Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 8

Изменить размер шрифта:

* * *

105

Багато квітів є, живих земних окрас.

Їх в землю втоптує немилосердний Час.

Якби живилися з могил небесні хмари,

Кров дорогих тоді б аж до суда лилась!

* * *

106

Пішла б гора в танок, якби вина їй дав.

Той дурнем народивсь, хто за вино картав.

Я не закаюсь пить, бо без вина - не знаю,

Хто б виховав мене і путь мені вказав.

* * *

107

Ось піала і жбан - візьми, моя кохана!

Танцюй у квітнику, тепер пора весняна!

Бо не одну таку, як ти, місяцевиду

Час перетворював і в піалу, і в жбана!

* * *

108

Розбивши глечика, я не журився дуже,

Бо дурню п'яному, звичайно, все байдуже.

I потай мовив глек: «Колись я був так само

Людиною, а ти - ти будеш глеком, друже».

* * *

109

О ти, що розум наш тобі не бачить краю!

Побожний я чи ні - тобі байдуже, знаю.

Я п'яний від гріха - й протвережаюсь тільки,

Коли надію я на тебе покладаю!

* * *

110

О жителі могил, чиє безживне тіло

На прах розсипалось, на попіл спопеліло!

Яким же то вином аж до Страшного суду

Вас небо загодя так страшно обпоїло?

* * *

111

Зустрінься з милою, не забарись

Прогнати клопіт, що їй серце стис.

Безмежна ця краса - недовговічна:

Вона й у тебе з рук втече колись!

* * *

112

Юначе, підведись - горить зоря ясна!

В прозорі келихи налий огню-вина!

В цім тліннім закутку живеш ти мить... а потім,

Хоч як жадатимеш, не вернеться вона.

* * *

113

Вино - рідкий рубін, а глек - глибока жила,

Душа моя - напій в прозорій чарі тіла,

А світлий келих той, що від вина сміється,-

Сльоза, що кров хмільну у серці затаїла.

* * *

114

Ті, що до Бога шлях шукають у болоті,

Стіною хочуть дух одгородить од плоті.

А я на стінку жбан з хмільним вином поставлю,

Хоч би й мене, як жбан, повісили на плоті.

* * *

115

Красуне, як мій сум, ти довговічна будь!

Ти знову ласкою мені зігріла путь.

На мене мимохідь ти позирнула й зникла.

Чи не за правилом: зроби добро й забудь?

* * *

116

Я часто п'ю вино, але без перепою.

До кубка тільки звик тягтися я рукою.

Чого ж я хочу ще? А от чого, послухай:

Не тішитися так, як ти, самим собою.

* * *

117

В паланні яхонтів уста сакі* повинні.

Журба за ним дає поживу й міць людині.

Той, хто в сльозах за ним не потонув, живе

В ковчезі Ноєвім, неначе в домовині.

* Підчаший, виночерпій.

* * *

118

До гончара зайшов я, позираю

На тисячі горшків - і той, що скраю,

Зненацька вигукнув, немов з одчаю:

«Хто тут гончар, а хто купець - не знаю!»

* * *

119

Корону ханську? Нa, ми продаєм

За дудку, от ціна! Ми продаєм!

Чалму та чотки, вісників облуди,

За піалу вина ми продаєм!

* * *

120

Підпилий, завернув учора я до шинку.

Там саме дід вино собі точив у кринку.

Я запитав його: «Чом не боїшся Бога?»

«Бог добрий,- він сказав.- Сідай і випий, синку!»

* * *

121

Честь юної лози хай буде бездоганна!

Нехай невірного проллється кров погана,

Хай потече мазка з двох тисяч ліцемірів,

А цей солодкий сік віддай в обійми жбана!

* * *

122

Не відкривається нікому таємниця:

Не знаємо, коли із тілом розлучиться

Душі призначено. Земля для нас - темниця.

Тож пий, бо казка ця не скоро закінчиться.

* * *

123

Я у вино шалено закохався,

П'ю й не боюсь того, чого боявся.

П'ю стільки, що мене питає стрічний:

«Ей, глечик із вином, ти звідки взявся?»