Історія України-Руси. Том 3 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 165

Окрім православної церкви чималу лїтературу має орґанїзація в давнїй Руси церкви католицької. Головною працею в сїй справі зіставала до недавна основна розвідка Райфенкуґля (Karl Reifenkugel) Die Grundung der romisch-katolischen Bisthumer in den Territorien Halicz und Wladimir, ein Beilrag zur Geschichte dieser Territorien im XVI Jhrh. (Archiv fur osterreichische Geschichte т. 52, 1875). Тепер явила ся праця В. Абрагама (W1. Abraham): Powstanie organizacyi kosciola lacinskiego na Rusi, т. I, 1904 — до польсько-литовської унїї; вона дуже старанно слїдить зносини Руси з католицькою церквою й слїди католицтва й католицької церковної орґанїзації. Иньші працї мають лише другорядне значіннє: Петрушевичъ Историческое изв Ђ стіе о церкви св Пантелеймона, 1881 (гл. VII: Кто прислалъ оо. Францискановь и оо.Доминикановъ на Русь и якая была ихъ д Ђ ятельность). K.Stadnicki- О poczatkach arcybiskupstwa i biskupstw katolickich lac. obrz. na Rusi Halickiej i Wolyniu, Льв., 1882. Dobszewicz Wiadomosc o biskupstwie kijowskiem rzymo-katolickiem, Ґнєзно, 1883. Филевичъ Борьба Польши и Литвы-Руси, 1890 (гл. III). Wojciechowski Szkice historyczne jedenastego wieku, 1904.

24. Галицька і литовська митрополїя (до c. 269 і далї).

Справа галицької й литовської митрополїї була висьвітлена недавнїми лише часами, а перед тим в сїм питанню була велика неясність — див. нпр. Исторію) церкви м. Макарія т. IV (1886) c. 310-11, де він зовсїм вимазує галицьких митрополитів початку XIV в., або ще новійший Курс ц. пр. Суворова, де він іде ва Макарієм (І с. 139). Початок докладнїйших студий дала доперва розвідка Ґедьцера Beitrage zur russischen Kirchengeschichte (Zeitschrift fur Kirchengeschichte, 1892). Вона викликала основну студию пок. проф. Павлова О начал Ђ галицкой и литовской митрополій и о первыхъ тамошнихъ митрополитахъ по византійскимъ документальнымъ источникамъ XIV в Ђ ка (Русское Обозр Ђ ніе 1894, V і осібно. Виводи Павлова знову переглянув І. Тїхоміров у розвідцї: Галицкая митрополія, церковно историческое изсл Ђ дованіе, Спб., 1895 (з часоп. Благов Ђ стъ, додаток до час. Русская Бес Ђ да). Користуючи ся з працї Ґельцера (але не знаючи згаданих розвідок Павлова і Тїхомірова, і взагалї з повним незнаннєм росийської наукової лїтератури) описав потім початки галицької й литовської митрополїй проф. Фіялек — Sredniowieczne biskupstwa kosciola wschodniego na Rusi i Litwie (Kwartalnik historyczny 1896, III). До лїтератури належать окрім згаданих курсів Макарія і Суворова іще: Петрушевичъ О галицко-русскихъ митрополитахъ — Гал. историч. сборникь, III, Pelesz Geschichte der Union І, 380-90 (обидва за справдешнього галицького митрополита уважають тільки Нїфонта); Карповъ Очерки изъ исторіи церковной іерархіи — Н Ђ сколько словъ о галицкой митрополіи въ XIV ст. — Чтенія московські 1864, III; Васильевскій — Записи о поставленіи русскихъ епископовъ (Ж. М. Н. П. 1888, II); Филевичъ — Борьба Польши и Литвы-Руси, гл. III (”Д Ђ ла церковныя”) — відкидає зовсїм реєстр Казимира 19 ); Кунїк — в петербурськім збірнику статей про останнїх галицьких князїв (має вийти) c. 130-1; Голубинскій — Исторія рус. церкви т. II c. 97, 126, 147, 154, 157 (злучує галицьку митрополїю з литовською, як то робив і Павлов перед виданнєм працї Ґельцера — Рус. ист. биб. VI c. 16).

Головне наше джерело — катальоґ єпархій царгородського патріхату з часів Андронїка Старшого під ч. 81 каже так: ??' ? Г???????. ???? ?????o??) ?? ????? o??? ??? ??????? 'Р????? ??????? ??? ??????o??? ???? ?o? ?o????o? ???????? ???o? ????o???o? П????o???o? ?o? Г??o??o? ??? ?o? ???????o? ????????o? ????o? ???????o? ?? ???? ???? ??? ?' ??????????? — так читаєть ся воно в найстаршім кодексї (Паризькім) з XIV в. Трудність тут робить ”З індикт”, що не сходить ся з 5811 р., а вказує на рік 1305. Але з огляду, що у всїх кодексах читаєть ся згідно 1303 р., а індикт (також 3 згідно) є не у всїх, дослїдники всї жертвують індикт датї року. Приписка до сього тексту в тім же кодексї вичисляє катедри сеї митрополїї в тім порядку, який я подав в текстї (див. її в Рус. Ист. Библ. VI дод. с. 15 і у Ґельцера c. 253).

Грамота Казимира (Miklosich et Muller Monumenta Graeca — Acta patriarchatus Constantinopolitani I. 577 i Рус. Истор. Библ. VI дод. c. 125, текстуальні замітки Кунїна в згад. збірнику, 128-9 і 161-2) вичисляє галицьких митрополитів в такім порядку: ????o? ?? ????o?o????? ??? ???? ???o???? (за згодою патріарха) ? N????, ??????o? ??????o????? ? П???o?, ????o? ????o?o????? ? Г??????, ??????o? ????o?o????? ? ??????o? — o??o? ?????? ???? ??? ????? ??? ????o? ??? Г???????. Новійші дослїдники справедливо признають, що сей катальоґ, очевидно — опертий на поданих Казимиру відомостях від галицького боярства й духовенства, має всї права на довірє.

З не-грецьких джерел про справу галицької митрополії згадує побіжно тількн Житиє м. Петра, зладжене м. Кипріяном; говорючи про поставленнє Петра митрополитом, воно згадує: „князь же Волынскія земли сов Ђ щаетъ сов Ђ тъ не благъ, восхот Ђ галическую епископію въ митрополію претворити” (Степенная книга І. 414). Тут таким чином проєкт утворення галицької катедри кладеть ся на часи по смерти м. Максима († 1305), і се було арґументом для м. Макарія й ин. викидати м. Нїфонта з ряду митрополитів.

Ґельцер (а за ним і Фіялек) думали, що згаданий в реєстрі Казимира Петр митроп. галицький був осібною особою від Петра митрополита „всеї Руси”. Але як справедливо виказав Павлов, таке припущеннє можливо тільки при незнанню московських джерел. Житиє Петра, написане якимсь сучасником (т. зв. Прохорове, вид. у Макарія, т. IV, дод.), і пізнїйше — Кипріанове (в Степенній книзї т. І) показують зовсїм ясно, що митрополит всеї Руси Петр був висланий в Царгород від галицького князя, очевидно — як кандидат на галицьку митрополїю, близько коло часу смерти м. Максима, а потім був митрополитом київсько-володимирським. Хиба б припустити, що галицько-волинський князь, помиливши ся в своїх плянах на сїм Петрі, виставив ще другого Петра на митрополїю, але се вже буде занадто гипотетично.

25. Лїтература суспільного устрою давньої Руси (до c. 30 і далї).

Огляд суспільних верств містять вичислені вище (на c. 538) загальні курси (особливо Юридическія Древности проф. Серґєєвіча, т. І). Окрім того спеціальнїйші статї: Каченовскій — О смердахъ (В Ђ стникъ Европы 1829, VIII). Б Ђ ляевъ — Города на Руси до Монголовъ (Ж. М. Н. П. 1848). Михайховъ Исторія состоянія городскихъ обывателей въ Россіи съ самыхъ древн Ђ йшихъ временъ до настоящаго времени, Мва, 1849. Плошинскій — Городское или среднее состояніе Русскаго народа отъ начала Руси до нов Ђ йшихъ временъ, Спб., 1852. Аксаковъ- О состояніи крестьянъ въ древней Россіи (Сочиненія, І). В. Мстиславскій — Огнищанинъ и князь мужь или сл Ђ ды быта древныхъ славянскихъ князей въ Р. Правд Ђ (Чтенія моск. 1860, IV). Б Ђ ляевъ — Крестьяне на Руси, 1860, 2 вид. 1870, Мва. Самоквасовъ — Древніе города Россіи, Спб., 1873. Затыркевичъ О вліяніи борьбы между народами и сословіями на образованіе Русскаго государства въ домонгольское время (Чтенія моск. 1873). Загоскинъ — Очерки организаціи и происхожденія служилаго сословія въ до-петровской Руси, Казань, 1876. Кальневъ — Значеніе крестьянъ въ русскомъ обществ Ђ во времена Р. Правды, Одеса, 1879. Мрочекъ-Дроздовскій — Изсл Ђ дованія о Русской Правд Ђ , II, додатки, 1886 (Чтенія московські, 1886, І: дод. II — гридь, IV — ізгої, VII — мужі, VIII — огнищане і земські бояре (автор думав, що огнищане з початку означали земську аристократию, як і бояре), XIV — смерди). Його ж — О древне-русской дружин Ђ по былинамъ, Мва, 1897. M. Грушевський — Галицьке боярство XII-XIII в. (Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XX, 1897 і Розвідки й матеріали до історії України-Руси, III). Др. М. Кордуба — Суспільні верстви та полїтичні партиї в Галицькім князївстві до пол. XIII ст. (Записки H. т. іж. Ш. т. XXXII, 1899).