Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Украинка Леся - Поеми Поеми

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Поеми - Украинка Леся - Страница 1

1
Изменить размер шрифта:

Леся

Українка

ПОЕМИ

РОБЕРТ БРЮС, КОРОЛЬ ШОТЛАНДСЬКИЙ

(Посвята дядько­вi М. Дра­го­ма­но­ву)

ЗАСПIВ
Спогадаймо дав­нюю дав­ни­ну,
Спогадаймо по­вiсть не­за­бут­ню
Про да­ле­ку вiльную країну,
Про ста­ру Шот­лан­дiю сла­вут­ню.
Давня по­вiсть! i на бай­ку схо­жа, -
Є в нiй пев­нi спра­ви, єсть i мрiї,
Але ж прав­да, на­че зiр­ка го­жа,
Сипле скрiзь про­мiн­ня зо­ло­тiї.
Правда нам свi­ти­ти­ме крiзь хма­ри,
Ми ж да­ле­ко дум­кою по­ли­нем,
Ми пог­ля­нем на вiй­сько­вi чва­ри,
В дав­нiй сла­вi спо­га­дом по­ри­нем.
I
Вже бу­де лiт п'ятсот то­му, -
На край шот­ландський вiльний
Вiйною йшов ко­роль Ед­вард,
Англiйський вла­дар сильний.
Зiбрав вiн ли­ца­рiв своїх,
Все гор­де, пиш­не панст­во,
Щоб то шот­ландський вiльний люд
Забрати у пiд­данст­во.
По всiй Шот­лан­дiї йде гук
Луною го­лос­ною:
"До зброї, брат­тя! ось iде
Король Ед­вард вiй­ною!
Гей, ми­ле брат­тя! чи у нас
Ясної зброї ма­ло?
Хiба в шот­ландськiй сто­ро­нi
Вже ли­ца­рiв не ста­ло?"
Лицарство йде, зем­ля гу­де;
Зiйшлись во­ро­жi ла­ви…
Багато бу­де сього дня
Кривавої за­ба­ви.
Блищать спи­си, бряж­чать ме­чi
I шо­ло­ми яс­нiї,
Гукають лю­то во­яки,
Ржуть ко­нi во­ро­нiї.
Воюють день, во­ю­ють два,
На тре­тiй день - ой го­ре! -
Шотландцi крик­ну­ли: "Бi­да!
Король Ед­вард нас бо­ре!"
Англiйське вiй­сько б'є-сi­че,
Англiйська зброя сяє;
Шотландська зброя опа­да,
Лицарство зне­ма­гає.
Аж тут ко­роль Ед­вард спи­нивсь,
I сур­ма заб­ри­нi­ла,
Знялась над вiй­ськом ко­рог­ва;
Та не бар­вис­та — бi­ла.
Всi ста­ли ти­хо, всяк свiй спис
Додолу по­хи­ляє,
Гука ге­рольд: "Ко­роль Ед­вард
Шотландцiв приз­во­ляє
Лихую зва­ду за­ли­шить,
Спокiй вер­ну­ти краю,
Прийти до зго­ди без вiй­ни,
По братньому зви­чаю.
Так ка­же наш ко­роль: хто з вас
Погодяться зо мною,
Той i маєтка­ми, й людьми
Владiтиме в спо­кою.
Люд прос­тий має нам пла­тить
Податки й де­ся­ти­ни, -
А ли­цар бу­де вiльний пан
Своєї батькiв­щи­ни.
Всяк ли­цар має з ко­ро­лем
Ходити у по­хо­ди,
За те вiн ма­ти­ме со­бi
I лас­ку, й над­го­ро­ди".
Додолу впа­ли ко­рог­ви,
Весь гурт шот­ландський панський
Враз крик­нув: "Зго­да! хай жи­ве
Едвард, ко­роль шот­ландський!"
Шотландське ли­царст­во зда­лось,
Але один зос­тав­ся
При зброї ли­цар мо­ло­дий -
Робертом Брю­сом звав­ся.
Едварду гля­нув вiн в ли­це,
Мов ки­нув блис­ка­ви­цю,
Здiйняв i ки­нув во­ро­гам
Залiзну ру­ка­ви­цю.
Потiм ост­ро­ги дав ко­ню,
Кiнь во­ро­ненький звив­ся,
Помчав у го­ри, мов стрi­ла,
В мiж­гiр'ї тем­нiм скрив­ся.
II
Поїхав Ро­берт по шот­ландськiй зем­лi
Здiймати на­род­не повс­тан­ня,
Гонцiв ро­зiс­лав вiн по всiй сто­ро­нi
Скликати се­лян на зiб­ран­ня.
Коли на ши­ро­кiй до­ли­нi мiж гiр
Зiбралась ве­ли­кая ра­да,
Роберт то­дi вий­шов до лю­ду й ска­зав:
"Шотландцi! вчи­ни­ла­ся зра­да!
Нема в нас ли­царст­ва, не­ма в нас па­нiв -
Вони вже анг­лiй­ськi пiд­да­нi;
Та є ще в країнi шот­ландський на­род,
Не звик вiн но­си­ти кай­да­ни!
Повстаньмо ж те­пе­ра усi, як один,
За дi­ло бра­терськеє спiльне!
Розкуймо на зброю плу­ги! Що орать,
Коли на­ше по­ле не вiльне?"
Тут всi за­шу­мi­ли, мов хви­лi морськi:
"Ходiмо, здо­бу­де­мо во­лi
Або на­шi го­ло­ви вiльнi, буй­нi
Складемо на на­шо­му по­лi!"
I там, на ши­ро­кiй до­ли­нi мiж гiр,
Селяни всi та­бо­ром ста­ли,
Палили ба­гат­тя во­ни цi­лу нiч -
Все яс­ную зброю ку­ва­ли.
На ра­нок узб­роєне вiй­сько бу­ло;
Кому ж не дiс­та­ло­ся зброї,
Тому не заб­рак­ло со­ки­ри, ко­си
Та в гру­дях од­ва­ги мiц­ної.
Те вiй­сько не ма­ло яс­них ко­ро­гов,
Нi пан­ци­рiв срiб­них кош­тов­них,
На прос­тих се­лянських щи­тах не бу­ло
Девiзiв гуч­них крас­но­мов­них.
У цi­ло­го вiй­ська де­вiз був один:
"За во­лю, за рiд­ну країну!"
Хоч слiв тих нiх­то на щи­тi не но­сив,
Та в сер­цi но­сив до за­ги­ну.
I так во­ни вий­шли нап­ро­ти па­нiв,
Роберт їх про­ва­див до бою;
Нi од­но­го ли­ца­ря, ок­рiм йо­го,
Не ма­ли шот­ланд­цi з со­бою.
Шотландське ли­царст­во усе пе­рей­шло
Служити в анг­лiй­сько­му вiй­ську,
Пiшло бо­ро­ни­ти ме­чем i щи­том
Корону i вла­ду анг­лiй­ську.
В не­щас­ну го­ди­ну шот­ландський на­род
Кував свою яс­ную зброю;
У пер­шо­му бою роз­би­тi бу­ли,
Багато ляг­ло го­ло­вою.
Удруге зiй­шли­ся - не­до­ле тяж­ка!
Знов вiй­сько шот­ландське роз­би­те.
Ударили втретє - знов по­ле кру­гом
Все тру­пом шот­ландським ук­ри­те.
Мiцна бу­ла си­ла по­туж­них па­нiв,
I ва­та­ги муд­рi знай­шли­ся, -
Нi в го­ри за­вес­ти, нi в нет­рi заг­нать
Обачнi па­ни не да­ли­ся.
Широкi до­ли­ни, роз­ло­гi ла­ни
Шiсть раз бу­ли кров'ю по­ли­тi,
Шiсть раз про­лу­нав по Шот­лан­дiї крик:
"Шотландцi, шот­ланд­цi роз­би­тi!"
Нi зброї во­ни, нi своїх ко­ро­гов
Едварду до нiг не зло­жи­ли,
Та во­лю й країну свою бо­ро­нить
Не ста­ло се­лянської си­ли.
Однi по­ляг­ли, а дру­гi ро­зiй­шлись -
Пiшли своє по­ле ора­ти.
Без вiй­ська, без сла­ви зос­тав­ся Ро­берт,
Що ж має те­пер вiн по­ча­ти?
Чи має пi­ти, як шот­ландськi па­ни,
Едвардовi зброю вiд­да­ти,
Зостатись отут в по­до­ла­нiй зем­лi
Останнього со­ро­му жда­ти?
Нi, кра­ще не ба­чить то­го i не чуть,
Як ги­ну­ти бу­де країна!
"Прощай, моя рiд­на країно! прос­ти
Свого без­та­лан­но­го си­на.
Хотiв би я вiльною ба­чить те­бе,
Але не су­ди­ло­ся теє…
Далеко те­пер на чу­жих бе­ре­гах
Поляжу за дi­ло свя­теє".
Так мо­вив Ро­берт, i по­дав­ся вiн геть
На бе­рег убо­гий iр­ландський, -
Вiн ду­мав по­вiк не вер­та­ти­ся знов
У край без­та­лан­ний шот­ландський.
В Iр­лан­дiю мав­ся при­буть ко­ра­бель,
Що ли­ца­рiв вiз в Па­лес­ти­ну,
На ньому од'їха­ти хтiв i Ро­берт
У тую да­ле­ку чу­жи­ну.
Укупi з од­важ­ним ли­царст­вом ба­жав
Пiти у хрес­то­вiм по­хо­дi,
Щоб дi­лу свя­то­му ос­тан­нiм жит­тям
I си­лою ста­ти в при­го­дi.
chitat-online.com

Несмотря на то, что в наши дни Интернет уверенно набирает позиции, все больше образованных и интеллигентных людей предпочитают проводить свободное время за чтением книг. Наш сайт предлагает совместить инновации «всемирной паутины» с «поглощением» литературных шедевров. Здесь Вы можете совершенно бесплатно и без регистрации читать онлайн как классические, так и современные тексты.

Почта для связи: [email protected]
  • © chitat-online.com 📚 Бесплатная Онлайн Библиотека | Читать Книги Онлайн Бесплатно и без регистрации 2024