Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 3

Изменить размер шрифта:

* * *

О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай!

Звільни ж мене з тенет, за ворога не май!

Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш,-

Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай!

* * *

Ті, що поклони б'ють, наслідують ослам,

Бо служать шахраям, шахрайський возять крам

І найдивніше те, що під покровом віри

Живуть кафірами* і продають іслам!

* Кафір - «невірний» у мусульманському світі.

* * *

В Каабі, в капищах,- дух рабства і покори.

Співають рабству гімн церковні дзвони й хори,

Міхраби*, храми, хрест - та це ж усе ознаки

Терпіння рабського, його міцні підпори!

* Міхраб - заглиблення в стіні мечеті.

* * *

Ви думкою найвищого сягнули,

Про Всеблагого теревені гнули,

А в тайне прозирнути не змогли:

Налепеталися - й навік заснули.

* * *

Ви в себе всесвіту ввібрали силу

I судите про нього - з небосхилу,

А суть пізнавши - наче небосхил,

Сягаєте чолом земного пилу.

* * *

I юних, і старих - всіх поглинає час,

I невеликий нам дається днів запас.

Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,

Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

* * *

Не буде рож - є колючки над яром;

Погасне світло - вдовольнишся жаром;

Не буде шейха й ханаки* - ну що ж:

Здобріємо дзвіницею й зуннаром**.

* Ханак - місце молитви, монастир.

** Зуннар - пояс, який носили християни в мусульманських державах.

* * *

Ти з глини сам зліпив мене, о Боже!

Ти ковдру тчеш мені і стелиш ложе.

Ніхто у голову мені, крім тебе,

Ані добра, ні зла вписать не може!

* * *

Той, хто усмішку дав устам дитячим,

Хто темряву послав очам незрячим,

Нічого нам не дав! Та ми не плачем,

Бо тільки горе навкруги ми бачим.

* * *

Як жаль, що молодість безслідно протекла,

Що в ступі Неба нас потовчено до тла!

О горе, горенько! I оком не змигнувши,

У прах вернулися, покинувши діла!

* * *

Хоч гарні щоки й кучері я маю

І станом кипарис переважаю,

Але спитайте, нащо Майстер вічний

В земнім саду зростив мене? Не знаю.

* * *

Від хліба, що Творець нам посилає,

Ніхто й малої скибки не відкрає.

Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,

I не турбуйсь про те, чого немає.

* * *

Не бійсь, як серце я покину без керма:

Воно - як океан, у нього меж нема.

А суфій* - глек вузький, пітьми по вінця повний:

Дай крапельку йому - і вже він без ума!

* Суфій - послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.

* * *

Як жалко, що весна моя скінчилась

I книга юності навік закрилась!

Та пташечка, що молодістю зветься,

Звідкіль вона взялась? Куди поділась?

* * *

Якби мені до рук - скрижалі Долі,

Я розписав би їх по власній волі!

Із світу вигнав би всі смутки, болі,

Чолом небес досяг, не жив би долі!

* * *

Твій ворог - небеса коловоротні.

Без друзів ти, всі дні твої самотні.

Будь сам собою, не гадай про завтра,

В минуле не дивись, живи сьогодні!

* * *

Минають весни, зими пробігають,

Листочки книги нашої гортають.

Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,

Ніяких ліків од журби не знають.

* * *

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут,- життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.