Прес-центр - Семенов Юлиан Семенович - Страница 43

Директор Національного банку. Ми не маємо грошей на дотації дрібним підприємцям, Мігель, ми не маємо грошей на те, щоб узяти на себе сімдесят процентів оплати за візит до лікаря…

Міністр оборони Лопес. Мігель, я гадаю, тобі треба звернутися до армії: коли ти чесно поясниш, що немає змоги збільшити плату офіцерам, тебе, гадаю, зрозуміють патріоти. Не сказати про це нашим товаришам по боротьбі з диктатурою я вважаю неправильним і недостойним тебе.

Ад’ютант прем’єра по BMC капітан Родрігес. Санчес мусить дуже чітко розтлумачити ситуацію морякам, на плечі яких зараз покладено найважче завдання — охорона наших океанських кордонів… Саме там ми відчуваємо найбільші труднощі, саме по воді праві ультра одержують воєнну допомогу від потенціальних агресорів.

Міністр фінансів. Я не готовий до детального обговорення. Пробач мені, Мігель… Я повинен сісти за комп’ютер і як слід порахувати. Бюджет в жахливому стані, громадяни, ми ледве зводимо кінці з кінцями… Якщо республіка не одержить позики, яку обіцяв Леопольдо Граціо, ми збанкрутуємо… І це питання не далекого майбутнього, це справа тижнів, найбільше місяців… Я розумію, як це неприємно чути, але я говорю правду…

Прем’єр Санчес. Ми одержимо позику через два тижні. Тільки-но надійшла шифротелеграма від Граціо, він повідомляє, що всі деталі відрегульовано, його підтримали «Креді де Женев» та «Дрезденер банк».

Міністр громадської безпеки. Саме цього бояться наші противники, Мігель… Коли вони дізнаються про точну дату можливої згоди, то треба чекати посилення збройної боротьби проти нас на півночі. Не виключена спроба путчу в столиці; ми поки що тримаємо під контролем дві найсерйозніші підпільні групи, але їхня активність загрозливо зростає.

Міністр фінансів. Пора покласти край цій діяльності… Чекати нерозумно.

Міністр громадської безпеки. Передчасний удар — доти, поки ми не знатимемо всіх учасників, — не врятує становища.

Міністр оборони Лопес. Армія готова включитися в твою роботу.

Міністр громадської безпеки. Я сподіваюсь на твою допомогу, але ще рано, Лопес.

Міністр оборони. Як би не було пізно.

Начальник генерального штабу Діас. Я згоден бути певною сполучною ланкою між силами безпеки і армією.

Міністр громадської безпеки. Добре, ми обговоримо це в робочому порядку.

Міністр енергетики і планування Прадо. Мігель, розумієш… Я побоююсь, що нас після твого виступу почнуть цькувати, як марксистів… Північний сусід битиме в усі дзвони…

Міністр оборони Лопес. Нам нічого оглядатися на янкі, Енріке! Ми суверенна держава. Ряд аспектів урядової програми я зробив би ще жорстокішими і, можливо, торкнувся б питання про націоналізацію земель, захоплених янкі…

Директор радіо і телебачення. Мабуть, мій виступ здається вам дивним, але я не можу погодитися з проектом Мігеля… Він занадто прагматичний… «Діло, діло, діло…» Це не програма, а батіг якийсь… Я голосуватиму проти. Наші люди тільки-но одержали найвищий дар — свободу… Вони нарешті можуть відкрито й без страху говорити й думати, збиратися на мітинги…

Прем’єр Санчес. І третину робочого часу стрясатимуть повітря словесами, красиво говоритимуть про свободу і загрозу імперіалізму…

Міністр оборони Лопес. Але ж вона існує…

Прем’єр Санчес. Так. Але свободу треба захищати не словом, а ділом; час балаканини скінчився… І не вчора, а, принаймні, півроку тому… Правити — не означає загравати; правити — значить планувати можливості.

Директор радіо і телебачення. Я не перебивав тебе, Мігель.

Прем’єр Санчес. Пробач.

Директор радіо і телебачення. Розумієш, той престиж, який уряд дістав у народу, поваливши криваву диктатуру і дарувавши свободу, може похитнутись… Нам буде важко працювати… Якщо ми введемо те, що ти пропонуєш, в дію, нам напевне нагадають фразу, що, мовляв, революція — це коли гальорка міняється місцями з партером, а на сцені продовжується той самий старий фарс…

Міністр охорони здоров’я. Так, Мігель, це правда, нагадають.

Директор радіо і телебачення. Якщо кабінет прийме проект, мені не лишається нічого іншого, як піти у відставку, я не зможу організувати будь-яку дійову пропаганду для підтримки твого нового курсу, жорсткого курсу…

Прем’єр Санчес. В чому ти вбачаєш його жорсткість? В тому, що ми вимагатимемо працювати? Добре — з одержаних прибутків — за працю платити? І карати, так, нещадно карати всіх тих, хто базікає і по три години спить після обіду?

Директор радіо і телебачення. Мігель, пробач, але ти ріс в гасієнді й катався, ще хлопчиком, на автомобілі… А я народився в бідонвілі… Я був голодранцем, Мігель, жебраком… Я пригадую, як люди, зачаївшись, говорили вночі. А тепер вони дістали право говорити вдень, голосно, без страху…

Прем’єр Санчес. У них ніхто не забирає цього права… Але його заберуть, силою заберуть, якщо ми перетворимося в республіку вільних базік! Лікарні для народу будує сам народ і школи теж, і дороги, і готелі, і бібліотеки… Те, що ти кажеш, демагогія!

Міністр охорони здоров’я. Гаразд, а якщо першим пунктом твоєї програми, як пропонує Лопес, ми назвемо негайну націоналізацію всіх банків, іноземних фірм і компаній? Це приймуть добре, під це можна підверстати жорсткі пункти програми…

Прем’єр Санчес. По-перше, з яких пір правда стала визначатися як «жорсткість»? По-друге, хто сказав, що революція скасовує таке поняття, як «вимогливість»? І, по-третє, ти впевнений, що, оголосивши про націоналізацію, негайну й повну, ми одержимо позику, без якої нам не зрушити з мертвої точки? Позика дасть нам змогу підняти економіку, побудувати базу незалежності, а вже тоді ми націоналізуємо банки й землі іноземних фірм. Першим актом уряду було оголошено ревізію всіх договорів іноземних фірм з нашими пеонами, адже ми взяли під захист пеонів, хіба не так? Ми поклали кінець безсовісній експлуатації; рух тільки тоді остаточно переможе, коли він буде поступовим і послідовним… Доти, поки ми не матимемо енергії, достатньої для того, щоб стати цивілізованою країною, будь-яка ура-революційна фраза насправді буде фразою контрреволюційною…

Директор радіо і телебачення. І все-таки я піду у відставку, Мігель, якщо ти збереш голоси і кабінет підтримає тебе…»

Дейвід Ролл, президент спостережної ради «Ролл бенкінг корпорейшн», закінчив читати цей секретний стенографічний звіт про засідання уряду Гаривасу, походив по своєму маленькому кабінету, розміщеному на сорок другому поверсі будинку, збудованому ще його батьком, довго милувався невеличкою картиною Шагала, потім повернувся до столу, натиснув кнопку селектора і сказав:

— Зайди до мене…

… Коли прийшов його шурин — він любив не так його, як молодшу сестру Дезі, на якій той був жонатий, — Ролл дав йому текст.

— Ану, назви, хто з цієї команди служить мені? Це екзамен на те, чи готовий ти до своєї майбутньої діяльності…

40

17.10.83 (20 годин 25 хвилин)

Коли Шор, відповівши на більшість запитань, оголосив журналістам, які його атакували, що він попросив італійських колег допомогти йому затримати для допиту як свідка жителя міста Палермо синьйора Вітторіо Фабріні, котрий протягом двох років був охоронцем Леопольдо Граціо, але при цьому контактував з Доном Валлоне, якого підозрюють в належності до мафії, телефонні лінії, що зв’язували Прес-центр в Шьоньофі з Римом, виявились зайнятими.

На всі запитання журналістів в Римі відповідали якнайкоректніше:

— Ми запропонували синьйору Вітторіо Фабріні, місцеперебування якого невідоме, добровільно здатися властям; ми гарантуємо йому честь і достоїнство; ми не маємо поки що достатніх підстав підозрювати цю людину, але наша глибока повага до синьйора Шора зобов’язує нас допомогти йому.