Короп по-чорнобильськи - Лапікура Валерій - Страница 43

Молодий єврей Йосиф Мугинштейн загинув через чужу дурість десь на самому початку ХХ століття, коли, здавалося, ніщо не віщувало біди, і смерть навіть однієї маленької людини жахала по-справжньому.

Минуло зовсім небагато часу - і прийшли інші “схожі на матросів”. І почали стріляти в живих людей не через власну дурість, а свідомо: в ім’я “чистоти ідеї”, “чистоти раси”, “світлого царства соціалізму”, “життєвого простору”, “перемоги всесвітньої революції”… Хтось із цих “схожих на матроса” відверто зауважив, що це смерть однієї конкретної людини сприймається як трагедія, а свідоме знищення мільйонів переходить до розряду статистики.

Отак у “Червоній Книзі Людства” опинилися цілі народи. І серед них - ашкеназійські євреї з колишньої смуги осілості у Східній Європі. Це, власне, отой народ, що прожив поряд із нами, українцями і поміж нами не одну сотню років. Залишимо політику політологам, а концептуальні тонкощі такого співжиття - етнопсихологам. Повернемося до того, з чого ми, власне, розпочали нашу книгу.

Що матеріального залишилося від Народу, про який ми писали? Кільканадцять перебудованих до невпізнання колишніх синагог, старі цвинтарі, у переважній масі старті з лиця землі, книги, газети та журнали на їдиш, яких уже ніхто не прочитає, бо з сучасних українських євреїв мови своїх предків не знає майже ніхто.

Не втримаємось аби не згадати сучасну історію - стовідсотково у стилі класичних єврейських оповісток. Письменник і драматург Григорій Ізраїлевич Офштейн, котрий зміг зробити кар’єру в СРСР лише після того, як змінив прізвище на Горін, незадовго до смерті раптом одержав запрошення до Японії. З’ясувалося, що його п’єсу за мотивами роману Шолом-Алейхема “Тев’є-молочник” переклали і поставили в одному з кращих театрів Токіо. На прем’єрі до Горіна підійшов чемний молодий японець і з традиційною усмішкою звернувся до нього на… івриті. Здивований Горін на мигах показав, що він цією мовою не володіє. Японець вклонився і перейшов на… їдиш. Григорій Ізраїлевич почервонів і, знову ж таки, дав зрозуміти, що і з цією мовою у нього справи кепські. Тоді японський поліглот, яке з’ясувалося пізніше, професор лінгвістики і перекладач п’єси, зітхнув і сказав російською мовою: “Вы неправильный еврей…”

Дивовижно, але від світу єврейського містечка збереглися не матеріальні чи друковані пам’ятники і пам’ятки, а таке ефемерне явище як гумор, втілений переважно у зібрані та зацитовані нами анекдоти і оповістки. Може, саме в них живе душа Народу?

2002-2007 р.

м. Київ