Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 139

“А що в. ц. в. писав нам, аби ми пересилали всякі вісти, то ми в. ц. в. сповіщаємо: Демко Михайлович, осавул наш військовий, що послував до Стефана воєводи молдавського, приїхав назад з волоським послом Строєскулом Лупулом; Стефан воєвода цілував при нашім послі хрест на вічну приязнь з нами, а до твого ц. вел. зараз вишле своїх великих бояр, щоб вони тобі присягли так як і ми з усім військом Запорізьким. Тепер посилає до тебе свого гонця Никифора з грамотою.

“Господар мунтянський і король венгерський теж хочуть бути під твоєю царською рукою, тільки вони так хочуть поступати, щоб ні Турки ні Татари ні инші неприятелі про те не знали, бо якби Турки довідались, схотіли б з Татарами їх вирубати; ми до них послів пошлемо і тоді докладніше в. ц. в. повідомимо” 21).

Від Виговського був лист до Бутурлина, в відповідь на його листи, прислані з Ржевским, але він нічого інтересного не додавав до написаного у гетьмана: найбільш інтересний матеріял писар полишав для свого брата Данила, котрого хотів вислати слідом. Може мати інтерес, для уяснення пляну походу, отся його відомість: “Ми пішли; коли на дорозі не буде лядського війська, підемо просто під Луцьк. Але відомо, що Ляхи збираються ближче ніж Луцьк-під Зборовим, з гетьманами коронним і польним; в такім разі ми підемо на них 22)”.

Акти посольства Данила не заховались. В московських актах знайшлась тим часом тільки пізніша довідка, з котрої можна судити, наскільки пишно було обставлено се посольство і з яким гонором його приймали: “Приїздив до государя в поході з листом гетьмана Б. Хм. і з вістовими письмами Данило Виговський, з ним шурин писаря шляхтич Боґлєвский, писар (Іскрицький); 7 чоловіка шляхти і 3 козаки, та з Боґлевським і Іскрицьким 27 козаків і челяди 42. На відпуску дано їм таке государеве жалуваннє: Данилові при государі дано золочений срібний кубок з кришкою і соболів на 130 рублів. Боґлєвському і Іскрицькому по одному сороку соболів в 18 рублів. Шляхтичам і козакам Виговського по 3 пари, козакам Боґлєвського й Іскрицького по 2 пари, пахолкам по 1 парі” 23).

Лист гетьманський не знайшовся, маємо тільки листи Ів. Виговського з датою: 30 серпня “в таборі під Вчорашнім” 24), і його батька-“Остафия Ігнатовича” з датою 6 (16) вересня в Гоголеві післаний Данилом 25), Ів. Виговський писав: “Богато разів бажав в моїй щирой службі побачити пресвітлі очі твої государські або (хоч) листом або через післанців своїх ударити чолом тобі, вел. государеві, і не можна було-через великі й важкі твої справи, в котрих працю день і нічь служачи тобі щиро і вірно і шукаючи всякого добра твому ц. в.-ву. Ледви аж тепер, вийшовши на війну, знайшов я нагоду і вислав до тебе з листом моїм молодшого брата Данила Виговського. Б'ю чолом і благаю твоє ц. в-во показати ласку свою несказанну мині й улюбленому батькові моєму Остафію Гнатовичу, братам і всім родичам моїм в усім про що проситиме брат мій. Бо за сих воєнних часів, тяжких і погибельних, потратила вся ,отчина' наша маєтки, держави, і все що мала, від меча і огня лядського і татарського стали ми порожні, і тепер тільки на бога і на твоє ц. в-во надіємось і милостивої ласки шукаємо. Я, батьки, брати і родичі мої з роду Виговських, щиро і вічно служачи сприяємо і добра хочемо тобі, в. государеві, і за тебе против усякого ворога стояти і кров свою проливати готові. Я ж маючи дорученнє від тебе розвідувати всякі вісти з чужих країв і тебе сповіщати, посилаю твому ц. в-ву дві грамоти турецького султана і візира, з Криму грамоту Ширин-беєву, прелесні листи королівські, прелестну грамоту князя Радивила до мене писану і далі які вісти будуть, негайно до твого ц. в-ва посилатиму” 25). Остафій висловляє свій жаль, що старі літа не дають йому змогу самому побачити царські очі, сини його-старший Іван і молодший (Кость), день і ніч заняті військовою службою цареві, теж не можуть знайти часу для такої подорожі-ледво сина середнього Данила міг він виправити, щоб засвідчити цареві вірність своєї фамилії і готовість до служби. Просить пробачити се “умедление” і показати ласку родині-сповнити ті прохання, які мав цареві висловити Данило. Прохання були великі і були дійсно виповнені щедро-правда що тим часом цареві нічого не коштували. Маємо на двох листочках, без початку і кінця, реєстр царських грамот виданих родині Виговських “за государственною болшою печатью”-правдоподібно й грамоти видані були тоді, згідно з переданими через Данила побажаннями Івана Виговського:

“Писареві Іванові Виговському жалувана грамота на воєводство браславське” (уряд воєводи).

Йому я на маєтности, окрім козаків (без яких небудь прав на козаків), на город Остер з селами, на містечка: Козелець, Бобровицю, Трипіллє, Стайки, села Лісовичі, Кошеваті і кілька инших (імення попсовані) “з усякими доходами і всіми приналежними до них вигодами”.

Йому ж на город Ромен з приналежними селами, вигодами і доходами, “окрім козаків”.

Батькові його Остафію Ігнатовичу на попередні йото маєтности (імен бракує).

Данилові на город Прилуку, містечка Баришпіль, Баришівку, Воронків, Басань, Білгородку, Рожів з селами доходами і вигодами “окрім козаків”.

Костеві на містечка Козарі і Кобижчу з доходами і вигодами “окрім козаків”.

Писаревому шуринові шл. Іванові Боґлєвському на його давніші маєтности: містечко Глинськ і село Княжу Луку з доходами і вигодами “крім козаків” 26).

Очевидно така гойність була показана писареві зогляду на його давніші заслуги, бо переслані через брата документи й відомости не були чимсь незвичайним.

Примітки

1) Ґеоґрафія слабша.

2) что у него ученитца с Радивилом.

3) “сходитца с тобою жъ къ Лутцку жъ” — пор. вище 937.

4 ) Акты XIV c. 18.

5) Акты XIV с. 19-24. Вдячні листи Стефана за приязні свідчення Строєскулові — Польські справи 1634 р. № 34 (листи гетьманові і Виговському з Яс 16 вересня).

6) Акты XIV с. 24-8.

7) Тамже с. 8.

8) Акты XIV с. 31-2.

9) Тамже с. 33.

10) Тамже с. 34.

11) Тамже с. 40.

12) Тамже с. 31-2.

13) Тамже c. 44.

14) Акты XIV с. 38-9.

15) Тамже с. 37.

16) Акты XIV с. 41.

17) Акты XIV с. 61-2.

18) Тамже с. 41-2. Зрівняти з ним звістки турецького хроніста Наіми подані у Гаммера: Поки турецька фльота оперувала на Архипеляґу (літо-осінь 1654), з Чорного моря прилетіла вість, що козаки пристають до правого і лівого берега Чорного моря, аж до Ереґлі і Балчика, і пустошать оселі... Тих що пристали в околиці Балчика розігнав і захопив одну чайку намісник Сілістрії Сіавуш-баша, поспівши туди на ратунок. Але в околицях Ереґлі яничари прислані на кораблях таке виробляли, що людність воліла вже козаків (III с. 424-5). Пор. вище с. 921.

19) Акты XIV с. 57 і дд. Сюди ж належать і деякі документи надруковані в инших розділах, напр. лист Радивила на с. 131 дд.

20) Тамже с. 28-30.

21) Акты XIV c. 45-8.

22) Тамже с. 54-5.

23) Малорос. приказу стовб. 5830. 19.

24) Копія в збірці Бантиша-Каменського, V с. 164. Вчорашнє або Вчорайше над Раставицею, на захід від Поволочи.

25) Подлинные малорос. грамоты приказа заграничных справ ч. 54 (56).

26) Видані двічі в Актах Ю. З. Р. — т. X. с. 671-2 і т. XIV-с. 1-4

ПОХІД ГЕТЬМАНА НА ВОЛИНЬ З А. БУТУРЛИНИМ-МАРШ ПІД БЕРДИЧІВ, РЕЛЯЦІЯ З ЯК. СОМЧЕНКОМ, 15 (25) ВЕР., ЦАРСЬКЕ ПОТВЕРДЖЕННЄ ПОХОДУ. ПРИСИЛКИ РАДИВИЛА-ЖДАНОВИЧ З КУНІЦКИМ, ГЕТЬМАН ВИСИЛАЄ ЖДАНОВИЧА ДО ЦАРЯ, НАКАЗ Ж-ЧЕВІ, ВІСТИ ПІД'ЇЗДІВ, ПЛЯН МОРСЬКОГО ПОХОДУ.