Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 111

— Тоді давайте наступної середи, — погодився Гаррі. — А потім вирішимо про додаткові зустрічі. Ходімо, треба поспішати.

Він знову витяг Карту Мародера й уважно подивився, чи немає когось з учителів на восьмому поверсі. Почекав, доки всі вийшли гуртами по троє-четверо, пильно стежачи за крихітними цяточками, щоб усі безпечно повернулися до своїх спалень. Гафелпафці подалися до підвального переходу, що вів також до кухонь, рейвенкловці — до вежі у західному крилі замку, а ґрифіндорці — до коридору з портретом Гладкої Пані.

— Гаррі, все пройшло дуже-дуже добре, — похвалила Герміона, коли нарешті не залишилося нікого, крім неї, Гаррі та Рона.

— Так, супер! — захоплено вигукнув Рон, коли вони вислизнули з дверей і побачили, як ті розтали в кам'яній стіні позаду. — Гаррі, ти бачив, як я роззброїв Герміону?

— Єдиний раз, — обурилася Герміона. — Я тебе перемагала набагато частіше, ніж ти мене...

— Мені тільки раз не пощастило, а разів зо три я тебе добряче гахнув...

— Якщо ти рахуєш той момент, коли перечепився через власні ноги й вибив мені з рук паличку...

Вони сперечалися до самої вітальні, але Гаррі їх не слухав. Одним оком він позирав на Карту Мародера і постійно згадував слова Чо про те, як вона через нього розхвилювалася.