Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 175

— Прибули міністерські чарівники. Почали приголомшувати всіх направо й наліво. Одне приголомшливе закляття полетіло поміж дерев, якраз туди, де стояли ми з Вінкі. Наш зв'язок перервався — приголомшило нас обох.

— Коли натрапили на Вінкі, батько зрозумів, що я мушу бути десь поряд. Він обшукав навколишні кущі й навпомацки знайшов мене. Дочекавшись, коли міністерські чарівники підуть з лісу, він знову наслав на мене закляття "Імперіус" і забрав додому. А Вінкі звільнив, адже вона допустила, щоб я заволодів чарівною паличкою.

Вона фактично дозволила мені втекти. Вінкі з відчаєм зойкнула.

— У домі залишилися тільки ми з батьком. І тоді... тоді... — Кравч закрутив головою і божевільна усмішка з'явилася на його лиці. — По мене прийшов хазяїн.

— Якось пізно вночі він прибув до нашого будинку на руках свого слуги Червохвоста. Хазяїн довідався, що я ще живий. В Албанії йому вдалося захопити в полон Берту Джоркінз. Після катувань вона йому видала важливу інформацію. Розповіла про Тричаклунський турнір, про те, що старий аврор Муді збирається викладати в Гоґвортсі. Він її катував, аж доки зламав чари забуття, накладені моїм батьком. Вона сказала, що я втік з Азкабану і що батько тримає мене під замком, щоб я не міг почати пошуків свого хазяїна. Темний Лорд довідався, що я залишився його відданим слугою — можливо, найвідданішим з усіх. Хазяїн замислив план, побудований на інформації від Верти Джоркінз. Я був йому потрібен. Тож він і прибув до нашого дому опівночі. Батько відчинив двері.

Усмішка на обличчі Кравча стала ще ширшою — наче він пригадував щось найприємніше у своєму житті. Вінкі дивилася крізь пальці ошелешеними карими очима. Вона була надто перелякана, щоб щось говорити.

— Це сталося дуже швидко. Хазяїн наклав на батька закляття "Імперіус". Тепер ув'язненим і керованим став Барті Кравч-старший. Хазяїн примусив його виконувати звичні обов'язки й поводитися так, ніби все нормально. А я отримав волю. Я прокинувся. Я знову ожив, знову став собою — таким, як не був уже багато років.

— І що Лорд Волдеморт попросив вас зробити? — поцікавився Дамблдор.

— Він мене спитав, чи готовий я ризикувати заради нього всім. Так, я був готовий. Служити йому, показати свою відданість — це була моя мрія, предмет найпалкіших жадань. Він сказав, що йому потрібен вірний слуга у Гоґвортсі. Слуга, який проведе Гаррі Поттера через Тричаклунський турнір — і ніхто цього не помітить. Слуга, який наглядатиме за Гаррі Поттером. Який зробить так, щоб Поттер дійшов до Кубка. Перетворить Кубок на летиключ, і той перенесе переможця до хазяїна. Та спершу...

— Вам потрібен був Аластор Муді, — сказав Дамблдор. Очі в нього палали, хоч голос лишався спокійним.

— Ми зробили це удвох з Червохвостом. Насамперед приготували багатозільну настійку. Дісталися до його дому. Муді почав оборонятися. Довелося трохи помучитися. Підкорити його вдалося саме вчасно. Ми присилували його залізти у свою власну скриню. Відрізали пасмо волосся й додали до настійки. Я її випив і перетворився на двійника Муді. Забрав у нього дерев'яну ногу й магічне око і приготувався до зустрічі з Артуром Візлі, що приїхав заспокоїти маґлів, які почули галас. Я зробив так, що подвір'ям почали рухатися бачки для сміття, і сказав Артурові Візлі, ніби почув, як хтось вдерся на мою територію і зачарував ті бачки. Тоді я спакував одяг Муді та його детектори темряви, склав їх у скриню, де лежав Дикозор, і подався до Гоґвортсу. Я залишив Муді живим, наклавши закляття "Імперіус" — щоб мати змогу про все його розпитувати. Вивідати про його минуле та про звички, щоб обдурити навіть Дамблдора. Крім того, для багатозільної настійки потрібне було його волосся. Інші складники можна було дістати легко. З підвалу я вкрав бумсленґову шкіру. Коли викладач "настійок" застукав мене у своєму кабінеті, я збрехав, що мені наказано його обшукати.

— А що сталося з Червохвостом після того, як ви напали на Муді? — запитав Дамблдор.

— Червохвіст повернувся в дім мого батька, щоб його до глядати — і водночас на глядати.

— Але ваш батько втік, — сказав Дамблдор.

— Саме так. За якийсь час він почав долати закляття "Імперіус", як це сталося й зі мною. У деякі хвилини він розумів, що діється. Хазяїн вирішив, що небезпечно дозволяти моєму батькові виходити з дому. Він примушував його слати в міністерство листи. Наказував писати, що він хворіє. Та Червохвіст занедбав свої обов'язки. Він не наглядав за батьком так, як годиться. І батько втік. Хазяїн здогадався, що він подався в Гоґвортс, щоб розповісти про все Дамблдору — зізнатися, що таємно вивів мене з Азкабану.

— Хазяїн сповістив мені про батькову втечу. Наказав зупинити його будь-якою ціною. Тож я чекав і спостерігав. Використав карту, яку забрав у Гаррі Поттера. Ця карта мало не зіпсувала всю справу.

— Карта? — швидко перепитав Дамблдор. — Що за карта?

— Поттерова карта Гоґвортсу. Поттер побачив на ній мене. Побачив, що якось уночі я крав у Снейповім кабінеті складники для багатозільної настійки. Він сприйняв мене за батька — адже в нас однакові імена. Тієї ж ночі я відібрав у Поттера карту. Сказав йому, що батько ненавидить темних чаклунів. Поттер повірив, що Барті Кравч-старший підозрює Снейпа.

— Цілий тиждень я чекав, коли батько прибуде до Гоґвортсу. Врешті-решт, одного вечора карта показала, що він з'явився на території школи. Я накинув плаща-невидимку й пішов йому назустріч. Він ішов попід лісом. Тоді там виникли Крум і Поттер. Я зачаївся. Скривдити Поттера я не міг — він був потрібен хазяїнові. Потім Поттер побіг по Дамблдора. Я оглушив Крума. І вбив батька.

— Н-і-і-і-і-і-і! — заверещала Вінкі. — Паничу Барті, паничу Барті, що ви таке казати?

— Ви вбили батька, — промовив Дамблдор тим самим м'яким голосом. — Що ви зробили з тілом?

— Відніс у ліс і накрив плащем-невидимкою. Я мав з собою карту, тому дивився, як Поттер забіг у замок. Там він зустрів Снейпа. До них приєднався Дамблдор. Тоді Поттер і Дамблдор вибігли з замку. Я обійшов їх ззаду і зробив вигляд, що наздогнав. Сказав, що Снейп мені розповів, куди треба йти. Дамблдор наказав пошукати батька. Я повернувся до його тіла. Знову глянув на карту. Коли всі розійшлися, я трансфігурував батькове тіло. Воно стало кісткою... Накинувши плаща-невидимку я поховав її у свіжо скопаній землі перед Геґрідовою халупою.