Комедії - Мольер Жан-Батист - Страница 106

Беральд. Гаразд, брате. І, щоб перемінити розмову, я скажу вам, що через маленьку впертість вашої дочки не годиться вам вдаватися до таких гострих заходів — віддавати її в монастир; вибираючи зятя, не можна керуватися тільки своєю манією — в таких випадках треба до певної міри трохи зважати і на почуття дівчини, бо ж це крок на ціле її життя, і від нього залежить, чи буде вона щасливою в заміжжі.

Арган. Ах, брате, з вашого дозволу…

Беральд. Як! Що ви хочете робити?

Арган. Прийняти невеличке промивальне; це кілька хвилин.

Беральд. Ви глузуєте! Та невже ж ви не можете перебути хоч хвилиночку без промивальних та без ліків? Зробите це іншим разом, а зараз посидьте спокійно.

Арган. Добродію Флеране, хай увечері або завтра вранці.

Добродій Флеран (до Беральда). Чого ви втручаєтесь, чого ви суперечите приписам медицини? Не заважайте мені поставити панові клістир! Ви надто багато собі дозволяєте, добродію, просто смішно!

Беральд. Годі-бо вам, добродію. Відразу видно, що ви не звикли мати справу з людськими обличчями.

Добродій Флеран. Не можна так глузувати з лікування й примушувати мене дурно гаяти час! Адже ж я прийшов сюди з наказу лікаря і ту ж мить розкажу добродієві Пургонові, що ви не дали мені виконати його наказу й мого обов’язку. Ви побачите, ви побачите…

Арган. Ой брате! Ви тут накоїте біди.

Беральд. Велика біда не поставити клістира, що його приписав добродій Пургон! Ще раз питаю вас, брате, невже немає засобу вилікувати вас від пристрасті до лікарів, невже ви ціле життя ваше так і будете мерзіти в їхніх ліках?

Арган. Боже мій! Брате, ви говорите як цілком здорова людина. Ось коли б ви побули в моїй шкурі, то заговорили б інакше. Легко нападати на медицину, коли ти сам здоровий.

Беральд. Та яка ж у вас хвороба?

Арган. Ой, ви мене доведете до сказу! Я хотів би, щоб до вас причепилися всі мої хвороби, — отоді подивився б я, що б ви заспівали? А ось і добродій Пургон!

Добродій Пургон. Добрі новини почув я там коло входу! Отже, тут глузують з моїх рецептів, відмовляються виконувати мої цілющі приписи!

Арган. Добродію, це не…

Добродій Пургон. Яке безмежне зухвальство, нечуваний бунт хворого проти свого лікаря!

Туанетта. О, який жах!

Добродій Пургон. Клістир, що його я мав приємність приготувати сам особисто!

Арган. То не я…

Добродій Пургон. Клістир, що я його сам придумав і приготував за всіма правилами науки!

Туанетта. Яке неподобство!

Добродій Пургон. Що мав подіяти на ваші нутрощі надзвичайно ефективно!

Арган. Чуєте, брате?

Добродій Пургон. І його зрікаються тут з таким презирством!

Арган (показуючи на Бералъда). Це він…

Добродій Пургон. Обурливий вчинок!

Туанетта. Атож!

Добродій Пургон. Це нахабний замах на медицину!

Арган (показуючи на Бералъда). То він винен…

Добррдій Пургон. Це злочин проти медичної корпорації! Справжній злочин, який заслуговує на найсуворішу кару!

Туанетта. Ваша правда.

Добродій Пургон. Я заявляю вам, що з цієї хвилини пориваю з вами всякі стосунки…

Арган. То мій брат…

Добродій Пургон. … що я не бажаю більше мати з вами нічого спільного!

Туанетта. І добре зробите!

Добродій Пургон. І, щоб порвати з вами остаточно, — ось дарчий лист, що я його хотів дати моєму небожеві з нагоди його одруження. (Рве дарчий лист і люто розкидає клапті).

Арган. То брат мій накоїв усе лихо!

Добродій Пургон. Знехтували мій клістир!

Арган. Скажіть, щоб його принесли; я його зараз поставлю.

Добродій Пургон. Ще трохи — і я вилікував би вас остаточно!

Туанетта. Він того не вартий.

Добродій Пургон. Я б вичистив ваш організм і вигнав би з нього всі шкідливі соки.

Арган. Ах, брате!

Добродій Пургон. Ще зоставалося дати вам не більш як дюжину ліків, щоб довести прочищання до щасливого кінця.

Туанетта. Він не вартий ваших турбот.

Добродій Пургон. Але через те що ви не схотіли, щоб я вас вилікував…

Арган. Та я ж не винен!

Добродій Пургон. Через те що ви перестали мені коритися, мені — вашому лікареві…

Туанетта. Це волає до помсти!

Добродій Пургон. Через те що ви зняли бунт проти лікування, яке я вам приписав…

Арган. Та нічого подібного!

Добродій Пургон. То доводжу до вашого відома, що я кидаю вас на поталу вашому поганому організмові, вашим розладнаним нутрощам, зіпсованій вашій крові, гіркоті вашої жовчі та шкідливому впливові ваших отруйних соків.

Туанетта. І добре робите.

Арган. Боже ж мій, боже!

Добродій Пургон. І бажаю вам, щоб не більш як за чотири дні слабість ваша стала незціленного…

Арган. Ах, змилуйтесь!

Добродій Пургон. Щоб вас ухопила брадипепсія…

Арган. Добродію Пургоне!

Добродій Пургон. Після брадипепсії — диспепсія…

Арган. Добродію Пургоне!

Добродій Пургон. Після диспепсії — апепсія…

Арган. Добродію Пургонеі

Добродій Пургон. Після апепсії — лієнтерія…

Арган. Добродію Пургоне!

Добродій Пургон. Після лієнтерії — дизентерія…

Арган. Добродію Пургоне!

Добродій Пургон. Після дизентерії — гідропізія…

Арган. Добродію Пургоне!

Добродій Пургон. А після гідропізії — смерть, до якої вас доведе ваше безумство!

Арган. Ай! Боже мій! Я вмираю. Брате, ви мене занапастили!

Беральд. Що таке? Що сталося?

Арган. Я більше не можу! Я вже відчуваю, як медицина мститься за себе…

Беральд. Далебі, брате, ви збожеволіли остаточно! Я нізащо в світі не хотів би, щоб хтось побачив вас у такому стані. Обмацайте себе, прошу вас, отямтеся і не давайте такої волі вашій буйній уяві.

Арган. Та хіба ж ви не чули, братику, якими страшними недугами він мені погрожував?

Беральд. Який же ви простак, мій брате!

Арган. Він каже, що не більш як за чотири дні мене вже не можна буде врятувати.

Беральд. Ну то й що? Хай собі каже! Хіба ж він оракул, чи що? Послухаєш вас, то можна подумати, що добродій Пургон тримає в своїх руках нитку вашого життя і, наділений найвищою владою, може подовжити її або вкоротити, як йому заманеться. Та зрозумійте ж нарешті, що основи вашого життя ви маєте в собі самому і що гнів добродія Пургона так само нездатний вкоротити вам віку, як його ліки — дарувати вам життя. Ось вам добра нагода, якщо хочете, відкараскатися від лікарів; а вже коли ви таким уродилися, що не можете без них обійтися, то легко знайти іншого, брате мій, з яким ви могли б ризикувати собою не так одчайдушно.

Арган. Ах, братику, він так добре знає мою вдачу і так уміє мною керувати.

Беральд. Треба признатися, що ви напрочуд уперті і дивитесь на речі якось по-чудернацькому.