Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 30

майбутнім

ху-

дожником-баталістом.

У

1810-1811

роках

продовжив

навчання

у

П'єра

Герена.

Окрім

живопису

він

пал-

ко любив коней, їзду верхи і перегони. Цю любов йому і

своєму сину Орасу прищепив Карл Верне, який славив-

ся умінням малювати цих благородних тварин.

Перша картина Жеріко з'явилася в Салоні 1812

року. Вона мала назву «Офіцер кінних єгерів імпера-

торської гвардії, який іде в атаку». Сучасникам ху-

дожника зрозуміло, що в традиційній рамці кінно-

го портрета народився новий історичний живопис.

В історію перетворювалась сучасність, у центрі якої

був безіменний солдат, збірний образ усіх тих, хто був

165

головною дійовою особою в завойовницьких війнах На-

полеона.

Через два роки він виставив у Салоні картину «По-

ранений кірасир, який залишає поле бою», де виразив

хвилювання і тугу, що супроводжували крах наполео-

нівської епохи.

Розчарувавшись у політиці Наполеона, Жеріко всту-

пив до загону мушкетерів, які супроводжували короля

Людовіка XVIII, який тікав із Франції, коли Наполеон

тимчасово, на сто днів, повернувся до влади.

У 1816 році художник їде до Італії, де вивчає ан-

тичність, щоб створити картину про єдиноборство лю-

дини і тварини під час традиційних перегонів на нео-

сідланих конях, які проводились в античному Римі на

Корсо80 в часи карнавалів. До цієї картини, що не була

закінчена, художник зробив кілька ескізів. Найбільш

виразний з них «Ловля дикого коня». На ескізі зама-

льовано напівголих юнаків, які загнуздують розпаші-

лого коня.

Приїхавши з Італії до Парижа, Жеріко намалював

картину «Пліт з «Медузи» (1818-1819) і виставив її в

Салоні 1819 року. Сюжетом до неї стала гірка доля лю-

дей, що в липні 1816 року зазнали корабельної ава-

рії фрегата «Медуза» і дванадцять днів блукали без

їжі та води на плоту. Для картини Жеріко вибрав мо-

мент, коли із 149 чоловік, які були на плоту, залиши-

лося 15 осіб, які, втративши надію на порятунок, по-

бачили вдалині щогли брига «Аргус». Цієї миті відчай

людей переходить у надію. Герої Жеріко, потрапивши

в трагічні умови, подолали стихію, відчай, взаємне від-

чуження і залишилися людьми. Вся творчість Жеріко

166

була сповнена глибокої віри в моральну силу та кра-

су людини, для нього людина була мірилом усього на

землі. Шарль Клєман, який написав книгу про Жеріко,

визначив зміст картини точним словом: людяність!

Людяністю сповнені і роботи художника, виконані в

Англії, де він жив у 1820-1821 роках. Тут в техніці лі-

тографії він виконав ряд аркушів, присвячених побу-

ту лондонських вулиць.

Жеріко цікавився історією України. Він співчутли-

во ставився до її боротьби за незалежність від Росії і у

1823 році намалював портрет гетьмана Мазепи.

Художник помер 26 січня 1824 року в Парижі. Пе-

редчасна смерть настала після тяжкої хвороби, при-

чиною якої була травма, отримана при падінні з коня.

У день смерті Теодора Жеріко французький живо-

писець Ежен Делякруа81 занотував у своєму щоденни-

ку: «Хоча він і не був моїм, у повному розумінні слова,

другом, це нещастя все ж таки вразило мене в саме сер-

це; воно примусило мене кинути роботу і знищити все,

що я зробив». Через багато років Делякруа писав: «До

числа найбільших нещасть, які понесло мистецтво на-

шої доби, варто віднести смерть дивовижного Жеріко».

Твори Теодора Жеріко зберігаються в Луврі.

167

ОРАС ВЕРНЕ

(1789 — 1863)

французький живописець

Картина… На сорок су полотна

та фарб або на сто тисяч

франків таланту.

Оноре де Бальзак

Французький живописець Орас Верне народився

20 червня 1789 року в Парижі в родині славнозвісних

художників. Його батько Карл Верне був портрети-

стом і баталістом, дід з боку батька Клод Жозеф Вер-

не — знаменитим мариністом, дід з боку матері Моро-

молодший — славетним рисувальником, дядько Жан

Франсуа Шальґрен — видатним архітектором, авто-

ром всесвітньо відомої паризької Тріумфальної арки.

Змалку за Орасом Верне закріпилася репутація

вмілого рисувальника. Малюнки на замовлення він ви

168

___________________________________________________________________________________________

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

конував з одинадцяти

років, а невдовзі став

малювати

картинки

для модних журна-

лів та карикатури

на звичаї часів Ди-

ректорії (1795-1799).

Його учителями жи-

вопису були Ф.А. Ве-

н сан і батько, літо-

графії він навчався у

Ж.М. Моро.

Молодого

худож-

ника

захоплювала

військова

тематика.

1822 року він виста-

Орас Верне. Автопортрет.

1834рік.

169

вив у своїй майстерні на огляд публіки 45 картин про

військове минуле наполеонівської Франції («Захист

застави Кліші», «Солдат Ватерлоо», «Відставний сол-

дат-хлібороб», «Смерть Понятовського» та інші). В Са-

лоні 1824 року Орас Верне виставив полотно «Битва

при Монмірайлє», яке Стендаль відмітив як приклад

нового живопису. Одержавши загальне визнання, ху-

дожник у 1826 році нагороджується орденом Почесно-

го Легіону. Цього ж року він бере участь у виставці на

вулиці Гро Шене на користь грецьких повстанців, які

вели боротьбу за незалежність своєї батьківщини.

Верне був шанувальником творчості англійського

поета Джорджа Байрона82 (1788-1824) і під враженням

його поеми «Мазепа» (1818) виконав дві картини, при-

Художник Орас Верне. Інвалід, який подає прохання

Наполеону на па-

раді гвардії перед палацем Тюільрі у Парижі. 1838рік.

170

свячені великому гетьману України: «Мазепа, прив'я-

заний до коня» та «Мазепа під вмираючим конем».

У 1829 році Верне призначили директором Фран-

цузької академії в Римі. Він змінив на цьому посту П'є-

ра Герена, який був учителем його найближчого друга

художника Теодора Жеріко та Ежена Делякруа.

Після Липневої революції 1830 року королем Фран-

ції став представник молодшої гілки династії Бурбонів

герцог Орлеанський Луї Філіпп (1830-1848). Він вирішив

створити у Версалі військово-історичну галерею. Король

захоплювався талантом Верне і доручив йому у 1835 році

намалювати серію картин на тему подвигів французької

армії в Алжирі. У 1836 році художник поїхав до Північ-

ної Африки, звідки привіз матеріали для чотирнадцяти

картин. Для військової галереї Версальського палацу він

малює також картини на сюжети відомих битв, які від-

бувалися при Фонтенуа у 1745 році, при Йєні у 1806 році,

при Фрідланді у 1807 році та при Ваграмі у 1809 році.