Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Iван Туркенич - Арутюнянц Георгий Минаевич - Страница 3
Величезний сніп полум'я піднявся над гарматами другого взводу. На кілька секунд Туркенич втратив слух. Він судорожно заплющив очі, ловлячи широко відкритим ротом задушливе повітря, насичене пороховими газами. З зусиллям розтираючи пальцями повіки, дивився на пагорок, за яким тільки-но бачив біля гармати Кострова. Командира не було видно.
Туркенич повернувся до заряджаючого. Лагутін щось кричав, показуючи на німецькі танки, але що саме, так і не зміг почути: в очах ще виблискували темно-червоні снопи вогню, у вухах дзвеніло. Лише через кілька хвилин він зрозумів, що танки розділилися. Частина машин, набираючи швидкість, по-вернула на пагорок, де щойно була виведена з ладу гармата. Задихаючись, Туркенич шарпонув комір пропотілої гімнастьорки. Рухом наказав Лагутіну подати снаряд. Два нових вибухи підняли фонтани землі і піску метрів за десять від гармати. Туркеничу все ж вдалося зробити ще кілька пострілів. З радістю він побачив, як зупинився і позадкував, намагаючись розвернутися, передній танк. Він простяг руку до Лагутіна. Але заряджаючий із злістю штовхнув ногою порожній ящик: снарядів більше не було. Туркенич метнувся до другого ящика і похитнувся: з величезною силою, неначе розпеченим ломом, хтось ударив його у праве плече. Снаряд, який розірвався біля його гармати, підняв хмару диму. В гарячці бою, напружуючи всі сили і нерви, молодий командир у перші хвилини майже не відчував болю: всі його помисли були спрямовані на те, щоб зробити ще хоч один постріл.
А танки були вже зовсім близько…
– В укриття! – скомандував, втрачаючи сили, Туркенич і разом з Латутiним кинувся до щілини. …Коли Туркенич розплющив очi, то в першу хвилину байдуже дивився прямо вгору. Він поворухнув лівою рукою з легким шарудінням на лице посипався пісок. Жахлива Думка, що його присипало землею живцем, заставила Івана, зібравши всі сили, вибиратися на поверхню. Розгрібати землю і пісок правою рукою він не міг. Кожний рух відзивався у плечі пекучим болем. Нама-гаючись повзти на лівому боці, Туркенич з неймовірним зусиллям виліз з укриття. Холодний піт вкрив усе тіло, зуби нервово цокотіли, ноги тремтіли… Лице пашіло від подряпин, на зубах хрустів пісок, у горлі нестерпно пекло…
Біля дороги догорав німецький танк. Над ним висіла хмара сизо-чориого диму. Побачивши танк, Туркенич в одну мить згадав подробиці бою. Нарешті отямившись, він подивився на кров, що виступила на гімнастьорці, і, діставши з польової сумки індивідуальний пакет, перев'язав рану. Притримуючись лівою рукою за кущі, він підвівся і вибрався на пагорок, де ще недавно стояла його батарея. Молодий командир обдивився навколо, шукаючи своїх товаришів. Одного з них він знайшов тут же, за два кроки від розбитих гармат: Костров лежав горілиць, широко розкинувши руки. Можна було подумати, що командир батареї приліг відпочити по-похідному, не знявши ні чобіт, ні пілотки, якби не калюжа крові, що гусла біля його голови на пом'ятій, витоптаній траві. Серед обпалених, майже начисто зрізаних кущів лежали бійці батареї. Туркеничу вже доводилось, у дні важких боїв при відступі, бачити мертвих, наче велетенською силою кинутих на землю друзів і товаришів. Вже здалеку він з болем відчув, що і балакучий, веселий їздовий Ларіонов, і статечний заряджаю-чий першої гармати Петров, який сумно тримався осторонь, назавжди залишаться у цьому безкрайньому степу. Туркенич переходив від одного безмовного бійця до іншого.
Легкий стогін почувся з невеликої полянки, де тіснилися кущі дикого вишняка і терну. Туркенич побачив Лагутіна, який сидів біля укриття, що його танк майже зовсім зрівняв з землею.
– Що з тобою? – опустився Туркенич на коліна перед бійцем, який глухо стогнав.
– Поранило,- показав Лагутін рукою на голову, яка безсило хилилася на плече.-Пити, пити…
Туркенич дістав баклажку з речового мішка, який недалеко валявся, і швидко, у два ривки, відкрив алюмінієвий стаканчик-по-кришку. Води не було, лише кілька крапель пролилось на брудну, потріскану долоню. Туркенич попрямував до яру, сподіваючись у заростях знайти струмок, де можна було б набрати води. Він ішов повільно, ноги здавалися якимись занімілими, неслухняними, неначе він ішов на ходулях, Шум у вухах зменшився, але сильний головний біль, не припинявся ні на хвилину. На кожному кроцi вiн бачив жахливі сліди нерівного бою: гармати батареї розбиті, друге укриття зовсiм зрiвня не з землею, – ворожi танкгї кiлька разiв пройшли по цiому місцю, намагаючьсь знищити рештки і підрозділу гармат. Бiля третьої гармати, яка зарилася дулом у землю, лежали командир другого взводу і заряджаючий – снаряд німецького танка розірвався майже біля них.
«Друзями жили, друзями і загинули…» – подумав Туркенич, згадуючи, як часто у тяжких похідних умовах допомагали вони один одному, як іноді сперечалися, завжди закінчуючи суперечки дружнім перекуром. Він опустився на коліна: може, як і Лагутін, вони тільки приглушені або поранені? Але Тур-кенич даремно намагався вловити хоч би іскринку життя. Тяжко зітхнувши, він попрямував далі до яру. Біля одного куща, листя якого здавалось свіжішим за інше, в глибокій ямці виднілась калюжка,- мабуть, весною тут протікав струмок. Туркенич з насолодою відчув, як натруджена загрубіла долоня торкнулась вологої поверхні піску. Ніби найбільшу дорогоцінність, боячись пролити хоч би кілька крапель, по півпригорщі набирав він воду, обережно зливаючи її у баклажку. Скоро баклажка наповнилась майже наполовину. Він поборов спокусу одним духом випити зібрану з таким зусиллям воду i, обмежившись тим, що витер лице мокрими руками, поспішив назад.
Лагутін напівлежав біля куща. Побачивши командира, махнув рукою і жадібно припав пересохлими губами до баклажки.
Лагутін, якого освіжили кілька ковтків води, випростався і обдивився навколо. Смеркало. Ще півгодини тому було видно і далекі, на самому горизонті, високі верби вздовж дороги, і телеграфні стовпи, що рівною ниткою перетинали степ, і приярки. Але тепер все навколо вкрилося непроглядною чорною завісою, на якій деінде миготіли перші зорі. Збоку почувся наростаючий, з характерним виттям гул. Ніби чорні, невидимі у тьмі наступаючої ночі коршуни, летіли німецькі літаки. Вони не квапились, знаючи, що не зустрінуть відпору над цими степовими просторами, по яких з таким же могутнім, за-грожуючим гулом йшли на схід колони німецьких танків і машин. Степ наповнився тривожним, лячним рокотом. Здавалося, неймовірна кількість ворожих літаків заполонила все небо і летить прямо над головами бійців, які принишкли біля яру.
– Прокляті… Наче хазяї літають! – прошепотів у безсилій люті, Туркенич.
Він переживав складні суперечливі почуття. Бій, що тільки-но закінчився і в якому загинули його друзі, був для нього жорстоким випробуванням війни. Туркенич вперше один на один зіткнувся з смертельною небезпекою, побачив перевагу противника, і почуття тривоги й побоювання закралося в його душу. В училищі він був.переконаний у силі і непереможності нашої армії, в її хорошій технічній оснащеності. Але труднощі першого етапу великої війни, коли нашій армії доводилось вести тяжкі оборонні бої, з усією силою постали перед Туркеничем якраз у цьому бою.
Бойове життя було зовсім не таким, яким він його уявляв, вивчаючи в училищі тактику і воєнне мистецтво.
Глибоко замислившись, він мовчки сидів біля Лагутіна. Чи далеко просунулися німці? Може, пощастить приєднатися до підрозділів наших частин, які так само потрапили в оточення? Цілком можливо, що десь недалеко, в найближчій балці, ховається ще кілька груп піхотинців або артилеристів? Треба спробувати вийти з оточення, тримаючи путь на схід, до лінії фронту..
Цими думками Туркенич поділився з Ла-гутіним. Той відповідав коротко, він ледве тримався на ногах, спираючись на руку свого командира. Плече Туркенича теж боліло, пов'язка зроблена була наспіх, і кров просочувалася крізь бинт. Кривлячись від болю, він підтримував Лагутіна лівою рукою:
– Ну, що ж, друже! Давай пробиратися до своїх, на схід!
- Предыдущая
- 3/46
- Следующая