Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Поезії - Франко Иван Яковлевич - Страница 2

2
Изменить размер шрифта:

ЕЙ, ДУ­МИ ЗО­ЛОТІЇ...

Ей, ду­ми зо­лотії,
Насіння чис­те,
Коли ваш плід доспіє
І во­ля блис­не?..
Глядіть, бра­ти, дов­ко­ла:
Весна йде з не­ба!
Не справ­ле­но ще по­ля,
Як то­го тре­ба;
Не вки­не­но ще всю­ди
В ріллю насіння,
А се ще пра­ця й тру­ди
На по­коління!
Хто сіє, той не за­раз
Збирає пло­ди,
І овоч рве не за­раз,
Хто сад го­ро­дить;
А той, хто кров'ю влас­нов
Зливає ни­ву
І сіє в ню зав­час­но
Думку прав­ди­ву,
Чи мо­же він жа­да­ти
Такого ди­ва,
Щоб завт­ра вже зби­ра­ти
По сівбі жни­ва?..

4/IV

ШЕВЧЕНКО І ПОКЛОННИКИ

Апостол прав­ди і на­уки,
Котрого ждав ти день по дню,
Прийшов, прос­тяг по­тужні ру­ки, -
І легіон ім'я йо­му.
Но ті, що зма­леньку кор­ми­лись
Дум твоїх скорб­них мо­ло­ком,
Що всьому світові хва­ли­лись
Тобою, с в о ї м співа­ком,
Ті, як но­во­го гос­тя вздріли,
Позатикали ву­ха всі,
А то й в поліцію побігли,
Низькопоклонники твої.

5/IV

ТИ ЗНОВ ОЖИ­ВАЄШ, НАДІЄ!

Ти знов ожи­ваєш, надіє!
Світліє ду­ша, мо­лодіє…
І сер­це живіше б'є в гру­ди…
О сер­це! О во­ле! О лю­ди!
До мої тюр­ми по­ра­ненько
Застукала во­ля ле­генько:
"Встань, си­ну, вже день далі бу­де!.."
О во­ле! О сер­це! О лю­де!
О во­ленько-ма­ти, єди­на,
Завчасно збу­ди­ла ти си­на, -
Тягяр ще ле­жить ми на гру­ди…
О сер­це! О во­ле! О лю­ди!
Тягар той ми віддих спи­рає,
А ру­ки лан­цюг ми три­має, -
Тягар се людської осу­ди…
О во­ле! О сер­це! О лю­ди!
Но во­ля лиш шеп­ну­ла сло­во,
І я підійма­юсь на­но­во, -
Проч пу­та й тяжкі пе­ре­су­ди!
О во­ле! О сер­це! О лю­ди!

12/VI. Стрий

МЧИТЬСЯ БЛИС­КУ­ЧА КА­РЕ­ТА...

Мчиться блис­ку­ча ка­ре­та,
Гордо в ній дуєсь ба­гач,
Гуркотом своїм ко­ле­са
Людський заг­лу­шу­ють плач.
Плач, що ріков без­ко­неч­нов
Ллється ко­ле­сам услід,
Плач, що ви­па­лює довгі
Борозди в ли­цях сиріт.
Руку прос­тяг до ка­ре­ти
Старець-каліка хро­мий…
"Пане, то­ва­риш твій давній
Просить о да­ток ма­лий!
Тямиш, у бою кри­вавім
Поруч ішли ми оба…
Спис, що влу­чав в твоє сер­це,
В мой­ому тілі заст­ряг!.."
"Проч, ти, влізли­вая жа­бо!" -
Крикнув му згор­да візник,
Свиснув батіг… но зглу­шив тук ка­ре­ти
Болісний бідно­го крик.
Тільки ли­це на­боліле,
Уст по­марнілих склад­ки,
Тільки по­сивілий во­лос,
Жили су­хої ру­ки.
Голосу дрож хо­ро­ви­та,
Наче тер­ни­на, в той миг
В сер­це встряг­ли ба­га­чеві, -
Він не за­бу­де о них!
Серед гульні і утіхи
Месником ти­хим, грізним,
Серця пе­ку­чов гри­жею
Стануть во­ни пе­ред ним.
В лю­бих ро­ди­ни об­нят­тях
Враз він по­ба­чить на миг
Змінені ли­ця ко­хані
І - клей­мо бо­лю на них.
Під час ба­га­тої уч­ти
Погляд ста­ре­чий, німий
Хвилями в сер­це за­ко­ле,
Острий, мов ніж ле­дя­ний.
В сні він ча­сом му з'явиться,
Старець об­дер­тий, хро­мий:
"Пане, то­ва­риш твій давній
Просить о да­ток ма­лий".
А ко­ли в ло­жах пу­хо­вих
Скону поч­несь бо­ротьба, -
В хвилі послідній стрінуться
Давні то­ва­риші вба.
Ще раз узд­рить ті ус­та він,
Очі ті зсохлі, без сліз, -
Но не заг­лу­шить вже сто­ну
Грохіт ка­рет­них коліс.

23/I 1880

НЕ БІЙТЕСЯ ТЮРМИ!

(Сонет)
Не бійте­ся тюр­ми, о дру­ги мо­лодії!
Не бійте­ся тих пут, що на ко­рот­кий час
Обкручують, не­мов хо­лодні чорні змії,
Безсильне тіло! Що зна­чить се все для нас?
Бажається па­нам пог­раться тро­хи з на­ми,
Бо ба­чать, що в тюрмі зовсім ми в їх ру­ках,
Ну і обвіша­ють ста­ри­ми бренькач­ка­ми,
Щоб зна­ти, як бу­ло в се­редніх ще віках.
Ніщо для нас тюр­ма. Ми інші тюр­ми знаєм,
Тверді, без­вихідні, уперті та живі,
І про­ти них, бра­ти, бор­ню ми підіймаєм!
А в тій слабій, дурній, хоч кам'яній, тюрмі
Ми ба­чим тільки страх панів і понімаєм,
Що панст­во їх кру­хе, як му­ри ті німі.
chitat-online.com

Несмотря на то, что в наши дни Интернет уверенно набирает позиции, все больше образованных и интеллигентных людей предпочитают проводить свободное время за чтением книг. Наш сайт предлагает совместить инновации «всемирной паутины» с «поглощением» литературных шедевров. Здесь Вы можете совершенно бесплатно и без регистрации читать онлайн как классические, так и современные тексты.

Почта для связи: [email protected]
  • © chitat-online.com 📚 Бесплатная Онлайн Библиотека | Читать Книги Онлайн Бесплатно и без регистрации 2024