Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 40

У другому ряду кремезний чарівник з великими чорними вусами нахилився до своєї сусідки, кучерявої чаклунки, і щось зашепотів їй на вухо. Вона кивнула й глузливо посміхнулася.

— Великі і в плащах, — холодно повторила мадам Боунз, а Фадж зневажливо пирхнув. — Розумію. Ще щось?

— Так, — сказала місіс Фіґ. — Я їх відчула. Стало дуже холодно, а це, прошу запам'ятати, був дуже теплий літній вечір. І я відчула... ніби цілий світ позбувся радості... і ще я пригадала... таке жахіття... її голос затремтів і стих.

Очі мадам Боунз трохи округлилися. Гаррі побачив під її бровою червоні сліди від монокля.

— І що робили дементори? — спитала вона, і Гаррі відчув надію.

— Вони напали на хлопців, — почала говорити місіс Фіґ зміцнілим і впевненішим голосом, а з її обличчя пощезали рожеві плями. — Один хлопець упав. Другий задкував, намагаючись відігнати дементора. То був Гаррі. Перші два рази він спромігся тільки на сріблясту пару. З третьої спроби він вичаклував патронуса, котрий напав на першого Дементора, а потім за Гарріним наказом відігнав і другого від його двоюрідного брата. І... отак усе було, — затинаючись, закінчила місіс Фіґ.

Мадам Боунз мовчки втупилася у місіс Фіґ. Фадж на неї взагалі не дивився, а перебирав свої пергаменти. Нарешті він підняв очі й доволі агресивно спитав: "Оце таке ви бачили?"

— Так усе й було, — повторила місіс Фіґ.

— Чудово, — буркнув Фадж. — Можете йти.

Місіс Фіґ злякано перевела погляд з Фаджа на Дамблдора, тоді встала й почовгала до дверей. Гаррі чув, як вони гупнули і зачинилися.

— Не надто переконливе свідчення, — пихато підсумував Фадж.

— Ну, не знаю, — засумнівалася мадам Боунз. — Вона дуже точно описала все, що буває, коли нападають дементори. І я не розумію, чого б вона все це розповідала, якби їх там не було.

— Щоб дементори заблукали в маґлівському передмісті й випадково натрапили там на чарівника? — пирхнув Фадж. — Ймовірність такої події дуже мізерна. Навіть Беґмен, і той би на це не поставив...

— Не думаю, що хтось з нас повірив, ніби дементори опинилися там випадково, — безтурботно озвався Дамблдор.

Відьма, що сиділа праворуч від Фаджа, ховаючи обличчя в тіні, засовалася на місці, але решта мовчки завмерла.

— І що це має означати? — крижаним голосом поцікавився Фадж.

— А те, що їм, на мою думку, наказали туди прибути, — пояснив Дамблдор.

— Гадаю, це було б зафіксовано, якби хтось наказав парочці дементорів прогулятися по Літл-Вінґіну! — гарикнув Фадж.

— Не обов'язково, якщо тепер дементорам наказує не Міністерство магії, а хтось інший, — спокійно заперечив Дамблдор. — Я, Корнеліусе, вже ділився з тобою своїми міркуваннями з цього приводу.

— Ділився, — владно промовив Фадж, — і я, Дамблдоре, маю всі підстави вважати твої міркування звичайною нісенітницею. Дементори залишаються на своєму місці в Азкабані, виконуючи все, що ми від них вимагаємо.

— Тоді, — тихо, але дуже виразно мовив Дамблдор, — давайте поцікавимось, чому це хтось у міністерстві наказав двом дементорам з'явитися в тому переході другого серпня.

У цілковитій тиші, що запала після цих слів, відьма праворуч від Фаджа нахилилася вперед, і Гаррі вперше зміг її роздивитися.

Вона здалася йому схожою на велику бліду жабу-ропуху: присадкувата, з великим драглистим обличчям, з шиєю, не довшою, ніж у дядька Вернона, і широченним обвислим ротом. Очі в неї були великі, круглі й трохи вирячені. Навіть маленький чорний оксамитовий бантик, що стирчав на короткому кучерявому волоссі, був схожий на велику муху, котру вона от-от упіймає своїм довгим липким язиком.

— Слово надається Долорес Джейн Амбридж, першому заступникові міністра, — виголосив Фадж.

Відьма, на подив Гаррі, заговорила тремтячим і тоненьким, наче у дівчинки, голосочком, тоді як він сподівався почути жаб'яче кумкання.

— Мабуть, я вас погано зрозуміла, професоре Дамблдоре, — сказала вона з дурнуватою посмішкою, хоч її великі круглі очі залишалися холодними. — Що з мене візьмеш? Та на якусь коротку мить мені вчулося, ніби ви припустили, що Міністерство магії організувало напад на цього хлопця!

Вона дзвінко розсміялася, від чого в Гаррі по спині пробігли мурашки. Її регіт підтримали деякі члени Чарверсуду, хоч усім їм було явно не до сміху.

— Якщо правда, що дементори виконують тільки накази Міністерства магії і що двоє дементорів тиждень тому напали на Гаррі та на його двоюрідного брата, то з цього логічно випливає, що хтось у міністерстві дав наказ здійснити цей напад, — люб'язно пояснив Дамблдор. — Звісно, Цілком ймовірно, що саме ці два дементори не підлягають міністерському контролю...

— Міністерському контролю підлягають усі дементори! — визвірився Фадж, і обличчя в нього стало червоне, як цегла.

Дамблдор ввічливо вклонився.

— Тоді міністерство, безсумнівно, проведе якнайповніше розслідування того, чому ці два дементори опинилися так далеко від Азкабану і чому вчинили недозволений напад.

— Не тобі, Дамблдоре, вирішувати, що робитиме міністерство! — огризнувся Фадж, залившись таким яскраво-червоним рум'янцем гніву, якому позаздрив би навіть дядько Вернон.

— Авжеж, не мені, — лагідно погодився Дамблдор. — Я просто висловив свою впевненість у тому, що ця справа не залишиться без розгляду.

Він поглянув на мадам Боунз, котра, поправивши монокль, втупилася в нього суворим поглядом.

— Хочу всім нагадати, що поведінка дементорів, якщо вони справді не витвір уяви цього хлопця, не є темою сьогоднішнього слухання! — вигукнув Фадж. — Ми зібралися, щоб розслідувати порушення Гаррі Поттером Указу про обмеження неповнолітнього чаклунства!

— Авжеж так, — погодився Дамблдор, — але присутність дементорів у переході прямо стосується справи. У сьомій статті Указу зазначається, що до чарів на очах у маґлів можна вдаватися за виняткових обставин, до яких належать ситуації, що загрожують життю як самого чаклуна чи чарівниці, так і будь-яких чарівниць, чаклунів або маґлів, що присутні в момент...

— Дуже дякую, але ми знаємо сьому статтю! — прошипів Фадж.

— Безперечно, знаєте, — люб'язно підтвердив Дамблдор. — І тому погоджуємося, що використання в цій ситуації закляття "Патронуc" належить саме до категорії виняткових обставин, описаних у статті.