Міжконтинентальний вузол - Семенов Юлиан Семенович - Страница 54

д) в операцію вводиться «у»[15], який — одразу ж після того, як одержить о вісімнадцятій годині від об'єкта відомий йому документ, — переходить кордон на Чек Пойнт Чарлі[16] й рівно о дев'ятнадцятій тридцять розголошує його зміст;

є) відповідальність за безпеку «об'єкта» і його вивезення з НДР на Захід о 19.30 покладається на військову розвідку (Уолтер-молодший)».

… Уолтера-молодшого недаремно включили в комбінацію: протягом трьох років уся його сім'я працювала на «Авіа Корпорейшн», корпорацію старого Летерса, орудуючи в армійських колах на користь максимальних асигнувань для розвитку стратегічної авіації; дані, які передавав компанії, мали винятковий характер; це могло — на стадії слухання справи в конгресі — ускладнити роботу тих, хто поставив на ракетний проект Сема Піма.

В результаті комбінації його приберуть із Західного Берліна; в ЦРУ все планується заздалегідь; звичайно, той, хто малює схему, не здогадується про живих прототипів «ікс», якого призначено «ізолювати», цілком може виявитися братом автора проекту операції; схема, хай живе схема! Необхідно щадити людей, які роблять жорстоку, але таку необхідну — в боротьбі з тоталітаризмом — справу; розвідка схожа на математику; Ейнштейн, записуючи свої рівняння, не міг навіть уявити собі Хіросіми; він думав про абсолютні форми й доказовість посилань, зведених воєдино його думкою.

… Газети Сполучених Штатів — у цьому розумінні непокірний Макгоні з Женеви має рацію — повинні одержати сенсаційне повідомлення провідного російського вченого через «залізну завісу» про безперечну перевагу Рад у ракетній обороні; це, до речі, ще раз засвідчить невисоку компетентність у роботі військової розвідки; Уолтера-молодшого у зв'язку з цим буде відкликано із Західного Берліна; його місце займе людина, зорієнтована на корпорацію Піма.

Тепер, після того як служби запропонували зведений, скоординований план «Ліберті», покликаний врятувати агента «11–52», заступникові директорату розвідки ЦРУ США лишилося зробити один контакт, і провести його повинен він, ЗДРО, особисто; таке не доручають нікому, навіть найвірнішому співробітникові, бо зустрічатися йому треба було з людиною, яка не стояла на агентурному обліку Центрального розвідувального управління, бо Чезаре Бінальті представляв інтереси мафії в ложі «П-2»; таких не вербують, — в разі чого не відмиєшся; з таким контактують конспіративно, дотримуючись усіх застережних заходів, які, коли буде потрібно, неспростовно підтвердять «безглуздість» таких вигадок.

Оскільки ЗДРО встиг попрацювати під керівництвом Аллена Даллеса, він гребував звичними прийомами, почерпнутими з аналів класичної розвідки: йдучи на контакт з Бінальті (такі. зустрічі мали незвичайний характер, до них вдавалися нечасто), трохи змінював зовнішність, говорив мало, глухим голосом, хоч розмовляли на спеціально обладнаній, звукоізольованій квартирі; був гранично стислий у формулюваннях, — цілком імовірно, що контрагент усе-таки записує кожне його слово: японці перейшли на пластмасовий звукозапис, апаратура ЦРУ до цього ще не готова.

Розстеливши на колінах карту району Берліна, де Кулькову було призначено зустріч, з метою переправлення його через кордон, ЗДРО тицьнув пальцем у червоний кружечок:

— У цьому місці буде один чоловік, — і показав Бінальті фотографію Кулькова. — Правда, він виглядатиме трохи інакше, — ЗДРО витяг інший портрет Кулькова — постриженого наголо; зробили на фотокомп'ютері, заздалегідь готуючи операцію «Ліберті». — Запам'ятали?

— Так. Скільки тижнів ви дасте на підготовку операції?

— Жодного дня.

— Це несерйозно.

— Навпаки, це цілком серйозно.

— Але я не встигну…

— Це ваш клопіт, — перепинив його ЗДРО.

— Сюди, — Бінальті тицьнув пальцем у карту, що лежала на колінах ЗДРО (міста не назвав, кожен страхує себе, такі правила), — я можу добратися тільки завтра ввечері.

— Ну то й що?

— Дуже мало часу на підготовку, — повторив він замислено.

— Я пригадую, ви говорили, що саме в таких районах тримаєте постійні бази… Роблю висновок саме з цих ваших слів, плануючи справу…

Бінальті кивнув, уважно, допитливо подивився на ЗДРО:

— Ви, звичайно, розумієте: Схід доведе, що стріляли через стіну? В них будуть докази. Балістична експертиза підтвердить цей факт… Спростувати досить важко…

— Нічого, спростуємо, — посміхнувся ЗДРО, хоч у завдання комбінації входив факт визнання пострілу із Західного Берліна; річ у тім, хто звідти стріляв; нехай відмивається Уолтер-молодший, він тісно зв'язаний з «червоними бригадами»; доведемо, що волосатими керує Москва чи Софія, та й, зрештою, реакція Сходу нікого не бентежить; шоу мають дивитися ті американці, які голосуватимуть за асигнування в конгресі й вирішуватимуть долю переговорів у Женеві.

— Мало часу, — втретє повторив Бінальті.

— Я не зовсім розумію, — ЗДРО з подивом знизав плечима, — ви відмовляєтеся, чи що?

Той сумно посміхнувся:

— Особисто я з радістю відмовився б, але, думаю, боси мене не зрозуміють.

— Та й я не зрозумію, — зауважив ЗДРО. — На всяк випадок не завадило б забезпечити тих, хто робитиме діло, документами, які дають змогу провести пунктирну лінію на Схід.

— Варіант «сірих вовків»? — посміхнувся Бінальті. — «Болгарський слід»?

ЗДРО закурив, повільно погасив сірника, нічого не відповів, тільки трохи опустив повіки; Бінальті похитав головою:

— Цікаво, люди колись навчаться вірити одне одному?

— Звичайно, — впевнено відповів ЗДРО. — Заради цього ми й живемо на землі.

— Хто ще знає про діло?

— Ви.

— Хтось із ваших — у разі екстреної потреби — зможе допомогти?

ЗДРО заперечливо похитав головою.

— Тобто це моя робота? І аж ніяк не наша? — наголосив Бінальті.

ЗДРО знову кивнув, роблячи швидкі, легкі затяжки.

— Ви погано виглядаєте, — сказав Бінальті. — Відпочиньте кілька днів, у вас дуже стомлене обличчя.

— Добре, — відповів ЗДРО, підводячись. — Через два дні полечу в Майамі. Як тільки дізнаюсь, що ви закінчили цю справу.

… Повернувшись у Ленглі, ЗДРО продиктував радіограму для «Н-52»: «Дорогий друже, будьте максимально спокійні. Ситуація — під контролем. Негайно переходьте на нелегальне становище. Вживайте всіх можливих заходів, щоб прибути в заздалегідь умовлене місце за нашими документами — через три дні. Ваш перехід прикриватиме спеціальна група з чотирьох чоловік, це аси розвідки. Вірте в благополучне завершення. Сердечно ваш «А».

— Де це умовлене місце? — спитав Славін.

— Беренштрасе, — відповів Кульков.

Славін знайшов цю вулицю на карті Західного Берліна; нічого примітного: недалеко від державного кордону НДР.

Сергієнко повернув шифровку ЦРУ Славіну:

— Навіщо вони написали про чотирьох «асів розвідки», Віталію Всеволодовичу? Вони це не Кулькову писали, а нам. Сенс? Навіщо вони віддають нам чотирьох своїх? Мета?

Концепція — II

1