Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна - Страница 9

– Я теж радий, а чому так грубо.

– Вона покарана.

– За що? Що вона такого накоїла, вона ж просто ангел.

– Хи, ну дякую Ніл.

– Зараз Ніле я все тобі розповім, а ти іди і готуйся.

Я знову пішла в свою кімнату готуваться, але натомість я ввімкнула ноутбук, прийшов Ніл мама буде зайнята тому можна трішки посидіти в інтернеті.

–Так-так поглянемо о Єва і Джек теж онлайн, – я вирішила написати їм.

Мері Кольт:

Привіт народ, ну як справи у вас?

Джек Rock Forever:

Нормально, мої батьки навіть мені нічого не сказали, лишень чому я не взяв їх з собою.

Мері Кольт:

В тебе круті батьки.

Джек Rock Forever:

Так я знаю.

Єва Річерсон:

Привіт народ. Так у Джека і справді круті батьки хотіла б і я собі таких.

Мері Кольт:

А що сталося??

Єва Річерсон:

Мої як дізналися, такий скандал влаштували тепер мене нікуди не відпускають я сиджу в кімнаті і вчуся.

Мері Кольт:

Аналогічно, моя мама теж скандал влаштувала, мене покарано на місяць.

Джек Rock Forever:

Ого, нічого собі… то ми можемо забути про прогулянки і розваги разом.

Єва Річерсон:

Ага, мабуть так.

Мері Кольт:

Єво, я може сьогодні до тебе завітаю, як випаде така можливість.

Єва Річерсон:

Гаразд буду чекати.

Джек Rock Forever:

Мері якщо хочеш я до тебе зайду а потім разом підемо до Єви.

Мері Кольт:

Вибач Джек але ти знаєш що моя мама не долюблює тебе, не хочу її ще більше злити.

Джек Rock Forever:

Ага, ну тоді гаразд, ще зустрінемося.

Мері Кольт:

Так звісно.

Єва Річерсон:

О до речі Джек, ти ж говорив що вже сьогодні будуть фото і відео з концерту

Джек Rock Forever:

О, точно я й забув, зараз зачекайте я кину вам посилання.

Мері Кольт:

Ну гаразд народ, я вже пішла мама як побачить що я в інтернеті сиджу і не вчу ще один скандал влаштує.

Єва Річерсон:

Гаразд.

Джек Rock Forever:

Удачі тобі.

Мері Кольт:

Спасибі, і вам удачі.

Вимкнувши ноутбук я плюхнулася на ліжко, через стіну я слухала емоційну розмову мами і Ніла. Тепер потрібно щось вигадати щоб мене відпустили до Єви, так мозок думай-думай… О придумала.

– Мам, я піду сьогодні до Єви.

– Я ж казала що ти покарана, ніяких друзів!

– Так знаю, але це на рахунок екзамену мені потрібно взяти в неї деякі записи до підготовки.

– Ну якщо так, то можеш іти але не довго.

– Добре, люблю тебе мам, – Ура, та я геній…

Розділ 8

На дворі стояла гарна погодка тому погулюватися по вулицях міста було одне задоволення. Ось уже видніється дім Єви я підходжу і дзвоню у двірний дзвінок. Двері відчиняє місіс Річерсон.

– Доброго дня місіс Річерсон, а Єва вдома.

– Ні!

–Але ж я з нею розмовляла вона сказала що дома.

–Для тебе ні! Щоб я більше не бачила тебе тут і близько не підходь до моєї дочки.

– Але…чому?

– Чому! Ти маленька погань Єва вчилася на відмінно а через тебе і цього Джека її мало не вигнали зі школи, тому облиш її, забуть про неї, вона для тебе померла як і ваша дружба, все -це кінець.

– Але..ж .

– Ніяких але ж, все я сказала облиш її дай нормально закінчити школу. Більше не приходь сюди.

– Мам хто там прийшов?

– Ніхто помилилися будинком.

– Єв…

– Мовчи! Мері все, тобі зрозуміло іди геть звідси.

– Виба…– і тут переді мною двері зачинилися, я навіть не встигла вибачитися.

В мене на очах з'явилися сльози я не могла збагнути як це можливо, адже ми дружили з самого дитинства і наші сім'ї також. Місіс Річерсон завжди ставилася до мене добре. А сьогодні наче її замінили. Невже один концерт, одна пригода так могла вплинути на неї.

Я була засмучена не знала що робити, куди тепер мені іти додому, але я не хочу щоб мама побачила що я плакала. Піду прогуляюся в місце де мені завжди раді і точно не вижинуть.

Я зірвалася з місця і рванула в ліс, прохожі на вулиці дивно дивилися на мене ніби ще не бачили ніколи людину яка біжить а в мене в голові пропливали думки «Ви блін жартуєте, ви що ніколи не бачили людей які біжать, досить дивитися на мене, може на мені щось написано га! Ненавиджу людей».

***

Ось нарешті я добралася до лісу, як же прекрасно тут, так спокійно ніхто на тебе не кричить тут можна заспокоїтися і зібратися з думками. Походивши по лісу десь хвилин десять я втомилася і вирішила присісти. Знайшовши ідеальне місце для відпочинку я ввімкнула пісню «Red. Not Alone» і прилягла на свіжу зелену траву і почала розслаблятися забуваючи про всі проблеми які оточували мене.

– Red?

Від несподіванки я підскочила з місця і скрикнула, але скоро заспокоїлася. Переді мною з’явився високий гарний хлопець на вигляд йому було років двадцять, в нього було чорне густе волосся, сині гарні очі, одягнений в чорну футболку і джинси, на руці було невеличке татуювання. Він дуже був схожий на Алекса Гаскарта з елементами Адама Гонтьє. І я здивувалася дізнавшись що його теж звуть Адам.

– Воу спокійно, я не хотів тебе налякати.

– Хто ти в біса такий?! Що ти тут робиш?

– Те саме я хотів запитати і тебе.

– Що?! Як ти тут опинився ти що слідкував за мною?

– Та ні… Спокійно, я нічого тобі не зроблю. Мене звуть Адам, а тебе як?

– Мері…Мері Кольт.

– Прекрасне ім’я. А що ти тут робиш, сама в лісі де повно диких небезпечних тварин.

– Неважливо…і взагалі із тваринного світу тут лишень водяться небезпечні змії і вовки.

– Бачу ти знаєшся на тваринному світі, захоплюєшся цим?

– Ні, я просто живу неподалік звідси.

– А-а-а зрозуміло. Ти так і не відповіла на моє запитання.

– Я просто гуляю, а ти що тут робиш?

– А я тут з групою, вирішили відпочити тут в лісі перед концертом, взагалі ми часто подорожуємо і ночуємо на природі в нашому фургончику, краще так ніж в брудних готелях, тут і природа і чисте свіже повітря, а нічне небо просто зачаровує погляд.