Гаррі Поттер і келих вогню - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 121

— Нічого, серденько... Зранку підемо до Дамблдора... Розкажемо, що робив Півз...

Грюкнули двері. Гаррі стояв і дивився на Муді. Той поклав усе, що тримав, на найнижчу сходинку і з великими труднощами почав видряпуватися догори. Його дерев'яна нога цокала при кожному кроці.

— Ледве викрутилися, Поттере, — пробурмотів він.

— Так... Дякую... — слабким голосом обізвався Гаррі.

— Що це таке? — запитав він, витягаючи з кишені і розгортаючи Карту мародера.

— Карта Гоґвортсу, — відповів Гаррі, сподіваючись, що Муді зараз витягне його з-поміж поламаних сходинок. Нога дуже боліла.

— Мерлінова борода! — прошепотів Муді, розглядаючи карту. Його магічне око бігало туди-сюди. — Це... нічогенька собі карта, Поттере!

— Так... дуже корисна, — зіщулився від болю Гаррі. — Пане професоре, ви не могли б мені допомогти?

— Що? А, так... Так, аякже...

Муді взяв Гаррі за руки й смикнув. Гарріна нога нарешті вискочила з підступної сходинки і він миттю став на сходинку вище.

Муді все ще розглядав карту.

— Поттере, — поволі сказав він, — ти, часом, не бачив, хто вдерся у Снейпів кабінет? На цій карті, звісно?

— Бачив... — зізнався Гаррі. — Містер Кравч.

Магічне око Муді пробігло по всій карті. Видно було, що професор стривожився.

— Кравч? — перепитав він. — Ти впевнений?

— Цілком, — підтвердив Гаррі.

— Його тут більше немає, — сказав Муді. Його око все ще вивчало карту. — Кравч... Дуже, дуже цікаво...

Майже хвилину він мовчав, не зводячи погляду з карти. Гаррі зрозумів, що новина про Кравча була для Муді важлива, і йому дуже кортіло дізнатися, чому. Та він не наважувався спитати, бо страшенно боявся Муді... Але ж той щойно допоміг йому уникнути великої халепи...

— Е-е... Пане професоре... Як ви гадаєте, навіщо було містерові Кравчу прокрадатися у Снейпів кабінет?

Магічне око Муді відірвалося від карти і втупилося в Гаррі. То був проникливий погляд, і в Гаррі склалося враження, що Муді його міряє й розмірковує — відповідати на питання чи ні, і як багато розповідати.

— Скажімо так, Поттере, — нарешті пробурмотів Муді, — кажуть, що в старого Дикозора манія ловити темних чаклунів... Але Дикозор — просто ніщо, ніщо порівняно з Барті Кравчем.

Муді й далі вивчав пергамент. Гаррі згоряв від бажання знати більше.

— Пане професоре! — знову сказав він. — Ви думаєте... Це все може бути пов'язане з... Може, містер Кравч думає, що тут щось відбувається...

— Наприклад, що? — різко спитав Муді.

Гаррі аж сам здивувався, що так багато посмів сказати. До того ж не хотілося, щоб Муді запідозрив, що він має джерело інформації за межами Гоґвортсу. Це може призвести до підступних запитань про Сіріуса.

— Не знаю, — пробелькотів Гаррі, — багато дивного було останнім часом. Про це писали у "Щоденнім віщуні". Чорна мітка на Кубку світу, смертежери і все таке...

Обидва ока Муді розширилися.

— Поттере, ти тямущий хлопець, — сказав він. Його магічне око знову повернулося на Карту мародера. — Кравч, можливо, про це думав, — поволі проказав він. — Дуже ймовірно... Чимало сміховинних чуток літає останнім часом — звичайно, з легкої руки Ріти Скітер. Багатьох це виводить з рівноваги, — грізний оскал скривив його й так перекошений рот. — Якщо я кого й ненавиджу, — бурмотів він більше сам до себе, ніж до Гаррі, а його магічне око втупилося в нижній лівий куток карти, — то це смертежерів, тих, що й досі на волі...

Гаррі глипнув на нього. Чи міг Муді мати на увазі те саме, про що думав і Гаррі?

— А зараз, Поттере, я хочу запитати щось у тебе, — тон у Муді став діловий.

Гарріне серце тьохнуло: ось і настає ця мить. Муді зараз запитає, де він дістав цю карту — штуку дуже підозрілу — і випливе історія про те, як вона до нього потрапила. Вина впаде не тільки на Гаррі, а й на його покійного батька, на Фреда та Джорджа Візлів, на професора Люпина, який торік викладав у них захист від темних мистецтв. Муді помахав картою перед носом у Гаррі, який увесь мовби зібрався в грудку.

— Чи я можу в тебе її позичити?

— Ох! — вирвалося в Гаррі. Він дуже любив цю карту, але, з другого боку, йому відлягло від серця, бо Муді не спитав, де він її взяв. Крім усього, він був перед Муді в боргу. — Беріть, звичайно.

— Молодець, — прогарчав Муді. — Мені вона знадобиться... Це може бути саме те, що я шукав... Усе, Поттере, спати. Швиденько...

Вони разом піднялися сходами нагору. Муді й далі розглядав карту, наче то був скарб, ціннішого за який він ніколи не бачив. Вони мовчки дійшли до дверей кабінету Муді. Муді зупинився й поглянув на Гаррі:

— Поттере, ти ніколи не думав стати аврором?

— Ні, — Гаррі на крок відступив.

— А варто було б подумати, — кивнув Муді, замислено дивлячись на Гаррі. — Правду тобі кажу... І, між іншим... Гадаю, ти серед ночі не просто так прогулювався з яйцем?

— Ні, — усміхнувся Гаррі. — Я намагався розгадати його таємницю.

Муді підморгнув, його магічне око знову закрутилося.

— Правду кажуть, Поттере, що нічна прогулянка може навіяти цікаві ідеї. Побачимося вранці...

Дивлячись на Карту мародера, він зайшов до кабінету і зачинив за собою двері.

Гаррі повільно повертався до ґрифіндорської вежі, гублячись у думках про Снейпа, Кравча і про те, що це все означає... Чому Кравч прикидався хворим, якщо міг, коли хотів, легко потрапити в Гоґвортс? І що саме, на його думку, ховав у своєму кабінеті Снейп?

А Муді вважає, що він, Гаррі, повинен стати аврором! Цікава думка... Та коли за десять хвилин Гаррі опинився в ліжку, а яйце та плащ-невидимка були надійно заховані у валізі, він подумав, що, перш ніж обирати кар'єру аврора, треба перевірити, чи для цього обов'язково мати стільки шрамів, як у Муді.