Історія України-Руси. Том 2 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 179

Болдиж — є кілька того ймення; напрям походу 1146 ?. (Іпат. c. 238) близько відповідає c. Болдижу коло м. Дмитровська; в лїтописи згадуєть ся властиво „лЂсъ Болдыжь", але се треба мабуть розуміти як лїс коло Болдижа.

Боловос — се не місто під Черниговим, як приймають звичайно, а р. Білоус: тексти лїтописи не вказують, що се була якась осада.

Бьяхань, вар. Вьєхань, Евхань (Іпат. c. 251, Воскр. І с. 42, Никон. І c. 177) назвою і місцем відповідає городищу Лехановському або Дехаловському, як його називає документ з 1638 р. (Дворцовые разрады II c. 907- 8), теп. Городище на р. Тернь. Сусїднїй Попашь кладуть на устю р. Попадї, але тільки на підставі сеї созвучности.

Вир — на "старомъ Вирскомъ городищЂ", як каже царська грамота 1694 р., поставлено в 1672 м. Білополє (Филареть Опис. Харьков. еп. III c. 407). Не зовсїм ясно, чи окрім м. Вира згадуєть ся й річка сього імени, але Іпат. c. 209, 251 скорше вказують на річку.

Воpгoл — звістний з епізода 1283 р. (Воскр. І c. 136) льокалїзуєть ся вказівкою на близкість його до Рильська і городищем на ґрунтах c. Воргола Глухів. пов., недалеко устя р. Клевени в Сейм (Самоквасов c. 7). Недавно А. Бунїн в спеціальнім рефератЂ (ГдЂ находились городи Липецкъ и Ворголъ а также и другія мЂста, упоминаемыя подъ 1283-4 гг.? — Труды XI съЂзда І) вказав, що такому уміщенню Воргола не відповідає опись татарської дороги з 1637 р. (БагалЂй Матеріалы для Исторіи колонизаціи и быта Харьковской, Курской и Воронежской губ. II с. 11), де вона з верхівя Сейму іде „въ Курскіе и Воргольскіе мЂста и въ Кромскіе мЂста". Одначе ся вказівка занадто загальна; прийняти, що Воргол лежав просто по дорозї між Курськом і Кромами не позволяють обставини оповідання 1283 р., дорога значить скручувала від Курська на захід понад Семю. Чи доходила ах р. Клевени? Не неможливо, хоч і за далеко дїйсно. Скорше б можна надїяти ся Воргола в такім разї десь близше Рильська. Тому означаю місце Воргола значком запитання.

Воробійна — вар. Воробийни, Воробейна — Іпат. c. 242, 319; з останнього тексту видно, що вона була в сусїдстві Вщижа, а округле городище коло теп. села Воробійни (Самоквасов 14) не лишає місця для сумнївів.

Воронїж — „лїси Воронїжські" в тім же оповіданню 1283 р. треба розуміти як вказівку на істнованнє такого міста в ті часи. Міст. Воронїж Глухівського пов. вповнї відповідає обставинам оповідання.

Всеволож — звичайно звязують з c. Сиволожем Борзен. пов., і се тим правдоподібнїйше, що тут є й городище — Самоквасов с. 25.

Дїдословль — див. вище c. 319.

Колтеськ — звязуєть ся з c. Колтовим на Оцї, коло Кашіри, але тільки гіпотетично.

Кром — згадка про се місто непевна; в Іпат. код. (c. 242) читаєть ся: идоша Мцьнеску.., и ту даявъ имъ дары многы, и поиде къ граду на Изяславича"; в Хлєбн. і Поґод. код., теж у Воскр., Нїкон. замість „къ граду" — „къ Крому". Питаннє, чи „кром" тут власне імя, чи взагалї город, замок. Варіант Іпат., здаєть ся мині, з'явивсь таким чином, що копіст стрітивши слово "Кромъ" і прийнявши його в значінню „замокъ", перемінив його на звичайнійше „городъ", але при значінню "городъ" текст виглядає досить непевно: „ту" значить в Мценську чи коло Мценська, отже „город" не може означати Мценська, а якийсь иньший, не названий. Тому певнїйше читати „Крому", як імя власне.

Липовець, згадуваний в звістнім епізодї 1283 р. (Воскр. І c. 176) уміщаю на місцї „Липенского городища", як льокалїзує його московська роспись 1571 р. (Акты Московскаго государства I с. 13) — теп. городище коло с. Сумська Ворожбу; близшу аналїзу тексту росписи див. у Бунїна op. c. Лїтописне оповіданнє вагаєть ся між формами Липеч чи Липецьк і Липовець; звичайно звуть його Липецьком.

Лобинськ (вар. Любинськ) — місце його "на усть Протве" означаєть ся лїтописю (Іпат. c. 240), але тепер на сїм місцї нема такої осади.

Локня р. — є їх дві в сусїдстві, одна тече в Вирь, друга в Псіол; судячи по тому, що лїтописний текст (Лавр. c. 282) говорить про неї в звязку з Посемєм, тут треба розуміти скорше першу.

Лопасна — уміщую її так, як льокалїзує її грамота 1389 р. — проти устя Лопасни в Оку (див. спеціальний реферат Н. Троіцкого: Село Городище, Кашир. у. — древній городъ Лопастня — Труды XI археол. съЂзда т. II).

Носів на Рудї (Іпат. c. 253) означаю на підставі зібраних проф. Голубовским матеріалів; означаю до опублїковання їх ним знаком?, хоч ся льокалїзація вповнї відповідає лїтописному оповіданню.

Оболвь — в л. Іпат. c. 242 изъ Блеве, вар. из Блове, Воскр. (І. 30) ОбловЂ, під 1159 р. (Іпат. c. 344) — Обловь. Дуже правдоподібно, що се властиво — Болвь, якесь місце на Болви, й на верхівю її дїйсно є село Оболва.

Орогощ по лїтописи мусїв бути коло Чернигова, а грамота 1496 р. (в Актах Литов. Метрики Леонтовича) вказує, що він лежав коло р. Білоуса. Істнованнє старого городища в c. Рогощі на Білоусї (Самоквасов c. 22), здаєть ся минї, не лишає місця непевности.

Росуха, вар. Роксуха (Іпат. c. 348) була десь коло Воробійни. На р. Росусї (Розсуха), що тече у Воблю з правого боку, є тепер аж два c. Росухи (Рассуха і Разсуха в уряд. реєстрах), одна на верхівях (в Мглин. п.), друга на низу річки (в Стародуб. пов.). Вибрати між ними досить трудно, але обставини походу 1160 р. скорше можуть вказувати на Росуху стародубську: Ізяслав повоював порічє Судости від Воробійни до Росухи й потім пішов назад на Вщиж.

Свинь річка — друге імя теперішнього болота Замглай, не показане на мапі, але переказане місцевим чоловіком Марковим — у Арцибашева II. 898, Поґодїна IV. 238.

Синїн міст і Радощ згадують ся в лїтописи (Іпат. с. 328) поруч себе, і були, видно, недалеко Стародуба. Радощ дуже правдоподібно звязуєть ся з Радогощем — теп. Погаром, а сусїднїй Синїн на р. Ваблї має городище (Самоквасов 13).

Сновськ — з лїтоп. тексту під 1168 р. (Іпат. c. 121) видко, що він був на Снови, як то зрештою показує й саме імя, а з Іпат. c. 514 видко, що був недалеко Десни. В описи чернигівських границь з поч. XVI віка (Докум. арх. юст. І c. 64). Сновськ виступає між Клочковим і Макошиним і відповідає старому городищу коло Седнева (Самоквасов 21). На устю Снови в Десну, де містили Сновськ давнїйше (і я сам) в сїй описи границь бачимо село Перекоп.

Хороборь — згадана опись чернигівських границь (c. 64) називає його між подесенськими городами Чернигівської волости, десь між Блестовим і Сосницею, але вповнї докладно льокалїзувати його не можемо (Голубовскій в Ж. М. И. Н. 1903, V робить се, але з великими натяганнями).

Переяславщина.

Баруч див. вище c. 348.

Варин, уважаю можливим з певною правдоподібністю умістити на старім, досить типовім городищу м. Варви, над Удаєм.

Воінь — місце його рішає звістка канївської люстр. 1552 р. (Архивъ Ю.-З. Р. VII. I с. 101) про городище Воін (под Войномъ городищемъ) на нижній Сулї, де й тепер маємо с. Воінську Греблю (плян городища див. в Трудах XI з'їзда І c. 412).

Голтав Лавр. c. 241 (за Голтавомь) можна уважати осадою тому, що річка Голтва зветь ся Голтою — Іпат. c. 192.

Донець див. вище c. 346.

Дубниця — на місцї городища коло нин. Бубнова, що звав ся Дубковим, як показує Книга Большого Чертежа с. 93. Про городище Ляскоронский Исторія с. 122.

Кудново село (Іпат. с. 264) Ляскоронский недавно кладе на місцї Шкуданівки над Сулою (ор. с. с. 133), але се рішучо задалеко від театру кампанїї.

Летчь див. вище c. 354.

Лтава див. вище c. 346. Про неї спеціальна розвідка д. Падалки в Чтеніях київ. істор. тов. IX: О времени основанія города Полтавы, але тотожність Лтави з Полтавою й досї непевна.

Mалотин містять звичайно в теп. Малютицях Пирят. п., але окрім подібности (дуже далекої) імен нічого не можна навести на попертє ceгo.