Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович - Страница 14

Нарешті приємно мені спомянути пресвітлого і православного Михаїла Корибута, княжа вишневецьке, старосту овруцького — другого Геракла і Гектора 1. Цей теж велике мав бажання видати цю книгу своїм коштом і грошима, і дав був уже задаток, але смерть перебила і не дала досягнути бажаного.

1 Иракліа і Ектора второго — це той Вишневецький, що до нього звертався з своїми видавничими планами Вишенський, а Смотрицький присвятив ’Тренос".

Тепер же зволила благодать духа св. осінити преподобного і блаженного отця нашого кир Єлисея Плетеницького... що він у порученім йому дому божім, з обов’язку свого все проходячи і розважаючи і все добре порядкуючи, знайшов книгу цю, полюбив її і захопився доброю щирістю та став радитися, з ким йому бог дав, про її справлення. Зміркувавши ж і намітивши свобідного і незайнятого благоговійного мужа, словеснішого дидаскала і вітію, стяжавшого уміння й іскуство художнього елліно-грецького язика пречесного отця кир Лаврентія Зизанія Тустановського, пресвітера, ісповідника і проповідника св. православної віри, він його упросив люботрудно подбати — той переклад (превожденіє) провірити й виправити. Він же, люб’язно прийнявши це доручення, з найпевнішим архетипом елпінським, добре спорядженим в городі Етоні 1, два роки працювавши над цим, виправив цю книгу. По цім пречесний і блаженний отець наш кир Єлисей архімандрит — направду гідний назватись благочестя ревнителем, муж добрих намірів, ідучи за прикладом того пресвітлого і православного Василя Константиновича Острозького, уже в старості глибокій благообразно процвітаючи сивинами, а як в юності трудолюбного і вірного свого господина раба являючи з себе, такого, що помножив свої таланти, як олива плодовита, плодоносячи в дому божім, і неустанно роздумуючи про добро, — здійснюючи свою першу обіцянку: сповнити церкви книгами... постарався з пречесною братією внести до топографії цю книгу. Доручив її мені, найменшому з усіх, ієромонахові Захарії Копистинському епітропові (попечителеві), і чесному ієромонахові Памві Беринді, пильному в бож. писаннях і в ділі цім розумноіскусному. Ми ж, виконуючи свій послух і разом з тим бажаючи для церкви російської такого скарбу, стали до цього діла і, маючи грецькі книги і словенський архетип, в міру уділених нам здібностей, як у самім тім зводі, ще раз його очищуючи і виправляючи, так і у всіх інших іскуствах і строєннях, котрі відкриває книга, благорозумно трудилися... а пособляла ж інша чесна братія, котрої ймення нехай напишуться в книгах живота" 2.

1 Eton — місце відомого англійського університету.

2 Передмова 3. Копистинського, 1623 р. (передр. с. 57 — 8).

Післяслово додає ще кілька небезінтересних рисочок:

"Промислом пильністю й благословенієм пречесного і блаженного отця кир Єлисея Плетеницького, архімандрита печерського (київського), радою освященних і чесних єромонахів, старців і братії, в користь і славу християнському слов’янському родові, на укріплення його в вірі святої восточної кафолічної церкви, вчинена була ся душеполезна і богодуховенна книга... Трудилися в художестві типографіювання книги сеї побожні руські мужі: трезвений і ціломудрений Тимофій Олександрович, маістер художества печатного. Благоговійні і "розумичні" в прототипі тилографи Стефан Беринда і Тимофій Петрович — їх і інших співробітників, що в тім потрудилися, нехай будуть написані в книгах животних" (пер. 55).

Продовженням цього діла була друга монументальна збірка "Бесід Ів. Златоустого" — на "Діяння апостолів", випущена 1624 р. (556 стор. фоліо); історію її видання той же Копистинський описує так (подаю в скороченій парафразі):

"Той же пресвятий дух і в теперішніх часах послав свою благодать і дар в душу блаженного і преподобного отця кир Єлисея Плетеницького, вложив його преподобію бажання цю книгу толкувань св. Івана Хризостома бачити переложену. А до цього його бажання благодать господня дала і піднесла православного словеснішого мужа кир Гавриїла Дорофеєвича, примікірія п(ечерського) 1 і клірика львівської церкви, дидаскала елліно-грецького любомудрішого і художнього язика, так що він з елліно-грецького архетипу, в Етоні спорядженого, переложив на словенський язик розумно (зрозуміло) і правильно, як то бачите. Тому я його всім церквам, як колись ап. Павел своїх співробітників, поручаю і в благодать і любов віддаю...

Потрудився, крім нього, над цею книгою також священоінок Йосиф Святогорець, проповідник слова благодаті і протосинкел св. патріарха александрійського: він, прочитуючи той слов’янський переклад (превожденіє), з грецьким архетипом порівнював (слЂдовал). І так за благословенням православних архіреїв ця книга була видана (изобразися) типографським художеством. Нарешті ще в конечнім виправленні словенського перекладу і в художнім друкарськім устроєнні цієї книги послужив благоговійний ієромонах Памво Беринда, протосинкел патріарха єрусалимського, розумом і рукою пильно виправляючи і працюючи. Інших же ділателів нехай напише Бог в книзі живота (передр. 99 — 100)" 2.

1 Так розуміють це п, але поза тим чи Гаврило Дорофеєвич працював у Києві, чи у Львові (де він був членом братства, з котрого якийсь час був виключений за різні шкоди братству) — невідомо.

2 Цих менших ділателів згадує друкарське післяслово: "Подвизаша Же ся в дЂланіи сеа богодуховенныа книги благоподвижніи и благочестивій друзи в типографіи в составленіи писмен типографски Стефан Берында и Андрєй Наумович и прочіи любомудріи обещницы в своих им дЂлах" (передр. 94).

Осібно поминається пам’ять Константна Богдановича Долмата, фундатора Дятеловицького монастиря (підданого ним у завідування Печерської Лаври), що записав певну суму також Лаврській друкарні, котру вона обернула на видання цієї книги ("славить єго и побожне почитаєт и Лавра Печерськаа кієвськаа, выносит свЂтло и явно выхваляєт в ней типографіа, бовЂм и до тоєи суммою пЂнязей приложил ся — которого, большим єднак монастырским коштом тая выдаєт ся на свЂт книга", передрук 101).

Родичеві цього Долмата був присвячений третій капітальний екзегетичний твір, що, по гадці Плетеницького, має служити доповненням толкувань на книгу "Діянь": Андрія Кесарійського "Толкування на Апокаліпсіи", — випущене вже по його, Плетеницького, смерті Захарієм Копистинським, з передмовами Копистинського і Земки, що так оповідають історію видання:

"Тому що старі зводи Апокаліпсії попсовані і поскорочувані, цю (Апокаліпсію) многотрудно перетолкував з еллінського пречесний пресвітер господин отець Лаврентій Зізанія (так) Тустановський, муж в еллінських і словенських іскусний, дидаскал і проповідник слова божого. Потім люботрудящі вдруге порівняли з тим еллінським і виправили і розв’язали, в совязанном разумЂ (розтолкували неясне), доповнили місцями Писанія, там згаданими, прикрасили при кінці каталогом (покажчиком) задля легшого вишукування речей і доповнили словом св. Єфрема на Преображення... і словом Золотоустого про рівність апостолів між собою. До цього всього приложив в друкарні свої здібності пречесний єромонах і протосингел Памво Беринда" (пер. 144).

Йосиф Кирилович, згаданий вище як справщик "Бесід на Діяння", виступає іншим разом того ж 1624 року як видавець Псалтирі, "прикладом" (жертвою) того ж Конст. Долмата; в короткій, але доволі живо і місцями гарно написаній передмові 1 він пояснює свій, так би сказати, критичний метод: палеографічні міркування, котрі привели його до деяких поправок у традиційнім церковнім тексті Псалтирі (передр. 89).

1 Така, напр., його похвала Псалтирі: "Но что єще реку о Псалтыри? Въистину многоє ся єсть преизящество, множайшеє достоинство, премножайшіи ползы. Сухою бо се (якоже глаголют) мимошед ногою (побіжно згадаю) яко о єже єй кратко в себЂ съдержати Ветхая и Новая Писанія — малою Біблією нарицаєт ся. Мимо шедъ яко повЂсти о множайших древних лицах и вещах в себЂ содержит. Умолчав яко о всесвятей Троици и смотреніе єже на земли сына Божія и о тайнах церкве велегласно пророчествует..." — штучно і зручно збудований період.