Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Відродження - Кінг Стівен - Страница 43
— Я запам’ятаю. — Вона вийшла, нечутно причинивши за собою двері, й він обернувся до мене. — Кожне робоче ранчо потребує бригадира. Усім, що пов’язано з худобою і сільськогосподарськими угіддями, тут, у «Вовчій пащі», керує Руперт Гол. Він здоровий, як бик. А от мій музичний бригадир оклигує в міській лікарні Боулдера. Лес Келовей. Думаю, це ім’я тобі ні про що не говорить.
Я похитав головою.
— А як щодо «Екселент Борд Бразерз»?
Це щось нагадувало.
— Інструментальний гурт, так? Серф-рок, типу як «Дік Дейл і його Дел-Тони».
— Так, це вони. Трохи дивно було бачити, що вони вихідці з Колорадо, бо воно від обох океанів однаково далеке. У них був один хіт, який увійшов у топ-сорок — «Алуна Ана Кайя». Спотвореною гавайською це означає «Займімося сексом».
— Так, я пам’ятаю. — Ще я б не пам’ятав — моя сестра слухала його щось із мільярд разів. — Там усю пісню якась дівчина сміється.
Єйтс вишкірив зуби.
— Той сміх був їхнім ключем до королівства одного хіта. А я — тим татусем, який втулив його у запис. Просто стукнуло в голову. То було ще тоді, коли головним тут був мій батько. А дівчинка, яка сміється, ледь дупця не трісне, теж у нас робить. Гіларі Катц, хоча тепер вона величає себе Пеґан Старшайн. Вона вже не вживає, але того дня була така обдовбана кислотою, що не могла перестати сміятися. Я записав її прямо там, у будці. Вона й не підозрювала. Це зробило запис хітовим, і їй виділили її частку — сім штук.
Я кивнув. В анналах року повно щасливих випадків, схожих на цей.
— А «Екселент Борд Бразерс» з’їздили в одне турне, а потім їх спіткало два розпади. Знаєш які?
Звісно, я знав, та ще й з власного досвіду.
— Розорилися й розвалилися.
— Угу. Лес повернувся додому й пішов працювати на мене. Продюсер з нього ліпший, ніж музикант. Ось уже п’ятнадцять років як він мій головний батіг на полі музики. Коли подзвонив Чарлі Джейкобз, я собі вирішив, що поставлю тебе в підмайстри до Леса, зароблятимеш, поки вчишся, підпрацьовуватимеш собі на стороні грою на гітарі, ну, звична херня, коротше. Я від цієї ідеї не відмовився, але твоя крива навчання повинна круто йти вгору, синку, бо в Леса минулого тижня був інфаркт. Він одужає, так мені сказали, але йому тре’ сильно схуднути й випити купу пігулок, і він уже поговорює, що за рік чи десь так хоче на пенсію. А значить, у мене ще повно часу, щоб побачити, впораєшся ти чи ні.
Я відчув щось близьке до паніки.
— Містере Єйтс…
— Г’ю.
— Г’ю. Я нічого не знаю про студії звукозапису. Єдині студії, де я бував, це ті, в яких група, в котрій я грав, платила погодинно.
— А рахунки сплачували батьки провідного гітариста. Або дружина барабанщика, вісім годин на день працюючи офіціанткою й ледве тримаючись на ногах, щоб побільше чайових набрати.
Десь приблизно так усе й було. Поки дружина не розумнішала й не виставляла його за двері.
Г’ю, переплівши пальці, нахилився вперед.
— Або ти вчитимешся, або ні. Преп каже, що вчитимешся. Мені цього цілком достатньо. Має бути. Я його боржник. Поки що твоє завдання — стежити за освітленням студій, пильнувати ГЗ — ти ж знаєш, що це таке, правда?
— Години запису.
— Угу. І замикати на ніч. У мене є хлопець, який покаже тобі, що до чого, поки не вернеться Лес. Мукі Макдоналд його звати. Якщо звертатимеш однакову увагу як на те, що Мукі робить неправильно, так і на те, що в чому він хибить, то багато навчишся. Не дозволяй йому вести журнал, хоч би там що. І ще одне. Хочеш курити коноплю — діло твоє. Головне, щоб ти вчасно приходив на роботу і не підпалив траву на ранчо. Але якщо я почую, що ти знов сів на рожевого коня…
Я змусив себе подивитися йому в очі.
— Я більше ніколи до цього не повернуся.
— Хоробра заява. Надто часто я її чув, а в кількох випадках — від людей, які вже мертві. Але часом це виявляється правдою. Сподіваюся, у твоєму випадку так і буде. Але щоб до кінця прояснити: раз уживаєш — і йдеш звідси, байдуже, який там у мене борг. Це ясно?
Мені було ясно. Кришталево.
2008-го Джорджія Донлін залишалася такою ж вродливицею, як і 1992-го, хіба що набрала кілька фунтів, у темному волоссі з’явилося кілька сріблястих пасом, і тепер вона користувалася біфокальними окулярами.
— Ти часом не знаєш, чого він весь ранок такий заведений? — спитала вона в мене.
— Без поняття.
— Спочатку матюкався, потім трохи посміявся, потім знов став матюкатися. Сказав, що він, курва, так і знав, сказав «Той сучий син», потім щось жбурнув, мені так здалося. Мені лише треба знати, чи не планує він когось звільнити. Якщо так, я беру відгул. Терпіти не можу конфронтацій.
— Сказала та, що минулої зими жбурнула каструлею в постачальника м’яса.
— Там було інше. Той нахабний сучий син хотів попестити мій зад.
— У нахаби хороший смак, — відзначив я, а коли вона люто зиркнула на мене: — Просто кажу.
— Ха. Останні кілька хвилин там дуже тихо. Сподіваюся, він не довів себе до серцевого нападу.
— Може, просто щось побачив по ящику. Чи в газеті прочитав?
— Телевізор він вимкнув через чверть години після того, як я зайшла, а щодо «Камери» й «Пост», то він перестав їх читати два місяці тому. Каже, що все бере в Інтернеті. Я йому кажу: «Г’ю, в тому Інтернеті пишуть жовтодзьобі хлопці, які ще навіть не голяться, і шмаркачки, які ще зовсім недавно стали вдягати ліфчики. Йому не можна довіряти». Та він думає, що я стара тітка й нічого не тямлю. Уголос він цього не каже, але я по очах бачу. Наче в мене нема доньки, яка вчиться на комп’ютерних курсах в Університеті Колорадо. Сама Брі мені й сказала не вірити тому блоґерському лайну. Але все, йди. Та якщо він там сидить мертвий у кріслі від закупорки верхніх дихальних шляхів, не клич мене робити йому штучне дихання.
І вона відійшла, висока, з королівською поставою та легкою плавною ходою, яка нітрохи не змінилася відтоді, як шістнадцять років тому молода жінка занесла в кабінет Г’ю тацю з чаєм.
Я постукав у двері. Г’ю не вмер — він зсутулився за своїм надміру великим столом і тер скроні, наче мав напад мігрені. На столі перед ним стояв відкритий ноутбук.
— Ти збираєшся когось звільнити? — поцікавився я.
Він підвів погляд.
— Га?
— Джорджія каже, якщо ти хочеш когось вигнати, вона бере відгул.
— Я нікого не виганятиму. Це дурниці.
— Вона каже, ти щось жбурнув.
— Дурня собача. — Він трохи помовчав. — Ну, так, я копнув ногою кошик для сміття, коли побачив цю херню про святі обручки.
— Розкажи й мені про святі обручки. Тоді я теж ритуально копну кошик і піду працювати. На мені шістнадцять мільярдів справ сьогодні висить, в тому числі розучити дві мелодії для запису «Ґотта Вонна». Триочковий кошиком — це саме те, що треба, щоб я завівся.
Г’ю знову потер скроні.
— Я думав, що це може статися, я знав, що в ньому це є, але не чекав нічого… аж такого грандіозного. Але ти ж знаєш, як кажуть — іди до кінця або чеши додому.
— Ні хера не розумію, про що ти балакаєш.
— Зараз зрозумієш, Джеймі. Зараз ти зрозумієш.
Я припаркував свій зад у кутку його стола.
— Я вранці, поки качаю прес і кручу педалі велотренажера, завжди дивлюсь новини о шостій. В основному тому, що дивитися на ціпу, яка веде прогноз погоди, має свої аеробні переваги. А сьогодні вранці я побачив рекламу чогось, окрім магічних кремів від зморщок і золотих колекцій старих фільмів «Тайм Ворнер». Я не повірив своїм очам. Не міг, бля, очам повірити. Але в той самий час міг. — Він розсміявся, але не сміхом «це-кумедно», а сміхом «це-бля-неймовірно». — Тому я вирубав зомбоящик і поліз в Інтернет.
Я хотів обійти його стіл, щоб подивитись, але він підняв руку, щоб мене зупинити.
— Спочатку я мушу спитати, чи підеш ти, Джеймі, зі мною на чоловіче побачення. Побачити людину, яка нарешті, після кількох років фальстартів, реалізувала своє призначення.
— Авжеж. Мабуть. Якщо це, звісно, не концерт Джастіна Бібера. Я для Біба вже застарий.
- Предыдущая
- 43/88
- Следующая