Сліпота - Сарамаго Жозе - Страница 10

Вона подивилася на чотирьох сліпців, які сиділи на ліжках, кожен мав біля ніг той невеличкий багаж, який зміг принести із собою, хлопчик зі своїм шкільним ранцем, інші з валізами, невеличкими, так ніби вибралися на вікенд. Дівчина в чорних окулярах тихо розмовляла з хлопчиком, із протилежного боку палати, дуже близько один до одного, розділені лише одним порожнім ліжком, але не знаючи про це, сиділи той чоловік, який осліп першим, і крадій автомобіля. Лікар сказав, Ми всі чули накази, й одне тепер ми знаємо напевне — хоч би що сталося, ніхто не прийде нам на допомогу, тому ми вчинимо якнайліпше, коли почнемо негайно самоорганізовуватися, бо мине не так багато часу, й ця палата наповниться людьми, інші палати — теж. Звідки вам відомо, що тут є й інші палати, запитала дівчина, Ми трохи тут пройшлися, перш ніж потрапили до цієї, вона перебуває найближче до вхідних дверей, пояснила дружина лікаря, стискаючи чоловіка за лікоть, щоб він був обережний. Дівчина сказала, Найкраще буде, якщо сеньйор доктор візьме на себе обов'язки відповідального, адже він, зрештою, лікар, А чого вартий лікар без очей і без медикаментів, Але він має авторитет. Дружина лікаря усміхнулася, Я гадаю, ти повинен узяти на себе ці обов'язки, якщо ніхто не заперечуватиме, звичайно, Я не вважаю, що це добра думка, Чому, Досі нас тут тільки шестеро, але завтра, безперечно, стане більше, люди прибуватимуть сюди щодня, й неможливо собі уявити, щоб вони погодилися визнавати тут головним чоловіка, якого вони не обирали і який, будучи головним над ними, нічого, проте, не зможе їм дати за «їхній послух, і це в тому випадку, якщо вони спроможні визнавати авторитет і правила поведінки, У такому разі тут буде дуже важко жити, Нам дуже пощастить, якщо все обмежиться тільки цим. Дівчина в чорних окулярах сказала, Мій намір був добрим, але сеньйор доктор, безперечно, має слушність, кожен дбатиме тільки про себе.

Можливо, підштовхнутий цими словами, або тому, що не міг далі стримувати в собі лють, один із чоловіків рвучко підхопився на ноги, Ось хто винен у нашому нещасті, якби я мав очі, то порішив би його тут на місці, загорлав він, показуючи пальцем у той бік, де, як йому здавалося, сидів той, про кого він говорив. Відхилення було не дуже великим, але його драматичний жест здався дружині лікаря — єдиній особі, яка могла побачити його, — комічним, оскільки звинуватливий палець був спрямований на безневинний столик, який стояв в узголів'ї ліжка, Зберігайте спокій, сказав лікар, жодна епідемія не знає винних, усі належать до її жертв, Якби я не був таким добрим, якби не допоміг цьому придуркові добутися додому, я не втратив би зір, Хто ви такий, запитав лікар, але автор звинуватливих слів нічого не відповів, він здавався надто роздратованим, аби щось сказати. Тоді почувся голос іншого чоловіка, Ти справді довіз мене додому, але потім скористався з мого стану й украв у мене автомобіль, Це неправда, нічого я не крав, Украв, чоловіче, украв, Якщо й справді хтось украв твою тарадайку, то покажи мені свідків, які підтвердили б, що то був я, а в подяку за мою допомогу ти зробив мене сліпим, Ваша дискусія нічого не вирішує, сказала дружина лікаря, машина перебуває там, зовні, ви перебуваєте тут, усередині, ліпше вам помиритися, згадайте про те, що надалі нам доведеться жити разом, Щодо мене, то я ніколи не погоджуся жити з ним, сказав перший сліпий, ви, сеньйори можете не умовляти мене, я перейду до іншої палати, я не стану спілкуватися з мерзотником, який пограбував сліпого, він нарікає на те, що осліп через мене, то так йому й треба, принаймні існує хоч якась справедливість у світі. Він схопив свою валізу й, тягнучи ноги, щоб не спіткнутися, обмацуючи навколишній простір лівою рукою, вийшов у прохід між двома рядами ліжок, Де тут палати, запитав він, але не почув відповіді, якщо хтось її йому дав, бо несподівано натрапив на плутанину рук і ніг, що навалилася на нього, крадій автомобіля виконав, як міг, погрозу помститися своєму кривдникові. Хто внизу, хто нагорі, вони покотилися у вузькому замкненому просторі, раз у раз ударяючись об ніжки ліжок, тоді як переляканий зизоокий хлопчик знову заплакав і став кликати матір. Дружина лікаря схопила чоловіка за лікоть, вона знала, що самотужки їй не вдасться розтягти тих, котрі зчепилися в бійці, й потягла його в прохід, де засапавшись, борюкалися між собою розлючені супротивники. Вона спрямувала руки чоловіка, сама вхопилася за того з двох, за якого їй зручніше було хапатися, і з великими труднощами вони їх розтягли, Ви поводитеся по-дурному, розгнівано гукнув лікар, якщо хочете влаштувати тут пекло, то ви на правильному шляху, але не забувайте, нас тут покинули напризволяще, й ніхто в зовнішньому світі не почує, що тут відбувається, ніхто не прийде нам на допомогу, Він украв у мене автомобіль, поскаржився перший сліпий, якому дісталося більше ударів, ніж його супротивникові, Залиште все, як є, сказала дружина лікаря, ви все одно вже не могли користуватися своїм автомобілем, то яка вам різниця, украв він його чи не вкрав. Справді, не міг, але машина була моя, а цей крадій заховав її невідомо де, Найімовірніше, сказав лікар, що ваш автомобіль залишився на тому місці, де цей чоловік осліп, Сеньйор доктор має великий досвід життя, й він не помилився у своєму припущенні, сказав крадій автомобілів. Перший сліпий зробив рух, наче хотів випручатися з рук, які його тримали, але пручався він слабко, так ніби зрозумів, що навіть цілком виправданий гнів не поверне йому автомобіль, а автомобіль не поверне йому очі. Але крадій йому пригрозив, Якщо ти думаєш, що нічого з тобою не станеться, то ти помиляєшся, я й справді украв у тебе автомобіль, так, це я його вкрав, але ти украв у мене очі, украв спроможність бачити, то хто з нас двох більший злодій, Кінчайте, обурено вигукнув лікар, ми всі тут сліпі, й не повинні ані нарікати на своє лихо, ані звинувачувати когось, Що мені чуже лихо, зневажливо проказав крадій, Якщо ви хочете піти в іншу палату, сказав лікар першому сліпому, то моя дружина може вас туди провести, вона тут орієнтується краще, ніж я, Я змінив свою думку й волію залишитися в цій. Крадій автомобіля криво усміхнувся, Хлопчик плаче, він боїться, що до нього прийде бука, а хто він, цей бука, я добре знаю, Годі, крикнув лікар, утративши терпець, Ви, докторе, не забувайте, що тут усі рівні, й ви не можете наказувати мені, Я нічого вам не наказую, тільки прошу, щоб ви дали цьому чоловікові спокій, Гаразд, гаразд, але ви зі мною обережніше, я не з тих, хто відразу сякається, коли йому підносять гірчицю до носа, я можу бути другом, як і більшість людей, але й ворогом, яких мало. Агресивно вимахуючи руками, крадій автомобіля намацав ліжко, на якому раніше сидів, запхав під нього свою валізу, потім оголосив, Я хочу лягти, але сказав це таким тоном, ніби повідомляв, Відійдіть від мене, дайте роздягтися. Дівчина в чорних окулярах сказала зизоокому хлопчикові, Ти теж лягай у ліжко, ось із цього боку, якщо тобі буде потрібен якийсь нічний одяг, поклич мене, Я хочу пі-пі, попросився хлопчик. Почувши ці слова, усі відчули негайну й гостру потребу помочитися, хоч і подумали про це всяк по-своєму, А й справді, як тут бути з цим, сказав перший сліпий і став мацати під ліжком, шукаючи, чи не знайде там нічного горщика, але разом із тим сподіваючись, що його там нема, бо йому було соромно мочитися в присутності інших осіб, звичайно, бачити його вони не зможуть, але дзюрчання сечі приховати годі, правда, чоловіки можуть скористатися трюком, який жінкам не доступний, тож у цьому вони мають над ними очевидну перевагу. Крадій автомобіля, що тепер сидів на ліжку, сказав, Хай йому чорт, а де ж справді тут можна відлити, Не розпускайте язика, з нами дитина, запротестувала дівчина в чорних окулярах, Моя люба, якщо ти не знайдеш місця, про яке ми говоримо, то твоя дитина незабаром помочиться у штанці. Дружина лікаря сказала,

Можливо, я зможу допомогти вам знайти нужник, пригадую, я чула тут недалеко сморід, Я піду з вами, сказала дівчина в чорних окулярах, узявши хлопчика за руку, Думаю, нам ліпше буде піти всім, зауважив лікар, так ми довідаємося, куди нам треба йти щоразу, як виникатиме потреба, Я чудово тебе розумію, подумав крадій автомобіля, але не наважився сказати це вголос, тобі не хочеться, щоб твоя жіночка водила мене мочитися, коли я її попрошу. На цю думку в нього виникло несвідоме потаємне бажання, яке примусило його прутень заворушитися під штаньми і вкрай його здивувало, так ніби втрата зору мала неминуче призводити до втрати або послаблення сексуального потягу, От і добре, подумав він, значить, я не все втратив, поранення не завжди закінчується смертю, можливо, ще пощастить і мені, й він став тішити себе солодкими фантазіями. Проте фантазувати йому не дали часу, бо лікар уже сказав, Вишикуймося в лінію, моя дружина йтиме першою, кожен нехай покладе руку на плече передньому, тоді ми не загубимо одне одного. Перший сліпий сказав, Я з тим чоловіком не піду, певно, маючи на увазі того, хто вкрав у нього автомобіль.