Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Джейн Ейр - Бронте Шарлотта - Страница 74
— Я нагадаю вам, сер, про вашу дружину, яку визнав закон, коли ви її не хочете визнати.
— В такому разі, будьте такі люб'язні й опишіть її: як її ім'я, хто її рідня та де вона перебуває.
— Будьте ласкаві! — відказав містер Бріґс, спокійно витяг із кишені папірця й урочистим тоном, трохи в ніс, прочитав:
— «Я свідчу й можу довести, що двадцятого жовтня року Божого... (п'ятнадцять років тому), Едвард Фейрфакс Рочестер з Торнфілд-холу в... ширському графстві і з маєтку Ферндін у ...ширі, Англія, взяв шлюб з моєю сестрою Бертою-Антуанетою Мейсон, дочкою комерсанта Джонаса Мейсона і Антуанети, його дружини-креолки, в Спаніштауні на Ямайці. Шлюбний запис можна знайти в реєстрах церкви, а копію його маю я. Підписано: Річард Мейсон».
— Якщо цей документ не підробка, то він доводить, що я був одружений, але не може довести, що названа в нім жінка — моя дружина — і досі жива.
— Вона була жива три місяці тому, — заперечив юрист.
— Звідки ви знаєте?
— Я маю свідка, і ви, сер, навряд чи спростуєте його свідчення.
— Виставте його зараз же або забирайтесь геть під три чорти!
— Свідок тут! І насамперед я відрекомендую його вам. Містере Мейсон, будь ласка, сюди.
Почувши це ім'я, містер Рочестер зціпив зуби, його враз аж пересмикнуло. Бувши так близько від нього, я відчувала, як він увесь тремтить у нападі люті чи розпачу. Другий незнайомець, що досі ховався десь позаду, вийшов тепер наперед. З-за плеча адвоката виглянуло бліде обличчя — так, це був сам Мейсон. Містер Рочестер повернувся й люто глянув на нього. Його очі, як я вже не раз казала, були чорні, тепер же вони світилися червонуватим, ба навіть кривавим блиском. Його лице пашіло, смугляві щоки й бліде чоло налилися кров'ю — ясно було, що в його серці розгоряється пожежа. Він намірився вдарити Мейсона, кинути його на кам'яну підлогу, безжальним ударом вибити з його кволого тіла дух, та Мейсон устиг відскочити й заволав писклявим голосом: «Боже мій!» Зневага остудила містера Рочестера — гнів і обурення враз зникли. Він тільки спитав:
— Що ти маєш сказати?
Білі губи Мейсона пробелькотіли щось нерозбірливе.
— Забирайся геть до дідька, якщо не можеш відповідати ясно. Питаю ще раз: що ти маєш сказати?
— Сер, сер, — урвав його священик, — не забувайте, що ви в храмі Божому, — і чемно спитав у Мейсона: — А ви знаєте, сер, жива чи не жива дружина цього джентльмена?
— Кажіть, не бійтеся! — підбадьорював його адвокат.
— Вона живе в Торнфілд-холі, — врешті вимовив Мейсон. — Я бачив її в квітні цього року. Я — її брат.
— В Торнфілд-холі? — здивувався священик. — Та невже? Я весь свій вік прожив у цих краях, сер, і ніколи не чув про місіс Рочестер із Торнфілд-холу.
Я бачила, як губи містера Рочестера скривила зла усмішка, й він пробубонів:
— Авжеж! Я добре подбав, щоб ніхто не чув про неї, а надто не здогадався, що вона моя дружина.
Він замислився. Якийсь час він ніби радився сам із собою, а тоді рішуче промовив:
— Досить! Вся ця історія випливе зараз, як тріска на воді. Буде! Згорніть вашу книгу і скиньте стихар. Джоне Ґріне (це до служки), ідіть собі додому — вінчання сьогодні не буде.
Служка вийшов. А містер Рочестер визивно провадив далі:
— Двоєженство — яке гидке слово!.. А проте я збирався стати двоєженцем. Тільки ж доля пошила мене в дурні, чи то, може, провидіння спинило мене, — мабуть, таки провидіння. Я не набагато кращий в цю мить від сатани, і, як сказав би мені мій духовний наставник, безперечно заслужив від Бога найстрашнішої покари — вічного вогню і вічної муки. Панове, мій план не вдався! Те, що каже цей адвокат і його клієнт, — щира правда: і я певним чином жонатий і моя так звана дружина й досі жива! Ви кажете, Вуде, що ніколи не чули про місіс Рочестер? І все-таки, мені здається, що до вас частенько доходили чутки про таємничу божевільну, яку тримають у Торнфілд-холі під трьома замками. Дехто нашіптував вам, що це моя позашлюбна сестра, дехто — що це моя колишня полюбовниця. Тепер же я кажу вам, що це моя дружина Берта Мейсон, з якою я побрався п'ятнадцять років тому. Вона — сестра цього рішучого добродія, що його тремтячі руки й бліде лице свідчать, на що здатний хоробрий чоловік. Сміливіше, Діку, не бійся мене! Я скоріше вдарю жінку, ніж тебе. Берта Мейсон божевільна і походить з родини божевільних. Три покоління ідіотів і маніяків! Її мати — креолка — була божевільна і п'яниця, про що я довідався вже після того, як одружився з її донькою. До шлюбу все це було приховано від мене. Берта далеко не втекла від своєї матері і має обидві ці риси. Я дістав чарівну дружину — невинну, мудру, скромну!
Уявляєте собі моє щастя? Мене чекали найсолодші втіхи! Я зазнав райського блаженства. О, якби ви тільки знали! Але досить пояснень! Бріґсе, Буде, Мейсоне, —
я запрошую вас усіх до себе відвідати пацієнтку місіс Пул — себто мою дружину. Ви побачите, що то за істота, з якою мене одружили обманом, і зможете судити, чи мав я право порвати цей зв'язок і шукати прихильності та симпатії серед людських істот. Ця дівчина, — провадив він далі, глянувши на мене, — знала стільки, скільки й ви, про гидку таємницю. Вона гадала, що все чесно й законно, їй і не снилось, що її хоче убрати в шори фіктивного шлюбу зневірений бідолаха, уже одружений з недоброю і звироднілою божевільною жінкою. Ходімте-но за мною всі! Цупко тримаючи мене й далі, він вийшов з церкви. А троє чоловіків — за нами. Перед парадним входом Торнфілд-холу стояла карета.
— Повертай голоблі на стайню, Джоне, — холодно сказав містер Рочестер. — Сьогодні карета не знадобиться.
Місіс Фейрфакс, Адель, Софі, Лі вийшли нам навстріч, щоб поздоровити.
— Гайда звідси! — крикнув господар. — Забирайтеся з вашими поздоровленнями! Кому вони потрібні? В усякому разі, не мені! Вони спізнилися на п'ятнадцять років. Він перейшов хол і почав підійматися сходами, все ще тримаючи мене за руку і так само жестом запрошуючи чоловіків іти за ним. Пройшовши Галерею, ми з другого поверху піднялись на третій. Містер Рочестер відімкнув низькі чорні двері і впустив нас до завішаної ґобеленами кімнати з великим ліжком та різьбленою шафою.
— Тобі добре знайома ця кімната, Мейсоне, — сказав наш проводир. — Тут вона тебе покусала й штрикнула ножем.
Він відхилив ґобелен, що ховав двері. Потім відчинив їх. У кімнаті без вікон горів відгороджений високими, міцними ґратами камін, а під стелею на ланцюгу висіла лампа. Ґрейс Пул зігнулась над вогнем і щось, очевидячки, варила в каструлі. У найдальшому кутку кімнати, в глибокому сутінку сновигала туди-сюди якась істота. Важко було сказати з першого погляду, чи то була людина, чи звір. Вона бігала рачки, рикала й форкала, мов якась дивовижна дика тварина. Водночас на ній було якесь убрання, а на її
обличчя, неначе скуйовджена грива, спадала кучма темного сивуватого волосся.
— Доброго ранку, місіс Пул, — привітався містер Рочестер. — Як ваше здоров'я? Як здоров'я вашої пацієнтки?
— Нічого, сер, дякую вам, — відповіла Ґрейс і обережно поставила булькотливу страву на ґрати. — Трохи казиться, проте не дуже.
Дикий зойк спростував її слова. Убрана в жіночий одяг гієна звелася на ноги й випросталась па ввесь свій зріст.
— Вона побачила вас, сер! — скрикнула Ґрейс. — Краще б ви пішли геть.
— Одну хвилину, Ґрейс. Дозвольте мені побути тут одну хвилину.
— Тоді, сер, бережіться... ради Бога, бережіться!
Божевільна загавкала. Вона відкинула скуйовджене волосся від свого обличчя і дико за-глипала на нас. Я одразу пізнала це червоне обличчя, ці надуті щоки. Місіс Пул вийшла наперед.
— Не пхайтеся під руки, — сказав містер Рочестер, відсторонивши її. — Гадаю, що вона без ножа, та й я насторожі.
— Я ніколи не знаю, що там у неї, сер. Вона хитра як лисиця. Годі вгадати, що вона втне.
— Краще лишім її, — прошепотів Мейсон.
— Забирайсь до дідька! — порадив йому його шуряк.
— Бережіться! — гукнула Ґрейс.
Три чоловіки квапливо відступили. Містер Рочестер загородив мене собою. Божевільна підскочила й, схопивши його за горло, вп'ялася зубами в щоку. Вони почали борюкатися. Місіс Рочестер була здоровенна жінка, не нижча від свого чоловіка і набагато огрядніша. У бійці вона виявила справді чоловічу силу й мало не задушила містера Рочестера, незважаючи на його атлетичну статуру. Він міг повалити її одним ударом, та, певно, бити не хотів, а тільки відбивався. Врешті він схопив її за руки. Ґрейс Пул подала йому мотузок. Він скрутив руки божевільної за спиною, зв'язав їх і прив'язав її до стільця. Весь цей час не вгавав дикий лемент божевільної, яка робила одчайдушні спроби вирватися. Упоравшись, містер Рочестер повернувся до глядачів. Він дивився на них з посмішкою, повною гіркоти й розпуки.
- Предыдущая
- 74/117
- Следующая