Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 37

"1. Таковому учителю кождый приводячи и даючи сына и приятеля и прочих на науку, маєт взяти з собою сусЂда єдиного или двоих, и чинити c даскалом постановленья о науцЂх и о всем порядку ведле реєстру сего ниже писаного. И маєть єму найпер› той реєстр прочитати ся, абы вЂдал, яковым способом будуть сына єго учити, и якобы мЂл єму (даскалові) в том порядку не прешкажати, але помагати всяким способом дЂтину ко науцЂ и послушенству даскаловому приводяче як правдивый отець, ходячи потЂху и по працы благий плод видЂти. И маєть в реєстр по обычаю вписатися.

2. А даскал взявши порученоє єму дЂтище, маєт єго учити c промыслом доброє науки, за непослушенство карати — не тирански, но учительски: не выше, но по силЂ, не роспустне, но покорне и смиренне, не толико мирски, но и выше мирских 1.

1 Вираз, на який різні толкування у Харламповича, с. 473. Я думаю, що його треба розуміти так, що даскал не тільки не повинен переходити міри, прийнятої в миру, але виявляти ще більшу поміркованість.

3. СЂдати маєт кождый на мЂстци своєм певном назначеном ведле науки: который больше умЂєть, сЂдЂти будеть вышше, бы и барзо нищ был; который менше умЂти будеть, на подлЂйшем мЂстци сЂдкти маєть.

4. Богатыи над убогих в школЂ ничим вышши не мають быти, толко самою наукою, плотію ж равно вси-вси бо єсмы о ХристЂ братія: Христа главы єдиного уди.

5. Учити дидаскал и любити маєть дЂти вси заровно, як сынов богатых, так и сирот убогих, и которыи ходять по улицам живности просячи; як который ведле силы научитись может — только не пилнЂй єдиного ниж другого учити.

6. Сходитися мають хлопята до школы на годину певную, то єсть дня великаго1 на 9-ту годину абы всЂ стали. Также тыж и инших дней менших — яко постановит даскал. И пущати их по науцЂ до дому в певную годину.

7. В кождый поранок маєть пилно смотрЂти дидаскал: єсли которого бы хлопца не было, маєть по него послати зараз и довЂдатись причины, для котороє не пришол: єсли же не забавил инде игранєм или дома ся обленил, или над потребу спал и затым бы до школы ни пришол: довЂдати ся всего а привести єго мають.

8. Рано ся зшедши вси на годину назначеную, не мають почати ся учити, аж молитвы и предсловіє обычны прс говорять.

9. В школЂ мають быти дЂти раздЂлени на троє: єдины которыи ся будуть учити слов познавати и складати; другыи которыи ся будуть учити читати и на память многих рЂчей ся учити; третии будуть ся учити читаючи выкладати, разсужати, розумЂти.

10. По рану напер›, по молитвах, мають мовити кождый вчерашнюю науку свою и писмо своє што дома писал; выклад науки своєи показовати мають и потом учити ся мають друбли 2 псалтыри или граматики з розвязованьєм єи, a иным многым потребным наукам — яко обачить на тот час ведле потребы.

11. По обЂдЂ мають хлопцы писати собЂ сами на таблици кождый свою науку, выданую им от даскала — кромЂ малых, которым сам повинен будеть даскал писати. А в школЂ научивши ся, о трудных словЂх спытовати маєть єдин другого до дому отходячи или до школы приходячи. А у вечер з школы пришедши до дому дЂти мають пред родичами 3 своими, или посторонніи дЂти всякого стану живучи у господах — пред господарем своим — науку тую што в школЂ учили прочитати повинни з выкладом, по обычаю науки школьноє. А што учили того дне, мають у вечер дома написати и до школы принести по-рану показати пред даскалом своєм, дабы всякий плод науки познавался.

1 Довгого.

2 В пізнішій редакції і в луцькій — дроблЂ, вираз нясний.

3 Батько-матір.

12. Повинен будет даскал учити и на писмЂ им подавати: от святого євангеліа, от книг апостолских, от пророков всЂх, от отець святых ученіа, от философов, от поетов, от гисториков, и прочая (с.44) 1. Вся бо єдика еще писана суть — к нашему наказанію писана суть.

1 В другій редакції "Порядку": "от грамматики, реторики, діалектики, мусики и от прочих внЂшних поетов" (с. 32).

13. В суботу мають поновлять всЂх речий, которых ся учили през тыждень, и учити ся мають пасхалий и луннаго теченія, и личбы и рахованя, или мусик церковного пЂнія. Вся бо писанія богодуховенна и полезна суть к наученію.

14. По обЂдЂ в суботу маєть даскал з дЂтьми намовляти ся час немалый — болши нежли во дни иныє, учачи их страху божієму и обычаєм въстыдливым младенческим: яко мають быти во церкви против Богу, дома против родичом своим и инде иным цноту и встыд заховывати. Богу, мовлю, и єго святым честь и страх; родичом и даскалови послушенство; посполите против всЂм — покору и уваженьє: собЂ самому встыд и цноту. И тые рЂчи знову вливаны в дЂтинку мають быти — на што им и памятного маєть не боронити по чаши школной испити. Писано бо єсть: любяй сына прилежнЂє наказуєть, а не любяй — щадить жезла.

15. В недЂлю и в праздники господьския со всЂми маєть даскал поки пойдуть до літоргии, розмовляти и их учити о святЂ и празднику том, и учити их воли божий. А по обЂдЂ євангелію и апостолу праздника того маєть всЂх научити.

16. Двох или чотырех хлопцов — на кождый тыждень иншіи — порядком мают на сохраненіє выставляти, — з чого ся ни єдин вымовляти не может, кгды на него черга прийдеть. ДЂло их будеть: ранЂй до школы прийти, школу помести, в печи затопити и у дверЂй сидЂти, a которыи выходять и входять, о всЂх вЂдати. И который ся бы не учили, пустовали или в церкви нерядне стояли, или до додому йдучи обычайне бы ся не заховывали, — записовати и оповЂдати их мають.

17. Кгды бы теж хлопец во єдин день до школы ходил, а Другий день занедбовал, и так єдно час бы себЂ тратил в речи 1 при школЂ — такого болше не приймати; бо и балвЂр 2 кгды бы хорого во єдин день лЂчил, а в другий занедбал, мЂсто злеченя в большую хоробу єго приправил 3.

19. Кгды бы тыж кто хотЂл от даскала сына своего на потребу иную взяти, теды, не безочне 4 ани през кого иного толко сам своєю особою и при томже человЂку єдином или двох, при которых єго отдал на науку 5, взяти єго маєть, — абы ся тым уближеня не дЂяло учню и єму самому за непорядноє поступованіє, так тыж и даскалови, от которого бы не отповЂдне учня взял. Кгды ж тот порядок вси иныи ремесници мають, кгды при людех и порядне не толко сына, але и слугу до ремесника приказують; и потом кгды ся чого научити, тым барзей занехати того не хотят: многих зобравши статечность и терпливость родичов і єго заляцають, — отколя и мистрови великая потЂха, кгды видить учня не подлЂйшого. Што далеко болше в школах и людex християньских мЂти потреба 6.

20. Если бы и сам учитель, или от ученик єго нЂкто был творцем рЂчей тых ихже закон не повелЂваєть, но обаче и претить7: сирЂчь, блудник, пияница, тать, кощунник, нерадив, сребролюбец, клеветник, величавый, — такового не толко учителем, но ниже жителем здЂ оттодь да не будеть".

1 В дійсності.

2 Цирулик, лікар.

3 В грецькім плані немає цього пункту.

4 Не з’являючись сам.

5 Див. §1.

6 Безсумнівно, що як деякі інші братські практики, так і ця церемонія прилюдного вписування і виписування учнів взята була саме з цехової практики.

7 Забороняє.

До цього первісного "Порядку" восени 1586 р. додано додаткову постанову, якою заводився уряд братів-наглядів ("строителів") школи:

"Волею божією вси купно братіа о ХристЂ ...грожане львовскии, желающе имЂти строєніє изрядноє во училищи сем, в немже учащим писанію словенску и руску, вдахом к сим от братіа нашея мужа два, ради всякого бреженіа, и всяко не по узаконенію строєніа сего безчиніє исправляти творений же и глаголаньми". Вони мали подавати всякі інформації про школу і контролювати вписів і виписів школярів з школи. В другу редакцію це постилізовано в такій постанові: "Мают быти приставлены от братии два человЂка искусныє ради строєнія школьного, да соглядають науки и дЂл дидаскаловых. И тым братіям маєт быти дан реєстр под печатію братскою, в который мают дидаскали вписовати дЂти данныє до науки и ведлуг лЂт и науки дЂтинноє маєт быти и заплата им, то єсть дидаскалом. A ктобы хотЂл взяти дЂти свои от науки, кгды прийде квартал, при тыхже братіях отпустити ся мают порядне учинивши дидаскалу за то досыть, ведлуг постановеня братского — як по чому постановят на квартал дидаскалу давати от хлопца".