Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Літа зрілості короля Генріха IV - Манн Генрих - Страница 39
Вона загородила ліжко широкою спідницею й сказала незворушно:
— Того, чого ви боїтеся, не сталось.
Він тупнув ногою, щоб уся ця сцена не здавалась такою мирною.
— Виправдайтеся! Ви ще не знаєте, що я приїхав прогнати вас геть!
Вона пильно подивилась йому в очі, немов побоюючись, що в нього починається напад гарячки. Тоді мовила гостро:
— Сядьте! — І сіла сама, відкривши перед ним розкидану постіль. А тоді заговорила: — Величносте, це ви вже не вперше ображаєте мене. Ви зневажили пана д'Естре. Далі, ви принизили мене, прийнявши в саду оту жінку. Ви поїхали не попрощавшись, а я піддалася спокусі й відповіла на лист надійнішого друга. Те, що він прийшов до мене вдосвіта, ви повинні вважати делікатністю. Невже вам було б приємніше, якби всі в домі, прокинувшись, побачили нас?
Він насилу дослухав її мову, стискаючи руками бильця, щоб не схопитись. Натомість він присунувся з кріслом до неї й роздільно, слово по слову, сказав їй у обличчя:
— Він мав забрати тебе з собою, тому ти й одягнена. Ви хотіли втекти. Ви хотіли звінчатися.
— З вашого дозволу, — відказала вона, ще вище піднявши голову, але не відсунувшись від нього.
— Я ніколи його не дам, — прошепотів він. І раптом голосно додав: — Матері моєї дитини.
На ті слова вона двічі швидко кліпнула очима — більше нічого; тоді запала мовчанка. Коліно при коліні, обличчя при обличчі, і обоє мовчали, не важачись дихнути. Він спочатку похолов, тоді йому враз пересохло в роті й горлянці, він не міг ковтнути. Встав, ступив до столу й напився води. А потім вийшов, більше й не глянувши на неї.
Пані де Ліанкур не стала довше чекати, а наказала пакуватись. Вона не була певна, чи програла. Мабуть, найкраще поїхати до тітки, пані де Сурді. Та сказала б їй: «Хоч хай би що сталося, нічого не проси і, боронь боже, не дякуй». Габрієль ніби чула свою порадницю навіть на відстані, а сама тим часом неуважливо вказувала покоївкам, що і як пакувати. Звісно, вона не мала глибокого розуму і, не сильна в мисленні, інколи припускалася фатальних помилок, як-от із паном де Роні. Але цього разу вистачило того, що їй згадався завчений принцип: нічого не просити, ні за що не дякувати, тільки чекати, поки супротивник уласкавиться сам. «Він же не має нікого, — думала вона. — Нікого в усьому світі, та ще й готується до стрибка, який сам називає смертельним — і добре знає, чому. В нього менше шансів здобути королівство, ніж утратити прибічників. Коли ми вночі лежимо поряд, я здебільшого мовчу, а він розмовляє сам із собою. Я зовсім не проти того, щоб видаватись дурненькою».
І вона наказала служницям облишити пакування. Зоставшись сама, наділа найлегший, найпрозоріший убір; раптом прийшла певність, що він повернеться. Його коханки майже всі зраджували його, а він тільки сміявся з цього. Він і не звик інакше — про це хто лиш не розповідає.
«Він ніколи не був ревнивий, оце зі мною вперше. Йому це, мабуть, дуже тяжко», — вимовила вона півголосом і, м'яко поклавши руки на коліна, на мить відчула якийсь повів ніжності до того, хто заради неї змінив свою вдачу і з її допомогою збагатив свою здатність страждати. Вона була недалека від каяття. «А я ще кліпнула очима, коли він згадав про свою дитину!»
Він увійшов, узяв її за обидві руки й сказав:
— Пані, забудьмо все це.
— Вам уже шкода, величносте, — відказала вона поблажливо, проте чудово постерегла, яка жахлива була для нього ця година. Його обличчя мало б видаватися блідим і змученим. Але обвітрене в усіх походах, здавна загартоване в боротьбі обличчя нн може бути блідим і змученим, хіба що ви зумієте зазирнути під шкіру. Саме це спробувала вона зробити — і розчулилась.
— Величносте! Ви невідпорні, коли добиваєтесь мене. — І розкрила йому обійми — вже не просто покірливо й приязно, а нарешті жагуче.
Коли хвилина палкої жаги для обох скінчилася, вони знову стали такими, як були: він — як і перше, невгамовний і запальний, а вона — загадкова і спокійна.
— Північний янгол, — промовив він у розпачі.— Заприсягніться, що вашій вірності не дорівняється нічия, крім моєї.— Але не став слухати її запевнень. — У якій ще вірності ви могли б мені присягатись, коли вже двічі порушили її. Мої жахливі підозри ви сприймаєте незворушно, а іншому вибачаєте відверту зрадливість. Бляклий Лист боїться Ліги; він не тільки сватався до мадемуазель де Гіз, він іще має успіх у її матері. Ви для нього ніщо, і мені він не відданий.
Ревнивець іще довго розпинався, на всякі лади принижуючи суперника й штурмуючи її неприступне серце.
— Як ви могли писати йому! Після всіх своїх обіцянок! Ви більш не маєте права казати: «Я зроблю». Тільки: «Я роблю». Наважтесь, папі, мати одного лише слугу.
Він застогнав і, притиснувши обидві руки до чола, вибіг із кімнати. «Нижче впасти вже неможливо», — таке почуття було в нього.
У старому саду його дожидав пастор ла Фей. Анрі, побачивши його, спинився мов укопаний, так приголомшив його зв'язок між нещастям його й провиною. Пастор стояв за десять кроків, під деревами.
— Нещасна Естер померла, — сказав він.
Анрі похилив голову на груди й довго стояв безмовний; старому пасторові в затінку дерев стало аж моторошно. Він промовив:
— Якби ж то це найбільша ваша провина, величносте! Нещасна Естер уже коло престолу вічної любові.
Анрі підвів голову й сказав, через верхівки дерев звертаючись до небесної вишини:
— В «Йосафатовій долині» я ще мав вибір.
Тоді швидко пішов геть.
Ла Фей, засмучений і обурений, зостався. Король блюзнить. Король у потьмаренні. Він збирається зректись істинної віри, а сам наважився порівняти себе зі спасителем, коли той боровся зі спокусою й переміг.
Аж згодом пастор ла Фей довідався: «Йосафатовою долиною» прозивали королівський табір під Шартром, і коли одного дня король, весь у болоті, виліз із шанця, кого ж несли в паланкіні йому назустріч? Створіння, яке сам бог поставив на шляху короля для своєї недовідомої мети.
Будь-який старий протестант нізащо не повірив би, ніби Габрієль д'Естре ні разу не умовляла свого коханця перемінити віру. І сам Анрі досі знав правду лиш настільки, наскільки її можна виявити з самих слів та замовчування. Проте, коли згодом хтось із близьких йому людей питав його: «Величносте! А хто, власне, навернув вас?» — він відповідав: «Моя люба владарка, чарівна Габрієль».
III. СМЕРТЕЛЬНИЙ СТРИБОК
Містерія кривди
Філіпп Морней мав у Англії всього лиш одного справжнього друга. Оскільки посол, що вже не раз їздив за Ла-Манш, тепер поїхав туди ще раз, і то з якнайтяжчим дорученням, йому довелось перебрати в нам'яті всіх своїх знайомих, їх було багато, з різних суспільних верств, і декотрих він не бачив уже так давно, що міг і забути. Але його найдавніше і найдовше перебування в Англії — то була колись пора вигнання, пора життєвої науки. І люди, у яких він учився, й досі жили в його пам'яті — декотрі з них уже тільки там. Майно втікача-протестанта було конфісковане, а якби його самого захопили на батьківщині, він би попав за грати, а то й на ешафот. Молодий іще чоловік, у тяжкій грошовій скруті, але тим завзятіший духом, він не гребував у Лондоні ніяким товариством і, маючи повну голову апокаліпсичних видінь Варфоломіївської ночі, виливав їх у розповідях, де тільки міг. За столом у дешевих харчівнях слухали його, і жоден навіть вусом не моргнув. Годі було з'ясувати, чи вони йому вірять. Вислухавши всі його нестямні прокляття душогубам, які захопили тоді владу в його країні, всі страхіття, які змальовував вигнанець, передрікаючи неминучі кари, небесні й земні, вислухавши все це, люди питали його: «Ви справді так думаєте?»
У ту далеку пору свого життя Морней якось пішов до одного кравця полагодити вбрання, і кравець, працюючи, залюбки слухав його розповідь; а його дружина скликала ще й сусідів з усього будинку. Вигнанець у своїй одержимості довго не помічав, що робить із себе посміховище, сидячи в самій сорочці — бо скинутий для лагодження камзол був у нього єдиний — і оголюючи вслід за тілом ще й душу. А помітивши те, замовк, і його слухачі теж не промовили більше й слова, аж поки кравець не одягнув його. Тоді одна сусідка принесла йому дзбан пива і сказала: «Звісно, все воно так і сталось, як ви оповідаєте, тільки ж дуже далеко звідси. Я не знаю жодної жінки такої навіженої, щоб пила людську кров».
- Предыдущая
- 39/196
- Следующая