДРУГЕ ПОСОЛЬСТВО НА ДІН СУХИНІ.