Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Іще ніч... - Ведмеденко Олег Валентинович - Страница 19
Так що, хіба заважає новонародженому немовляті називатися людиною, створеною на образ Божий, те, що в процесі ембріонального розвитку воно пройшло тваринні стадії: мало зябра, хвіст тощо? Чи ж через це кажемо ми, що дитина від риби? Ні. А тепер дещо змінимо запитання: То чи заважає людству називатися Людиною, створеною на образ Божий те, що на протязі свого розвитку в утробі матері-природи воно пройшло стадії розвитку від клітини, через мавпу, до людини розумної? І відповідь тут така сама: безумовно, ні!
А тепер повернімося до нашого запитання. Так від Бога людина, чи від мавпи? Від Бога! Людина створена Богом. А еволюція – лише спосіб, метод цього творення. І чи вправі ми, немічні, вказувати Творцю, як саме Йому творити? І чи можемо ми заборонити Йому творити саме так?
Сказав пророк: “Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість гончареві своєму: «Що робиш!»; а діло його: «Ти без рук!»” (Книга пророка Ісаї).
Ось тільки б не забувати нам щодень відтинати в собі духовний “хвіст”: хвіст закону плоті, що протирічить закону розуму. Не забувати панувати духом над плоттю, розумом над звірячими інстинктами нашими; керуватися законом Божої любові, щоб мати право сміливо проголошувати: Я – Людина, що її створив Господь на образ Свій…
ІКОНА. ІДОЛОСЛУЖЕННЯ ЧИ БОГОПОКЛОНІННЯ?
Запитання: Моя знайома прийняла протестантську віру. І перше, що вона зробила, – повиносила ікони з кімнати на горище, аргументуючи це тим, що, мовляв, іконошанування є однією з форм ідолослуження. Чи дійсно це так?
Відповідь: Наші брати-протестанти дійсно відкидають іконошанування, вважаючи його ідолослуженням. Аргументують вони це тим, що згідно з другою Заповіддю Закону Божого, кумири (зображення божеств, ідоли) заборонені (див. Вихід, 20 розділ, 4–5 вірші), а отже, заборонені й ікони; що Бога не можна уподібнити золотому чи якому іншому матеріальному зображенню (див. Дії, 17 розділ, 24–31 вірші); що апостоли забороняли замінювати “славу нетлінного Бога на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів” (див. Римлянам, 1 розділ, 21–23 вірші); що “ніхто Бога ніколи не бачив” (див. Івана, 1 розділ, 18 вірш), а отже, і зобразити Його немає ніякої можності і т. ін. Такі запитання сьогодні є непоодинокими, що свідчить про активізацію останнім часом протестантського руху в Україні, а також про недостатність релігійного просвічення зі сторони православного духовенства. Що ж, давайте висвітлимо цю актуальну на сьогодні тему неупередженим і правдивим світлом Слова Божого, і хай допоможе нам в цьому Господь...
Відкриймо Біблію, книгу “Вихід”, 20-й розділ, і прочитаймо з 4-го вірша:
“Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею (у воді нижче землі).
Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене...”
Це і є 2-га Заповідь Закону Божого. І, досліджуючи її, необхідно пам’ятати, що Господь “на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив” (див. Буття, 1 розділ, 27 вірш). А однією із ознак образу Божого в людині є розум! Якщо бездумно підходити до тлумачення Святого Письма, і другої Заповіді зокрема, то не уникнути нам помилок, бо виникає велика небезпека того, що із брудною водою вихлюпнемо ми й дитину. Адже сказано в книзі Левит: “Розрізнюй між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим”. Бо причастившись цього вина вчення Божого нерозважливо, можемо дійти до того, що й взагалі заборонимо усілякі зображення живих істот (“Не роби собі різьби і всякої подоби...”), як це, до речі, сталося у мусульман. Або ж почнемо плутати зображення язичеських божків з символічним зображенням Єдиного, Істинного Бога, як це маємо в протестантизмі.
Хіба може Господь-Законодавець, даючи народу Своєму Закон, тут же й відміняти його? Безумовно ж, ні! Але у цій же книзі “Вихід” Господь Бог дає пряму вказівку зробити в скинії заповіту зображення херувимів як у вигляді золотих статуй (на вічку ковчега), так і вишитих образів, власне, ікон на завісі та покривалах скинії (“ікона” – грецькою “образ”).
“І зробиш віко (кришку) зо щирого золота, – два лікті й пів довжина його, і лікоть і пів ширина його.
І зробиш два золоті херувими (херувим – “відання” – ангел розуміння істини), – роботою кутою зробиш їх з обох кінців віка.
І зроби одного херувима з кінця звідси, а одного херувима з кінця звідти...
І будуть ті херувими простягати крила догори, і затінювати своїми крильми над віком, а їхні обличчя – одне до одного; до віка будуть обличчя тих херувимів... ”;
“А скинію зробиш із десяти покривал із суканого вісону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими – мистецькою роботою зробиш ти їх... ”;
“І зробиш завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого вісону. Мистецькою роботою зробити її, з херувимами” (див. Вих. 25.17–21; 26.1; 26.31).
Як бачимо, були священні зображення в скинії свідоцтва – пересувному старозавітному храмі. Були вони і в постійному соломоновому храмі (див. 3 Царств (1 Царів), 6 розділ, 23–29 вірші). Таким чином, стає зрозумілим, що заборона зображати і поклонятися усіляким подобам стосується неправдивих зображень, що суть були ідолами, а не істинних, які зображали мовою мистецтва, мовою символів духовні образи, що їх показав Господь Мойсею, піднявши його на висоти Божественного осяяння: “І дивись, і зроби за тим зразком, що тобі показувано на горі” (Вих. 25.40). Таким чином, усі цитати, що їх використовують іконоборці на підтвердження своєї позиції, стосуються саме неправдивих зображень – предметів поганського ідолопоклоніння (див. Вих. 32.4 – золоте теля; Левит, 18 розділ, 21 вірш – Молох; Числа, 25 розділ, 3 вірш – пеорський Ваал; Суддів, 2 розділ, 13 вірш – Ваал та Астарта; 3Цар.(1Цар.) 18.21–29; 1 Коринфянам, 8 розділ, 4–6 вірші; Єремії, 10 розділ тощо).
Іконошанування є зовнішнім видом Богопоклоніння і належить до обряду православної церкви. “Обряд” – церковнослов’янською мовою “одяг”. Одягнутися – обрядитися. І коли представники однієї конфесії виступають проти обряду іншої – це нагадує ситуацію, коли одна людина неприязно ставиться до іншої тільки через те, що та одягнута не так, як вона. Сказав Господь: “Чи ж не більше... від одягу тіло?” Чи ж не більше від обряду тіло Христове, церква, громада, люди, які є членами цієї громади? А від тіла – душа? Власне дух смирення й любові, який повинен панувати в громадах народу Божого? Ікона не підмінює собою Бога, вона, за влучним виразом митрополита Макарія, є “видимим образом невидимого Бога”.
Безумовно, можна помолитися і перед голою стіною, і Господь почує молитву. Але почує лише тоді, коли, за словом святителя Феофана Затворника, “серце зігрілось, і тепло до Бога взиває”. А цього стану, безперечно, легше досягти, коли перед очима не тріщини на штукатурці, а зображення якоїсь євангельської події, дорогих серцю кожного християнина образів Господа нашого Ісуса Христа, символічні зображення Бога Отця, Всесвятого Духа, біблійних персонажів. До речі, храми перших християн (починаючи з катакомб) мали багато таких зображень.
Ікона – це Біблія, мальована фарбами. Зображення на іконах точно відповідають образам, змальованим у Святому Письмі. І як Святе Письмо, по суті своїй, є глибоко символічним, так і ікона подає біблійну символіку, але не буквами на папері, а мовою фарб. Ікона – це одна з форм благовістя та богослів’я! Бог Отець зображається на ній як “Ветхий днями”; Дух Святий – “у вигляді голуба”; безплотні “службові духи”, ангели – як прекрасні юнаки з крилами, що символізують швидкість виконання Волі Божої. І як під час читання уривків із Святого Письма ми надихаємося Словом Божим, так і під час молитви перед іконою душа віруючої людини приходить до стану піднесення, дух її возноситься до висот молитовного єднання з Божеством. Отже, ікона – це не що інше, як засіб для підняття молитовного стану християнина (а не фотографічне зображення небожителів і, тим більше, аж ніяк не ідол). Бо й чудотворними називаються ікони не тому, що вони самі по собі творять чудеса (дерево, скло і фарба творити чудес не можуть), а тому, що під час молитви перед цією іконою, завдяки високомистецькому зображенню, що його створив богонатхненний іконописець, і яке підняло дух, піднесло віру молільника, – по вірі його Господь учинив чудо зцілення або яке інше...
- Предыдущая
- 19/40
- Следующая