Через кладку - Кобылянская Ольга Юлиановна - Страница 47

Пані Міллер усміхнулася добродушно й попросила зайти до неї, коли захоче.

Дівчина вдоволилася й тягнула дальше:

- Зачинайте ви, пане докторе, - звернулася довірочно до молодого доктора, що, очевидно, з своєю ніжною лагідністю й спокоєм у голосі тішився в неї найбільшим довір'ям. - Чи вам не снилось ніколи щось дивне, загадочне, чого ви не могли собі сам пояснити?

- Доктори прав пояснюють собі все самі й не потребують нікого до того, а найменше жінок, Ірусю!

- Почасти ви й не помиляєтесь, пані, - відповів Нестор і усміхнувся, мов ті слова говорила малолітня дівчина.

- Хоч я й не сню ніколи особливих снів, а часто навіть пересипаю ночі без всяких снів, та один сон, що снився мені минулого року осінню, зацікавив мене все-таки на часок і не згубився з пам'яті.

- І не толкували собі його? - питала Іруся, присуваючися з цікавості ближче до молодого доктора. Він усміхнувся, здвигаючи плечима. - Ну, що ж? - натискала дівчина.

- Толкував. І, як замітила передше панна Наталя, «сам».

- По-юридичному, пане доктор? - вмішалася цікаво, але цим разом без додатку свого зачіпливого глуму Наталя.

- Як кому видасться, - відповів Нестор. - Передусім я на сни та їх толкуваяня ніколи й нічого не покладав і не покладаю, а містицизмом взагалі ще менше займаюся. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів, снів і т. ін.

- Отже, як витолкували ви собі свій сон? - спитала знов Наталя.

- Але-бо ти не питаєш доктора вперед, який був той сон його, Наталко! - кликнула з докором молода Ірина.

- Отже, сон, просимо о сон, пане докторе! - попросила Наталка.

- О сон, о сон! - зачулося й з уст пані Міллер і Маріян. Між тим Маня не звернулася ні на волосинку до балакаючих, а опершися раз плечима до заліздого поруччя, не спускала очей з свого брата й Наталки.

- Сон незначний! - відпирався Нестор весело на оклики з усіх сторін.

- Може, на вашу думку, незначний, докторе. - вмішався навіть добродій Маріян з своєї висоти. - Хто знає, що за скарби й філософія криються в ньому! А ви мовчите, - додав жартівливо.

- Нехай і незначний, а розкажіть! - попросила й собі пані Міллер, що нараз з несподіваною цікавістю зайнялася розмовою молодих. - Розкажіть сон, а ми вже самі розтолкуємо його, як личить. Хоч ви, пане докторе, і насичений всякими науками й законами, хоч і не вірите в світ надземний з його невидимими подіями, то однако-ж, щодо снів і пояснень деяких містичних «феноменів», жінки перевищають рішуче своїми здогадливими інстинктами і т. ін. мужчин. Жінка, чого не виучиться, - здогадається, чого не знає, - відчує. Тому просимо з найбільшим зацікавленням про сон!

- Отже, сол, - відповів на це Нестор.

- Halt! [60] - кликнула пані Міллер поважно. - Коли снився вам сон, докторе?

Та тут доктор оглянувся безпомічно.

- Забув докладно коли, добродійко, - відповів і стиснув плечима. - Знаю тільки, що було це торік осінню і що оповідав сон своїй сестрі, а ще ближчих дат не можу вам подати.

- Це було в послідніх днях листопада, Несторе, - обізвалась нараз Маня своїм альтовим голосом, що мило, мов помиряюче, задзвенів між трохи високим гуртом голосів прочих пань і дівчат.

- Це може був андріївський сон! - кликнула побідним голосом пані Міллер, мов здобула цею заявою якийсь терен, на котрім могла пописуватися.

- Не знаю, не пригадую собі, щоб взагалі коли звертав увагу на це чудне свято, - відповів знехотя Нестор.

- Та оповіджте ж бо його вже раз, пане докторе, оповіджте ж, я вже не можу спокійно висидіти! - кликнула майже розпачливо панна Маріян, що чекала, мов спасення, того сну, по чім мала б право й свій сон оповісти й мудрому толкуванню новомодної Піфії піддати.

- Отже, сон, - обізвався вдруге Нестор. - Приходжу я ніби десь з уряду додому, як звичайно, входжу в їдальню й вижидаю обід, що, мимоходом сказавши, вносила і вносить мені його й досі власноручно мама або Маня. І, як кажу, жду. Нараз замість мами входить до їдальні старша якась дама незвичайного росту й ставить перед мене тарілку. Не звертаючи уваги на неї, що сама кудись щезла, я схиляюсь над тарілкою і бачу на ній замість страви павука.

- О! о! о! - почулося нараз з усіх уст з жахом, під час коли одна Маня не обзивалась і сиділа мовчки.

- Так, павука, що заховувався нерухливе, - пояснив Нестор. - Що далі сталося, я не знав. Однак, здається мені, а може, це фантазія сама виробила ві сні, що з нього зробилась страва, котру я, мабуть, з'їв.

- О! о! о! - почулося вдруге.

- Це значить - щастя! - кликнула пророчо пані Міллер.

- Нісенітниці, - обізвалася взгірдливо, непогамовано Наталка.

- Лихий омен! [61] - докинула пані Маріян.

- Жєнячка. Але далі, далі, любий доктарцю, - просив згори добродій Маріян з щирим усміхом на устах. - Я рад знати, що далі сталося.

Нестор розсміявся.

- Далі не сталося нічого. Бо коли сни вставляються, як знаємо, перельотними картинами, то слідуюча хвиля - картина по появленню павука, побачила мене веселого, ба сміючогося в церкві. І коли я припадком оглянувся, побачив, що всі присутні зо мною були так само весело настроєні, як я, мали так само щасливий вигляд і, врешті, як і я, розсміялися.

- Дивне, чудне! - почулося тут і там з уст, а далі: - Як толкуєте ви цей сон, пані Міллер?

- Просто, - обізвалася та. - Передусім незабувати при поясненні, що це сон «андріївський», хоч сам доктор про те, може, й не знає, і в кожному разі важний якраз через от це. Друге, надмірно високого росту дама, здається вдовиця, значить, - що ви носитесь або будете носитись з гадкою одружитися.

- Славно, славно! - кликнув добродій Маріян з веранди, а Наталка, підперши в тій хвилі голову на руки, пробурмотіла:

- Глупість, бабські терефери.

- Третє, - тягнула пані Міллер пророчим голосом дальше, - вас жде напевно одруження, однак не тепер ще, аж за два роки. Але цього року пізнаєте свою суджену або може заручитесь. А це тому, що в церкві стояли ви самі. Значить, вона була ще для вас закрита серпанком тайни.

- Але ж доктор жодного серпанку біля себе не бачив. - вмішалася розчарована панна Ірина. Всі, як недавно, на її слова, мов на приказ, розсміялися.

- То нічого, дитинко, - поправила пані Міллер, недовірчивістю молодої дівчини трохи діткнена. - Це нічого. Серпанок сам собою розуміється. Ві сні не може ж все бути таке ясне, мов на долоні в ясний день. Зрештою, ваш сон, докторе, здійсниться ще цього року, - додала. - Бодай перша часть його незабавки, бо від часу ону проминуло більше як півроку, а андріївські сни сповняються до року.

- Punctum! [62] - підтвердила Наталка б розсміялася здержано.

- А ваша матуся як пояснила вам сон, докторе? - спитала нараз, дотепер мовчки заховуючись, пані Маріян.

- Мама сказала, що буду мати якусь прикрість, більше нічого.

- Тобто й є, - вмішалася моя мати, - тобто й є. Я тої самої думки.

- А ви самі як пояснили його? - спитала Наталка. Він здвигнув плечима.

- Не люблю взагалі павуків, - сказав, - то й міг би уважати його в тім разі або якою пересторогою, або лихим оменом.

- Я з вами годжуся, докторе, - обізвалася Наталка.

- В чім? Чи в тім, що сон пересторога, чи що павук омен? - спитав Нестор,

- Що сон пересторога, - відповіла якось твердо дівчина. - В «омени» не вірю.

- Одне не уступає в нічому другому. - сказав Нестор. - Найкраще ні в одне, ні в друге не вірити.

- А однак ваше пояснення подобається мені, «юридичне», - сказала вона.

- Воно має замало певності в собі, щоб назвати його таким, - сказав він і усміхнувся.

- Не все добре, що певне, - відповіла.

- Не можу дивитися спокійно, - тягнув далі Нестор, - як павук спускається на муху й запутує її. Господь знає, чому робиться мені тоді прикро, і я стараюся кожний раз перешкодите такому процесові.