Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Ключ Давидів - Ведмеденко Олег Валентинович - Страница 14


14
Изменить размер шрифта:

Ми з вами розуміємо, що Євангеліє написане для нас. Що Слово Боже – живе слово для нас з вами. Єдиний Лікар, що може зцілити нас від усіх хвороб наших – Той же, що і тоді, 2000 років тому назад в Палестині – Господь наш Ісус Христос. Отож, відкриймо свої серця перед цілющим світлом Правди Його, станьмо на дорогу, що Він проклав перед нами. І нехай світло віри вижене з сердець наших увесь той “звіринець”, зніме з очей наших полуду оманливих цьогосвітніх сновидінь, і підніме нас на ноги наші, щоб почули ми твердий та ніжний батьківський голос Його: “Встань, візьми постіль свою, і іди...”.

“ШУКАЙТЕ Ж НАЙПЕРШ ЦАРСТВА БОЖОГО...”

У неділю третю по П’ятидесятниці читаємо Євангеліє від Матвія:

“Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні (Мамона – це бог багатства світу цього, земні добра).

Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться (що малий на зріст) зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а завтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають (погани – язичники, ті, хто сповідують ідолів і приносять їм жертви); але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться“ (Від Матвія, 6 розділ, 2233 вірші).

Як часто нам хочеться прислужитися двом панам! Як хочеться переконати себе, що між любов’ю до Бога та любов’ю до земного багатства можна знайти компроміс. Що можна поставити їх на один щабель і любити обох однаково, триматися і Того й того. Виправдовуючи своє сріблолюбство, ми зводимо навіть вогонь Слова Божого з неба на землю, пристосовуючи його до наших низьких бажань. Ми згадуємо незліченні багатства премудрого царя Соломона, стада і маєтності праведного Йова чи вірного Авраама. І все це задля того, аби потішити себе, мовляв, Бог і мамона можуть йти в нашому житті поруч – одне одному не заважає... Заважає! Не можуть! Бо чітко сказав Господь у першій заповіді Закону: “Я Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших богів переді Мною”; “Не можете Богові служити й мамоні”, – підтверджує й Ісус Христос в Нагірній проповіді. Не встоїте на двох човнах – роз’їдуться ноги, і впадете в море людських пристрастей та пожадливостей плоті...

Як же бути? Де вихід? І як же, дійсно, Соломон, Йов, Авраам?

Уся справа в оці. “Око – то світильник для тіла”. Мова йде про око духовне, око внутрішнє – про світогляд людини, про бачення істини, про совісливість, себто здатність дослухатися до голосу совісті – посольства Господнього в людині. І якщо це внутрішнє око світле – то світлими будуть і тілесні, зовнішні вчинки людини. Але коли це внутрішнє око, внутрішній світильник людської натури є темним – “то яка ж-то велика та темрява!” Як потужно виплескується вона назовні у вигляді ненависті, ненаситності, зажерливості поганської. Як сказав святий апостол Павло – “лихої пожадливості та зажерливості, що вона ідолослуження” (див. Послання до колосян, 3.5). Око Соломона, Йова, Авраама – світле, відкрите; вони – “мужі з відкритим оком, які слухаються Божих слів, і бачать видіння” (див. Числа, 24.3,4). Бачать видіння – тут розуміють істину, і на перше місце у своєму житті ставлять саме Бога.

Просить у Бога мудрості Соломон. І Бог дає йому мудрість, а крім неї – і все, чого не просив він, але що додається тим, хто шукає перше Божого царства. Дав Господь йому і довгі літа, і перемогу над ворогами, і славу й багатство (див. Першу книгу царів /Третю книгу царств/, 3.3–15). Прагне Йов праведності – шукає правди, знаходить її в Бозі і живе по правді, – і благословляє його Господь синами й дочками та великим маєтком, так що “був цей чоловік більший від усіх синів Сходу” (див. книгу Йова, 1.1–5). Виявляє Аврам велику віру – і нарікає його Господь Авраамом (Аврам – “високий батько”; Авраам же – “батько багатьох” народів віри). І благословляються у ньому “всі племена землі”, а крім того, має Авраам і все те земне, що необхідне для життя, і з подостатком має (див. книгу Буття). Бо шукає найперш царства Божого й правди Його...

Господь не вимагає від нас, щоби ми були обдерті, голодні й тинялися по вокзалах. Він не засуджує й гроші, як еквівалент праці людини і засіб здійснення обміну продуктами цієї праці. Не засуджує срібло, але засуджує сріблолюбство, картає грошолюбів – тих, хто гроші ставить на перше місце у своєму житті, хто перевернув з ніг на голову піраміду життєвих пріоритетів: 1 – Господь; 2 – сім’я; 3 – ближні; 4 – матеріальне. Духовні погани журяться насамперед про життєве – “що будемо їсти, та що будемо пити”, та про тілесне – “у що зодягнемося”. І ця журба переростає в патологічну манію обожування багатства світу цього.

Матеріалістичний спосіб буття повністю опановує людиною, і на перше місце стає саме матеріальне – гроші, земні цінності. На другому – ближні, колеги по бізнесу, яким приділяється левова частка часу людини. На третьому – сім’я, декілька годин спілкування увечері перед сном біля телевізора. Господь же – на останньому місці, точніше про Бога взагалі забувають... Ось які пріоритети, в піку Божим, визначив у наш час “князь світу цього” – сатана. Щоб переконатися в цьому, достатньо послухати, про що ми розмовляємо вдома, на роботі, у транспорті (адже “що лежить на серці – про те говорять уста”). Мова лише про їжу та про одяг: “Що будемо їсти, що будемо пити, і у що зодягнемось?..” Весною – про садіння, літом – про обробку, восени – про заготівлю, зимою – про споживання. Дві проблеми турбують нині людство: де знайти поїсти, і як схуднути.

А може, варто таки поставити все з голови на ноги? Прокинутись. Зупинитись на шляхах своїх. Довіритись Богові, й спробувати хоча б один тиждень свого життя прожити з вірою (читай – з довірою до Бога, до Божого слова). Поставити Його на перше місце у своєму житті, матеріальне ж – на останнє. Випробувати Його...

“Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його, а все це вам додасться...

Спробуймо?..

ПРИЙДЕ ЧАС...

В четверту неділю по П’ятидесятниці читаємо Євангеліє від Матвія:

“А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, кажучи: «Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає». Він говорить йому: «Я прийду й уздоровлю його». А сотник Йому відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга! Бо й я – людина підвладна, і вояків під собою я маю, і одному кажу: піди – то йде він, а тому: прийди – і приходить, або рабові своєму: зроби те – і він зробить». Почувши таке, Ісус здивувався і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: «По правді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! Кажу ж вам, що багато хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства – повкидані будуть до темряви зовнішньої – буде там плач і скрегіт зубів»!.. І сказав Ісус сотникові: «Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!» І тієї ж години одужав слуга його“ (Мф. 8.5 –13).