Міжконтинентальний вузол - Семенов Юлиан Семенович - Страница 27

Запитання: Що ви передали цій особі на зустрічі?

Пеньковський: Пакет, у якому лежали два військових журнали.

Запитання: Розкажіть детально, які були умови виклику іноземних розвідників до тайника «номер один»?

Пеньковський: Я міг викликати іноземних розвідників таким чином: мав два номери телефонів, по яких повинен був дзвонити двічі по кожному, не розмовляти, а лише чекати відповіді абонента, почувши прізвища Монтгомері і Девісон, повісити трубку. Це означало, що я викликаю зв'язкового до тайника. Крім того, я повинен був поставити чорну контрольну мітку на стовпі номер тридцять п'ять на Кутузовському проспекті.

Запитання: Ваш лист дійшов за призначенням?

Пеньковський: Так.

Запитання: По яких каналах ви одержали підтвердження?

Пеньковський: По радіо.

Запитання: Коли останній раз ви мали шпигунський контакт з Гревіллом Вінном?

Пеньковський: У липні 1962 року, коли пан Гревілл Вінн прибув до Москви.

Запитання: Передавали ви йому щось цього разу?

Пеньковський: Так, я зустрів його в аеропорту Шереметьєво на автомашині Рудовського і по дорозі з аеропорту, в машині, передав експоновану плівку й листа.

Запитання: Що вам сказав Вінн, взявши від вас передачу?

Пеньковський: Він узяв від мене матеріал і сказав, що того ж дня передасть його за призначенням; крім того, ми з ним домовилися про повторну зустріч тоді ж, другого липня, у нього в номері готелю «Україна», о дев'ятій чи о десятій годині вечора.

Запитання: Ця зустріч відбулася?

Пеньковський: Так.

Запитання: Що ви одержали од Вінна?

Пеньковський: Од Вінна я одержав коробку, загорнуту в папір і перев'язану шпагатом. Коробка була з-під набору сірників.

Запитання: Що лежало в цій коробці?

Пеньковський: Інструктивний лист, сигнальні листівки для повідомлення розвідників про мій стан і про мої плани. В коробці також лежало три тисячі карбованців. Я дві тисячі потім відправив через Вінна назад.

Запитання: Письмових матеріалів там ніяких не було?

Пеньковський: Були. Проект моєї статті. Я просив розвідників написати анотацію на книжку, зараз точно її назвати не можу: не пригадую… Вони мені написали анотацію, використавши свої джерела. Я хотів ці тези тут, у Москві, доповнити й зробити з них статтю.

Запитання: Які вказівки були в інструктивному листі?

Пеньковський: Там висловлювались пізні рекомендації щодо конспірації і обережності в роботі.

Запитання: Чи не було в цьому листі вказівки про порядок переходу на нелегальне становище?

Пеньковський: У названому листі не було. Це стало гемою обговорення в майбутньому.

Запитання: Коли ви одержали інструкцію встановити зв'язок з Карлсоном і з Кауелл?

Пеньковський: У цьому ж листі було сказано, що до Москви має прибути другий секретар американського посольства Карлсон, з яким я зможу підтримувати контакти на офіційних прийомах. Повідомлялося про те, що найближчим часом має приїхати Памелла Кауелл з чоловіком — другим секретарем англійського посольства, — і було названо порядок зв'язку з Кауелл через тайник, влаштований у банці з-під порошку «Харпік». Фотографії Карлсона й подружжя Кауелл для ознайомлення мені повинен передати Вінн.

Запитання: Які інструкції ви одержали про використання для зв'язку банки з-під порошку «Харпік»?

Пеньковський: У листі говорилося, що на одному з прийомів у домі англійського дипломата в туалетній кімнаті стоятиме банка з-під порошку «Харпік». З днища банки виймається порожня частина, куди можна закласти матеріали або ж забрати матеріали, якщо вони там лежатимуть, потім банку треба було поставити на те саме місце, згодом її мали замінити справжнім «Харпіком».

Запитання: Ви бачили цю банку?

Пеньковський: Так.

Запитання: Хто вам її показував?

Пеньковський: Вінн. У номері готелю «Україна».

Запитання: У вас була з Вінном розмова про порядок використання цієї байки?

Пеньковський: Так, ми разом з ним відкривали банку, виймали днище й дивилися. Потім я сам кілька разів виймав днище банки, після чого цю банку залишив у Вінна.

Запитання: Коли й де ви встановили зв'язок з американським розвідником Карлсоном?

Пеньковський: Четвертого липня шістдесят другого року на прийомі в американському посольстві.

Запитання: Скільки зустрічей ви мали з Карлсоном, і де вони відбувалися?

Пеньковський: З Карлсоном я мав дві зустрічі.

Запитання: Які вказівки іноземних розвідок ви одержали через Карлсона?

Пеньковський: Через Карлсона в серпні я одержав листа в конверті й цивільний фальшивий паспорт. У листі давали інструкцію про порядок користування цим паспортом; говорилося про те, що необхідно його підписати, що це паспорт внутрішній.

Запитання: Кому підписати?

Пеньковський: Мені підписати… В паспорті не було підпису власника.

Запитання: Паспорт зробили на прізвище іншої особи?

Пеньковський: Так.

Запитання: А фотографія в паспорті була ваша?

Пеньковський: Так.

Запитання: Як ви передали розвідці свою фотографію?

Пеньковський: Своєї фотографії я не передавав, вона, очевидно, потрапила через дипломатичні канали. Повинен сказати: при оформленні виїзду за кордон фотокартки посилалися дюжинами і, очевидно, це фотокопія однієї! з них.

Запитання: Що обіцяли вам іноземні розвідки як винагороду за вашу шпигунську діяльність?

Пеньковський: Мені пропонували гроші в карбованцях. Я сказав, що гроші тепер мені не потрібні, в мене є досить своїх заощаджень у родині і я ніякої потреби в грошах, а також у валюті зараз не відчуваю. Гроші мені пропонували кілька разів, але я не брав ні копійки. І для мене було несподіванкою, коли мені надіслали три тисячі карбованців у коробці від набору сірників. З них я карбованців на п'ятсот-шістсот купин різних подарунків — срібні чорнильниці і так далі — кожному з розвідників… Частину з цієї суми я витратив на перебування Гревілла Вінна, а дві тисячі карбованців загорнув і повернув Війну, щоб той передав розвідникам.

Запитання: Які ще блага вам обіцяли іноземні розвідки, крім двох тисяч доларів на місяць?

Пеньковський: Про матеріальні цінності більше ніяких питань не обговорювали. Йшла мова про характер і профіль моєї роботи на Заході.

Запитання: Який характер роботи вам пропонували, точніше, обіцяли запропонувати?

Пеньковський: Роботу, пов'язану з виконанням різних завдань розвідувального порядку. Конкретна посада і робота не називалися.

Запитання: Відомство називалося?

Пеньковський: Так, говорили. Центральне відомство або в Пентагоні, або в імперському генеральному штабі, залежно від вибору, який я міг би в майбутньому зробити, підданства Англії чи громадянства Америки, коли б до цього підійшов.

Запитання: І навіть військове звання обіцяли?

Пеньковський: Оскільки вони знали, що я полковник запасу, то було сказано, що мені збережуть звання полковника англійської чи американської армії.

Запитання: Чи вели ви переговори з іноземними розвідниками з приводу можливої втечі на Захід?

Пеньковський: Це було трохи не так. Американські й англійські розвідники в Парижі говорили, що в тому разі, коли моє становище буде дуже небезпечне й скрутне, існує чимало варіантів, щоб перейти на Захід. Як один з них, називали й підводний човен, і перехід сухопутного кордону з допомогою різних документів. На цю ж тему я розмовляв у липні з паном Гревіллом Вінном, коли той приїхав до Москви. Вінн казав, що мої друзі про мене піклуються, що мені не треба хвилюватися, що, коли буде потрібно, мені завжди допоможуть. Ця розмова відбулася в його номері. Конкретно варіантів переходу на Захід не обговорювали.

Запитання: Коли ви планували свою втечу на Захід?

Пеньковський: Я втечі не планував. Я ніколи не думав кидати своїх дітей і сім'ю. Ця розмова була тільки в тому плані, що про мене турбуються, думають. І хоч Вінн сказав, нібито ця розмова була з моєї ініціативи, я з усією відповідальністю заявляю, що це не так. Гревілла Вінна зобов'язали мене заспокоїти. Саме це й було одним із його завдань — підбадьорити мене, показати, що про мене турбуються і в разі потреби будь-який варіант втечі здійсниться.

Запитання: Чим пояснити, що ви, не збираючись тікати, вже на першій зустрічі з іноземними розвідниками в Лондоні, у квітні — травні 1961 року, звернулися з письмовим проханням до англійського й американського урядів про надання вам громадянства цих країн?

Пеньковський: Я про це писав і звертався з таким проханням не з своєї ініціативи. Коли я написав папірець про свою згоду працювати з англійською та американською розвідками, мені розвідники порадили зробити таку приписку, сказавши, що через кілька років це знадобиться, і я після їхніх порад машинально написав про це.

Запитання: Машинально?

Пеньковський: Вони мені підказали, і я зробив несвідомо приписку про те, що прошу надати мені громадянство США чи підданство Великобританії.

Запитання: Якими конкретними мотивами ви пояснили своє прохання?

Пеньковський: Нічого я не пояснював з цього питання. Це було зроблено несвідомо.