Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 225

— Імпедімента!

Закляття влучило Мелфоєві у спину. Встаючи, Гаррі озирнувся й побачив, що Мелфой з усього розмаху врізався в підвищення, на якому йшов двобій між Сіріусом і Белатрисою. Мелфой знову націлився паличкою на Гаррі й Невіла, та не встиг набрати в груди повітря, як між ними опинився Люпин.

— Гаррі, бери його й ТІКАЙ!

Гаррі схопив Невіла за плечі й поволік на перший ярус кам'яних сходів. Невілові ноги сіпалися і не тримали тіла. Гаррі тяг його щосили, й вони піднялися ще на одну сходинку...

Біля самісіньких Гарріних ніг у кам'яну лаву влучило закляття. Лава розвалилася, а Гаррі зірвався на нижчу сходинку. Невіл упав, не перестаючи смикати ногами, але таки спромігся заховати пророцтво в кишеню.

— Давай! — Гаррі розпачливо потяг Невіла за мантію. — Відштовхуйся ногами...

Зробив ще одне колосальне зусилля — і Невілова мантія роздерлася зліва по шву. Кулька зі скловолокна вилетіла з кишені, і, перш ніж вони встигли її впіймати, Невілові неслухняні ноги штовхнули її ще далі. Кулька відлетіла метрів на три праворуч від них, стукнулася об сходи й розбилася. Вони отетеріло втупилися в те місце, приголомшені тим, що сталося, а в повітря знялася перламутрово-біла постать з неприродно збільшеними очима. Ніхто, крім них, її не помітив. Гаррі бачив, як ворушаться її вуста, але навколо лунало стільки вибухів, криків і волань, що не чути було жодного слова пророцтва. Постать замовкла й безслідно розчинилася.

— 'Аррі, п'обач мені! — Невілове обличчя викривилося з болю, а ноги й далі дриґалися. — П'обач, 'Аррі, я не 'отів...

— Уже не має значення! — крикнув Гаррі. — Вставай, треба звідси...

— 'Амбл'ор! — дивлячись над Гарріним плечем, вимовив Невіл і його спітніле обличчя раптом аж засяяло.

— Що?

— 'АМБЛ'ОР!

Гаррі озирнувся. У дверях до зали Мозку прямо над ними з піднятою чарівною паличкою стояв Албус Дамблдор. Обличчя його було бліде і люте. Гаррі відчув, ніби кожнісіньку клітину його тіла пронизало струмом — вони врятовані .

Дамблдор помчав униз повз Невіла й Гаррі, які вже й не думали тікати. Він був майже внизу, коли його помітив найближчий смертежер і відразу попередив решту. Якийсь смертежер кинувся тікати, дряпаючись по сходах рачки, наче мавпа. Дамблдорове закляття повернуло його назад так легко й невимушено, ніби той потрапив на гачок невидимої вудки...

Лише одна пара продовжувала двобій, мабуть, не помітивши Дамблдора. Гаррі бачив, як Сіріус, глузуючи, ухилився від Белатрисиного червоного струменя.

— Ану, ще! Ти ж здатна на більше! — вигукнув Сіріус, і його голос розійшовся луною в просторій залі.

Другий струмінь світла вдарив його прямо в груди.

Усмішка залишалася на його обличчі, але очі приголомшено розширились.

Гаррі випустив з рук Невіла, навіть цього не усвідомивши. Знову кинувся вниз, витягаючи чарівну паличку.

Дамблдор теж обернувся до підвищення.

Сіріус падав, здавалося, цілу вічність. Його тіло вигнулося зграбною дугою, і він повалився спиною на пошарпану завісу, що звисала з арки.

Гаррі помітив суміш страху й подиву на виснаженому, колись такому вродливому обличчі хрещеного батька, коли той падав у старезну арку і зникав за завісою, яка затріпотіла на мить, ніби від сильного вітру а тоді знову нерухомо завмерла.

Гаррі почув переможний крик Белатриси Лестранж, але знав, що це ще нічого не означає. Сіріус просто впав у арку і зараз вийде з другого боку...

Але Сіріус не виходив.

— СІРІУСЕ! — закричав Гаррі. — СІРІУСЕ!

Добіг до самого низу, уривчасто дихаючи. Сіріус там, відразу за завісою... Гаррі зараз його витягне...

Та коли він кинувся бігти до підвищення, Люпин схопив Гаррі за барки й не пустив.

— Гаррі, ти вже нічого не зробиш...

— Поможіть йому, врятуйте, він просто впав! — ...пізно, Гаррі.

— Ми ще можемо його врятувати... — Гаррі несамовито виривався, та Люпин його не відпускав...

— Гаррі, ти вже нічого не вдієш... нічого... його вже немає...