Незвичайні пригоди Марко Поло - Мейнк Віллі - Страница 74

Ашіма схрестила на грудях руки.

— Я вже й сама не знаю, — сказала вона. — Я боюся за Матео… Ох, Марко, я навіть не знаю, чи мені хочеться їхати в Куньмін. Там у мене немає жодної близької людини… І я нікого не знаю… Однак мені пора спати. На добраніч, Марко.

— Буона ноте, — гукнув він їй мовою своєї батьківщини.

— Буона ноте, — відгукнулась дівчина до нього з темряви.

Двері тихо зачинилися. Подих вітерця загасив свічку.

ПРИДВОРНІ ІНТРИГИ

Хан Кублай повернувся з Шаньту в Камбалі. Протягом трьох днів не припинялись бенкети, які імператор влаштовував для своїх придворних і посланців. В них брало участь більше вісімдесяти тисяч чоловік. Володар сидів на своєму високому троні, повернувшись обличчям до півдня. Біля столу стояли придворні, котрі подавали імператорові страви й напої. Ніс і рот у них було закрито шовковими хустками, щоб навіть їхній подих не долітав до імператорських страв і напоїв. Паж подав імператору золотий келих з вином, відступив на три кроки назад і став навколішки. Всі придворні й гості теж опустились на коліна і низько схилили голови.

Володар підніс келих до вуст. В ту ж мить арфісти вдарили по струнах, заграли цимбали, барабани й духова музика.

Високий володар випив і опустив келих, його пооране зморшками жовтосіре обличчя почервоніло. Музика затихла, дами й кавалери встали з підлоги і зайняли свої місця По праву руку від хана Кублая сиділи його сини, внуки й родичі. Стіл і лавка у його старшого сина Чінкіма були трохи вищі, ніж у інших синів.

Великий хан Кублай, імператор Китаю, сидів на високому, оздобленому драконами троні і дивився понад головами придворних і гостей. Шовкові, гаптовані золотом і сріблом, вишиті квітами й фігурками звірів вбрання створювали таку багату на барви картину, що її не міг би намалювати жоден художник.

Імператор помахом руки підкликав до себе придворного. Він бажав говорити з Марко Поло. На його обличчі з'явився лукавий вираз, але одразу ж зник, як тільки підійшов венеціанець. Марко вклонився. Міністр Ахмед протиснувся ближче до трону. Хіу Хенг, як і завжди, стояв, схрестивши руки, зліва від трону.

— Ви вивчали в Камбалі грошову справу, — мовив хан Кублай. — Скажіть, чи добре вона налагоджена?

Марко знав, що імператор любить короткі відповіді. Не вагаючись, він відповів:

— Я в захопленні від мудрої фінансової політики вашої величності.

Раптом хан Кублай відчув у животі тупий біль. Володар вмить спохмурнів. Пажеві було наказано принести вина. Знову зазвучали інструменти, і знову гості й придворні низько схилили голови, чекаючи, доки імператор не кине свого келиха на підлогу.

— Ахмед хоче збільшити податки, — сказав імператор. — Мені потрібні гроші на утримання армії. Чи, може, не треба збільшувати податки?

Марко Поло замислився. Навіть у найдальших закутках зали стихли розмови, немов усі відчули, яку важливу справу обговорюють біля трону.

Марко помітив, що Хіу Хенг дивиться на нього з неприхованою тривогою. Вперше перед ним. розкрилося обличчя китайського вченого. Потім він відшукав очима Ахмеда, який привітно посміхнувся до нього і злегка кивнув головою.

— Не можна обтяжувати народ новими податками, ваша величність, — мовив Марко.

Імператор обернувся до Хіу Хенга.

— А якої думки ви, Хіу Хенг?

Вчений став перед імператором, злегка вклонився і сказав:

— Пастух стриже своїх овець двічі на рік. Якщо ж він почне стригти їх щоденно і віддавати вовну своїм хазяям, ті, звичайно, радітимуть, що її так багато, але вівці тоді не матимуть захисту від холоду та спеки, і, зрештою, загинуть. Хіба ж можна забирати всю шерсть? Народний достаток має свої межі. Міністр Ахмед хоче забрати все, та чи ж це не така сама помилка, як і щоденна стрижка?

На обличчі хана Кублая ще різкіше позначилися зморшки. Гомін у великій залі перейшов у шепіт. Хіу Хенг, Марко Поло і Ахмед стояли біля трону, притягуючи до себе сотні цікавих, насмішкуватих і заздрісних поглядів.

А хан Кублай думав у цю мить про таємне повідомлення, яке він одержав кілька днів тому. Похід проти Ціпангу, незважаючи на великі затрати, закінчився поразкою. Майже весь флот було знищено. Ханові потрібні були гроші, щоб споруджувати нові кораблі і зміцнювати свою армію, бо його головний супротивник, онук хана Октая Кайду, заворушився у своїх володіннях понад рікою Іміл, намагаючись об'єднати в союз проти хана Кублая татарських князів на півночі Китаю.

Імператор відкинувся на спинку крісла. Глибокі зморшки покраяли його чоло. Очі похмуро палали, його пройняла відраза до цього натовпу розкішних, легковажних придворних, які тільки й думали, що про насолоди. Він сидів на своєму золотому троні, високо над усіма, і терзався важкими роздумами.

його погляд перебігав з Марко Поло на Хіу Хенга, з Хіу Хенга — на Ахмеда. Хто вони такі? його друзі чи вороги? Хан Кублай самовдоволено посміхнувся: хто б зважився бути його ворогом? Але владу треба щоденно завойовувати і зміцнювати, і тому він не міг обійтися без Хіу Хенга, Марко Поло, Ахмеда та багатьох інших, котрі допомагали йому володарювати над чужими народами. Він цінив їхній розум, хоч і не любив жодного з них.

Після тривалої мовчанки імператор сказав Ахмедові:

— Ви — міністр фінансів. Ви чули, що сказали ці двоє? Тепер я хочу почути вашу пораду.

Ахмед не видав свого вдоволення. Він розумів, що хоче сказати хан Кублай. Ти, Ахмед, повинен дістати для мене гроші. Ось що значили його слова. Настав час завдати удару ненависному Хіу Хенгові. З Марко Поло, оцим молодим лисом, який так уміло вкрався в довір'я імператора, він розрахується пізніше.

З належним благоговінням Ахмед став перед ханом.

— Ваш відданий слуга просить у вашої величності кілька хвилин уваги. Я, недостойний, своїм обмеженим розумом наважусь порівняти державні справи з великим полем. Раніше ніхто не обробляв його, і воно було все заросле травою. Але тепер, за дорученням вашої величності, я розорав його. Частина його вже оброблена, а частина ще ні. Подекуди воно тільки-но засіяне, а подекуди вже й зеленіє вруно. Якщо ж не буде призначено охоронця і посіви витопчуть, урожай визріє жалюгідний.

Міністр Ахмед навмисне зробив паузу і швидко глянув на хана, який слухав його з явним інтересом.

— Людина, яка наглядає за моїми діями, — канцлер Хіу Хенг. Фактично він охороняє поле. Та якщо він не матиме достатньої енергії, зусилля того, хто обробив поле, будуть марними. Якщо ж він і матиме таку енергію, але небо не пошле дощу, поле не вродить. Якби ваша величність надали мені ще більшої влади, це й було б тим дощем, що потрібний для врожаю. Тому я прошу ласки вашої величності.

Хан Кублай вдоволено посміхнувся до Ахмеда.

— Прудконогого собаку не люблять лисиці, — сказав він. — Але як можна, щоб його не любив господар? Я наказую канцлерові Хіу Хенгу надати міністрові Ахмеду повну свободу дій у фінансових справах. Нехай Коготай потурбується про посилення охорони Ахмеда.

Ахмед переміг. По залі з вуст в уста пробігла звістка про те, що хан Кублай обдарував ще більшою владою міністра фінансів,

Дні покоротшали. На вулицях Камбалі з'явились навантажені вугіллям вози. Перед садибою венеціанців теж спинився віз, і з нього висипали чорне каміння. Живучи в Венеції, Марко не мав жодної уяви про камінці, які горять набагато краще, ніж деревне вугілля, і цілу ніч зберігають жар. Але за останні роки йому довелося побачити стільки незвичайних речей, що його вже ніщо не дивувало.

На вулиці й провулки Камбалі прийшла осінь. Вітер мчав над скошеними полями, шарудів у загорожах з рисової соломи, розгойдував дерева в імператорському парку і зривав з гілля листя.

Двадцять восьмого вересня дуже пишно було відсвятковано день народження імператора. Двадцять тисяч князів, офіцерів, чиновників та інших вельмож одержали гаптовані золотом і сріблом вбрання, білі чоботи та багато оздоблені жовті пояси. Марко теж отримав від імператора новий одяг. Коли всі зібралися у великій залі, здавалося, ніби там самі королі.