Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Небезпечнi мандри - Адамс Ричард - Страница 65
Їм довелося довго умовляти Ліщину, поки він нарешті з великою неохотою погодився.
Коли вони рушили вгору лівим берегом річки, гарячими поривами задихав вітер, многостебло зашепотілась осока. Тільки добігли до дощаного місточка, як прокотився перший удар грому. В примарному світлі блискавки все мовби побільшало — кущі, дерева, листя, а поля ніби присунулися ближче до річки. І знов злягла гнітюча тиша.
— Знаєш, Ліщино-ра, — сказав Дзвіночок, — мене сміх бере, що от такого вечора я йду добувати собі подругу!
— Постривай, зараз буде ще веселіше — отоді попосмієшся! — сказав Срібний. — Буде злива, блискавка, грім! Заради всього святого, тримайтеся, не жахайтесь! А то ми ніколи не побачимо рідних нір. — І до Ліщини, вже тихіше: — Ох, непереливки нам будуть!
* * *
Кучма розплющив очі — хтось настійно кликав його на ім’я.
— Тлайлі! Тлайлі! Прокинься! Чуєш, Тлайлі?
Це була Хізентлай.
— Що таке? Що сталось?
— Нельтільту заарештували!
Кучма скочив на ноги.
— Коли? Як це сталось?
— Щойно! Пристрітник прийшов до нашого лігва й наказав їй негайно з’явитися до капітана Кервеля. Я назирці за ними! А біля Кервелевого лігва її вже дожидали двоє з поліції. Один із них сказав Кервелеві: «Швидко допитуй, не затримуй!» І тоді забрали її до Ради. Ох, Тлайлі, що робити? Вона ж їм усе розкаже…
— Слухай уважно! — сказав Кучма. — Не можна втрачати ні миті! Бери Сесусіннан і решту кролиць і веди сюди, в моє лігво! Мене тут не буде, але ви спокійно чекайте, поки я вернусь. Я швидко! Поспішай! Все залежить від нашої спритності!
Що хода Хізентлай не стихла внизу, як Кучма почув, що згори наближається інший кріль.
— Хто там? — спитав він, ураз обернувшись.
— Це я, Кервель! Добре, що ти вже прокинувся, Тлайлі. Слухай, нам загрожує купа неприємностей! Допіру поліція арештувала Нельтільту. Я знав, що її арештують, бо ще вранці доповів про її слова Вербені, начальникові поліції. Вони змусять її розповісти все! Мабуть, сам генерал нагряне до нас, коли довідається, в чім річ. Зараз я біжу до нори Ради. Ви з Гравілатом лишаєтесь на постах. Негайно підніміть на ноги всіх вартових! Сильфлай відміняється! Нікого ні під яким приводом не випускати з нір! По двоє вартових на кожну нору! Ти все зрозумів?
— Так! А ти вже віддав наказ Гравілатові?
— Ніколи мені шукати Гравілата, а в норі його немає! Піди сам розбуркай вартових! Пошли когось по Гравілата і ще когось до Бартсії — Чорнобіля не приводити! І тоді засядьте з вартовими біля всіх нір — біля тієї також, що веде в канаву для посліду! Цілком може бути якась змова — чи не надумали наші кролі підняти повстання? При потребі застосовуй силу, зрозумів? Ну, я побіг!
— Добре, я зараз же цим займуся! — сказав Кучма.
Він провів Кервеля до виходу з нори. На чатах стояв Майоран. Коли Кервель вискочив на поле й помчав до нори Ради, Кучма виглянув назовні.
— Ти чув, що наказав Кервель? — звернувся Кучма до Майорана. — Через погану погоду призначено ранній сильфлай. Треба негайно виводити кролів!
І з тривогою став чекати, що відповість Майоран. Якщо Кервель устиг дати Майоранові наказ нікого не випускати, доведеться на Майорана напасти. Але той тільки спитав незворушно:
— А що, хіба вже гриміло?
— Кажу тобі: негайно виганяй всіх на сильф! — грізно повторив Кучма. — І піди приведи Чорнобіля із сторожею! Та швидко! Треба мерщій вивести мітку, щоб вони встигли попастися до грози!
Майоран побіг, а Кучма поспішив до свого лігва. Видно було, що Хізентлай не гайнувала часу. Чотири кролиці забилися в його лігво, а купка кролиць із Сесусіннан на чолі тислася до стінок бокового тунелю. Всі перелякано мовчали, а декотрі з жаху були близькі до заціпеніння.
— Зараз не час для млостей і тхарну! — твердо мовив Кучма. — Тільки виконуйте мої накази, якщо вам дороге життя! За хвилину поліцаї приведуть сюди Чорнобіля. Якщо слідом за ними прийде Майоран — забалакайте його! Тоді я нападу на сторожу. Як тільки зачуєте шамотню бою, біжіть щодуху нагору — й за мною в поле! Не зупиняйтесь, хоч би що вас затримувало!
Тільки він договорив, як почув наближення в’язня із сторожею. Не чекаючи відповіді, від кролиць, Кучма кинувся до виходу. Три кролі йшли один за одним, Бартсія вів перед.
— Либонь, я марно вас викликав, — сказав Кучма Бартсії. — Хвилину тому я дістав наказ, що сильфлай на сьогодні відмінено. Виглянь та й побачиш чому.
Бартсія рушив до виходу, а Кучма хутко прослизнув повз нього ближче до Чорнобіля.
— Звісно, скоро буде гроза, — мовив Бартсія, — але, як на мене…
— Чорнобілю, бий того! — крикнув Кучма й кинувся на Бартсію ззаду.
З несподіванки Бартсія випав назовні, а Кучма осідлав його, й вони покотилися по землі. Проте Бартсія недаремно служив у Оуслафі й славився як добрий боєць. Він якось повернув голову і вгородив зуби в Кучмине плече. Досі цей спосіб бою незмінно приносив йому успіх, але цього замало було в сутичці з таким дужим та відважним кролем, як Кучма. Він держав свою мертву хватку, мов собака, поки Кучма, гарчачи, вперся своїми задніми лапами в його бік і, незважаючи на біль у плечі, випростався, як стиснута пружина. Кучма відчув, як, рвучи йому м’яз, відпускають його Бартсіїні зуби. Побачивши, що Бартсія неспроможний підвестись, тільки безпомічно махає лапами, Кучма відскочив убік. Видно було, що в супротивника поранене стегно.
— Радій ще, що я тебе не доконав! — кинув Кучма, обливаючись кров’ю, і метнувся назад, у нору. Тут Чорнобіль боровся з другим поліцаєм. У глибині тунелю до них бігли Хізентлай і Сесусіннан. Кучма завдав другому охоронцеві жахливого удару в скроню, аж той відлетів у нішу, де бувало сидів в’язень. Там він звівся на ноги й, сапаючи, витріщився на Кучму.
— Ані руш з місця, а то ще й не такого заробиш! — погрозив йому Кучма. І обернувся до Чорнобіля: — Як, Чорнобілю, живий?
— Так, пане! — відповів той. — Але що робити далі?
— За мною, всі за мною! Гайда! — закричав Кучма.
І кинувся до виходу. Бартсії ніде не було видно, та коли Кучма озирнувся, чи біжать за ним кролиці, то побачив, що з другої нори виглядає здивований писок Гравілата.
— Тебе шукає капітан Кервель! — кинув Гравілатові Кучма й помчав полем.
Він саме добіг до будяків, біля яких уранці вони з Кервелем прокричали Кегаарові його, Кучмине, віршоване послання, коли з долини докотився гуркіт грому. Впали перші великі, теплі краплини дощу. Охоплений шаленим захватом, Кучма біг у жовтогарячому світлі грозового надвечір’я. Він не відчував пораненого плеча. Гроза стала його другом! Гроза допоможе йому перемогти Ефрафу!
Кучма був уже посеред поля й шукав очима арку, коли почув далекий тупіт — перший сигнал тривоги. Він став на задні лапи й роззирнувся. Кролиці, хоч їх було чимало, не відставали від нього, тільки розтяглися широкою шеренгою.
Дощ іще припустив, подужчав вітер. На заході виднів живопліт, що тягся через поле до самої залізниці. Кучма побачив Чорнобіля, що біг поблизу, й підскочив до нього.
— Прямуй он до того ясена в живоплоті й веди за собою стільки кролиць, скільки збереш! — сказав він. — Пролізьте на той бік, а там я скажу, що робити далі.
Цієї миті їх наздогнали Хізентлай, Сесусіннан і ще троє кролиць. Вони були перелякані й збентежені.
— Чуєш тупіт, Тлайлі? — сказала Сесусіннан. — Вони женуться за нами!
— Всі тримайтеся близько біля мене! Бігом! — звелів Кучна.
Він і не сподівався, що ці кролиці так швидко бігають. Коли п’ятеро на чолі з Хізентлай помчали в напрямку ясена, решта подалась за ними. Кучмі здалось, що тепер вони дадуть раду навіть патрулеві, — якщо їх не наздожене посилений загін. Опинившись по той бік живоплоту, він повернув на південь і попід кущами повів усіх схилом наниз. Просто перед ними в порослому кущами насипі видніла арка. Та чи жде там його Ліщина? І де Кегаар?
— А що ж мало статися потім, Нельтільто? — допитувався генерал Звіробій. — Ми вже багато самі знаємо, тож гляди розказуй все!.. Облиш її на хвилину, Вербено! Як же їй говорити, коли ти, дурню, весь час її б’єш!
- Предыдущая
- 65/87
- Следующая