Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович - Страница 5

I свiчки мирної не варта та країна,

Що в боротьбi її не засвiтила.

Ч i п

Святi слова!

П е р е д е р i й

Амiнь.

К а п у с т а

На вiки вiчнi.

Нехай живе громада славна наша,

Нехай цвiтуть Подолье i Гора.

С в i ч к а

I вiльностi всi нашi. I нехай

Не думає литовський воєвода

Зробити з нас челядникiв своїх!

Ч i п

Не буде так! До вiйта всi!

В с i

До ради!

Не будемо робити на панiв!

Хай грамоти поверне й привiлеї,

Хай свiтло дасть! До вiйта!

К о л я н д р а

Вiйт iде!

Ч i п

Ага, якраз! Тепер нехай не дiжде.

В с i

Нехай не дiжде далi нас дурить!

Ч i п

Хай зараз же iде до воєводи,

За нашi всi вимоги обстає!

VII

Сутенiє. Дiвчата розходяться спiваючи. Меланка йде до себе в хату. З-за брами повiльно й поважно входить вiйт Шавула, гладкий, у довгому вбраннi з хутром, з ланцюгом на шиї, i чернець Симеон, теж гладкий, червонолиций i ще не старий.

Ш а в у л а

Чого це ви зiбрались тут, панове?

Вже пiзнiй час - вечеряти пора...

Ч i п

Вечеряти! Тобi, звичайно, добре

Вечеряти при свiтлi - на горi,

Не те, що нам.

Ш а в у л а

Та й чарку добру випить

Не вадить пiсля праведних трудiв.

Чи так кажу я, отче?

С и м е о н

Суще так.

Бо, як глаголе мудрий син Сирахiв,

Вино єсть втiха серцю i душi,

Єгда душа його прiємлет в мiру.

Ш а в у л а

Во славу мiста нашого.

С и м е о н

Амiнь.

Ш а в ул а

I добру ж вчора я почав слив'янку.

Неначе та мальвазiя 1.

1 Мальвазiя - сорт вина.

С и м е о н

Блажен,

Чия вовiк не оскудiє чаша.

Ш а в у л а

I осетра розкiшного привiз

Менi бурмистр Гудима з Чарториї.

Почнем, премудрий отче?

С и м е о н

В слушний час.

Апостольська то їжа i споживна.

Ш а в у л а

А може й ви, панове?

Ч i п

Годi вже

Про осетрiв базiкати та чарки,

А про людей i клопоту немаї

Який ти вiйт!

Ш а в у л а

Та що ти, з глузду з'їхав

Чи з ланцюга зiрвався?

Ч i п

Розiрву

Всi ланцюги. Де нашi привiлеїв

Де грамоти князiвськi?

П е р е д е р i й

Так, кажи!

Де грамоти всi нашi?

Ш а в у л а

(спантеличений).

Звiсно де - У воєводи в замку.

С в i ч к а

Добре дiло!

Чи не для того ж обрано тебе,

Щоб шанував, держав закони нашi,

Щоб захищав сирiт i все поспiльство,

Щоб вiльностi всi нашi боронив.

А де ж вони? То як же ти дозволив,

Щоб воєвода грамоти забрав?

Ч i п

Еге, кажи! Який же пiсля цього

Ти в бiса вiйт?

Ш а в у л а

Не подурiли ви!

Та я ж при чому тут?

П е р е д е р i й

Адже ж свої млини

Та осетри, бортi1, бобровi гони

Ти боронити вмiєш. То чому ж

Не боронив ти нашi привiлеї

Та вiльностi?

1 Борть - вулик у деревi.

Ш а в у л а

Казати легко вам.

Не боронив! А що ж було робити?

Щоб воєвода взяв та й посадив

Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi!

К а п у с т а

А хоч би взяв. I потерпи за мiсто,

Як потерпiв колись Iван Ходкевич,

Що полонив його Менглi-Гiрей...2

На те ти вiйт.

2 Кримський хан, який 1482 року спалив Київ.

Ч i п

Млинiв своїх шкодуєш?

Який ти вiйт!

Ш а в у л а

(в розпачi).

Дались їм тi млини!

П е р е д е р i й

Який ти вiйт!

Ш а в у л а

Попав, як пес в цибулю.

С в i ч к а

Який ти вiйт! Чому не написав

До князя ти? Чому мовчиш про кривди?

П е р е д е р i й

Сваритись з воєводою не хтiв?

К а п у с т а

Млини свої борониш... рибнi лови!

Ч i п

Слив'янку смокчеш. Черево ростиш!

С в i ч к а

Виходить, сам ти кривдник i порушник

I вiльностей, i твердостей мiських!

В с i

Не треба нам такого вiйта! Геть!

Ш а в у л а

Та що це ви? Здурiли?

Ч i п

Кривдник!

П е р е д е р i й

Зрадник!

Ш а в у л а

Адже ж несила!

Ч i п

Не берись тодi!

Ш а в у л а

Я сто разiв казав...

П е р е д е р i й

Про осетрiв.

Ш а в у л а

Я пiклувався щиро...

Ч i п

За слив'янку.

Ш а в у л а

Та хай вам цур! Насiли, як джмелi.

С и м е о н

О братiє! Одумайтесь, смирiтесь,

Одкиньте гнiв, i ярость, i хулу,

I срамословiє.

Ч i п

А ти чого, патлатий!

С и м е о н

Апостол Павел каже...

Ч i п

Каже вiн,

Щоб не сував ти носа в наше просо.

С и м е о н

Безбожiе! Кощунство!

Ш а в ул а

Тихше ж бо!

Послухайте, панове!

В с i

Годi слухать.

Ш а в у л а

Побачите - я все зроблю, я знов

Піду до воєводи.

С в i ч к а

Добре, згода!

Iм'ям киян рiшуче вимагай,

Щоб одложив безглузду заборону,

Щоб привiлеї нашi повернув

I свiтло дав свiтити.

Ш а в у л а

(витирає хусткою пiт).

Все зроблю.

Ну й халепа... хоч не ходи сюдою,

Крiзь браму Кожум'яцьку... краще вже

Кругом ходити - Боричевим взвозом,

Хоч там нагрiєш чуба - все ж не так,

Як тут тобi цеховики нагрiють...

Аж мокрий лоб... Бувайте!

С в i ч к а

Йди здоров!

Ч i п

Дивись, без свiтла краще не вертайся,

Бо в Кожум'яках голову звернеш...

С и м е о н

О чернь безбожная! О суєте суєт!

Входять обидва в глибину, до замку.

Ч i п

Несмачна буде вiйтовi вечеря...

К о л я н д р а

Побачимо, яке з нього пуття.

С в i ч к а

А завтра ж всi гуртом до магiстрату,

Нехай тепер хоч свiтло дасть, хоч нi -

А на панiв не будем працювати!

В с i

Не будемо робити на панiв!

Завiса.

ВIДМIНА ДРУГА

Там же через якусь годину.

І

Стемнiло. На синьому небi встав блiдий молодий мiсяць. Далекi дiвочi спiви неначе тануть у вечiрньому повiтрi. На горi, в замку, засвiтились вогники, але в мiстi скрiзь темно, тiльки перед брамою Симеона жеврiє червона лампадка.

С в i ч к а

(тихенько спiває).

Темная нiчка над мiстом спустилась,

Мiсяць над замком зiйшов.

Де ж ти, красуне моя, притаїлась,

Вийди на поклик мiй знов!

Стукать не можу, бо зайнятi руки -

Чашу я з медом принiс.

Вийди ж мерщiй, не тягни мої муки:

Жалить комар мене в нiс.

Бджiлки злетiлись на запах медвяний,

Чаша прилипла до рук -

Вийди ж скорiше, о друже бажаний,

Вийди на тихий мiй гук.

- Брешеш, нема в тебе меду, мiй любий,

Бджiлка вночi не лiта.

- В тебе без меду солодкiї губи,

В мене бджола на вустах!

Тихо вiдхиляються дверi i входить Меланка.

Свiчка її пригортає до себе й цiлує. Обоє сiдають на лавцi бiля хати. Меланка пригорнулась до Свiчки, зазирає йому в вiчi.

М е л а н к а

О любий мiй...

С в i ч к а

О зiронька ясна...

М е л а н к а

I все ж таки на тебе я сердита,

Бо мед у тебе тiльки на вустах,

А дiлом болю завдаєш менi ти

I не жалiєш серця ти мого...

С в i ч к а

Та що це ти! Тебе я скривдив, люба?

М е л а н к а

Навiщо, як метелик на вогонь,