Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Іще ніч... - Ведмеденко Олег Валентинович - Страница 12
Про що говорять нам ці вірші? Невже Господь, подібно до тварей земних, носить конкретне якесь ім’я і відгукується лише на нього? Безперечно, мова тут про інше… Ім’я з давніх-давен розкривало властивості свого носія. Знати ім’я – означало знати якісні особливості, знати сутність того чи іншого об’єкта. Так у першій книзі Біблії “Буття” читаємо:
“І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі, – воно ймення йому.
І назвав Адам імена (тут вирізнив особливості, визначив якість) всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині…” (Бут. 2.19–20).
Чи ж можна визначити якості Господні якимось одним іменем? Чи можливо осягнути сутність Творця всього сущого? Поза усіляким сумнівом – ні! Бо богопізнання не може бути обмежене якимись рамками, воно безмежне – це справа вічності. Як і сказано: “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого…” (Ів. 17.3). Ми можемо частково пізнати, що то є річка, напившись із неї води, але випити її ми не в змозі! Так само й щодо Богопізнання. Ми можемо пізнати Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, – пізнати частково, дослідивши ту чи іншу грань цього Моря Сутності. Але осягнути Його вповні, випити цю “Річку” ми не зможемо ніколи. Як висловився отець Церкви Григорій Богослов:
“Уявляти себе знаючим, що є Бог, – є пошкодженням розуму”.
Таким чином Ім’я Боже, відкрите Господом через Мойсея, якраз і не є іменем у точному розумінні цього слова, – бо немає в людській мові слова, яке могло б умістити в собі усі якості Божества. Ім’я Ягве (у західній мовній традиції – Єгова) означає Сущий: Той, Хто має сутність Сам у Собі. Той, Хто Сам знає Свою сутність, Своє Ім’я. Він – і ніхто окрім Нього! Бо Ім’я це багатогранне, неосяжне і невмістиме жодним з сотворених…
“І запитав Яків і сказав: «Скажи ж Ім’я Своє». А Той відказав: «Пощо питаєш про Ймення Моє?..”, – читаємо в книзі Буття 32.30.
“О Ти, Який є вищий над усе… Бо що інше дозволено мені промовити про Тебе? Як може оспівати Тебе слово?! Бо Ти невимовний ніяким словом… Як спогляне на Тебе розум? – бо Ти незбагненний ніяким розумом… Ти – один і все. Ти ні один, ні єдине, ні все. О, Всеіменований! Як найменую Тебе, єдиного Неіменованого?..” – взиває святий Григорій.
Як бачимо, насправді у Господа багато імен – і всі вони віддзеркалюють безмежність якостей Сущого, усі мають своє відображення в Писанні: Невидимий, Неосяжний, Вічний, Незмінний, Безмежний, Безкінечний, Всюдисущий, Всевідаючий, Премудрий, Всемогутній, Благий, Святий, Праведний, Правдивий, Справедливий, Єдиний, Творець сущого, Промислитель, Хоронитель, Вірний, Ревнитель, Довготерпеливий, Багатомилостивий, Ненавидячий зло, Караючий неправду, Вогонь поїдаючий, Воюючий, Спасаючий, Всеславний, Нетлінний, Світло, Любов…
Для найдопитливіших дослідників Божественних імен-звертань наведу найбільш вживані у Святому Письмі:
Основні: Бог (тут – Багатий на все) – єврейською Ел, Елаг, або Елогім – Бут. 1.1.
Господь Сущий (Пан, Господар, Володар) – єврейською Ягве (Єгова) – Бут. 2.4; Вих. 34.6.
Владика – Адон, або Адонай – Бут. 15.2.
Складені з Ел – Бог: Бог Всемогутній – Ел Шаддай – Бут. 17.1.
Бог Всевишній – Ел Еліон – Бут. 14.18.
Бог Вічний – Ел Олам – Бут. 21.33.
Бог Кріпкий – Ел Гіббор – Іс. 9.6–7.
Складені з Ягве (Єгова) – Господь, Сущий: Господь Бог – єврейською Ягве Елогім – Бут. 2.4; Вих. 34.6.
Владика Господь – Адонай Ягве – Бут. 15.2.
Господь Саваоф (себто Господь воїнств, воюючий) – Ягве Цеваоф – 1Царів(1Сам.) 1.3.
Взагалі, “Ягве” в Старому Заповіті – це невимовне Ім’я Боже. Давньоєврейською – ЙГВГ. В стародавніх єврейських списках Біблії не було голосних літер, а лише приголосні, тому як насправді звучала ця “священна тетраграма” невідомо. Як я вже зазначив, Ім’я це означає: Бог, Який має Сам у Собі принцип Свого буття, тобто Сущий. Його можна перекласти чотирма формулами: “Я є Той, Хто Я є”; “Я буду, Який є”; “Я є, Який буду” і “Я є Той, Хто є причиною буття”. “Той, Хто є” – у третій особі – Ягвег, звідки й походить Ім’я Ягве (викривленою, не маючою змістового значення формою Якого являється з XVI сторіччя – Єгова). Після Полону юдеї перестали вимовляти ім’я Ягве, і в грецькому перекладі 70-ти толковників (т. зв. Септуагінті) воно замінене словом Кюріос (у Вульгаті – Dominus), а в слов’яно-руській Біблії, відповідно, Господь.
І, нарешті, щодо молитовного звертання до Бога. Як правильніше: “Господи” чи “Єгово”?
Мого батька звуть Валентином Денисовичем. І, чесно кажучи, йому приємніше, якщо я звертаюсь до нього з любов’ю: “тату”, аніж офіційно, по імені. Погодьтеся, дивно звучить в устах люблячого сина: “Добрий ранок, Валентине Денисовичу!”; “Порадь мені, Валентине Денисовичу”; “Я потребую твоєї допомоги, Валентине Денисовичу”… Думаю, що подібна нездалість звертання до батька по імені є цілком тотожною і щодо Отця нашого Небесного. Тим більше, що й сам Господь Ісус Христос звертався до Отця не інакше, як “Отче”, а учні до Ісуса – “Господи”…
Та й, зрештою, не у формі звертання суть спасіння нашого, але в смиренномудрості та любові. Бо ж Царство Боже – не пожива й питво, а праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Отож, за словом апостольським, “не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси” (Рим. 14.13)…
ДА УБОЇТЬСЯ ЖОНА…
Запитання: Чи нерівність чоловіка й жінки – Божа данність? І чи справедливо це:“Да убоїться жона…”?
Відповідь: Коли здійснює священик чин вінчання в таїнстві шлюбу, то обов’язково читається уривок з Послання святого апостола Павла до ефесян, у якому, зокрема, звучать і такі слова:
“Дружини, – коріться своїм чоловікам, як Господеві, –
бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви…
Чоловіки, – любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву…
Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, – і будуть обоє вони одним тілом…
Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе , а дружина нехай боїться свого чоловіка ! ” (див. Еф. 5.22–33).
Отже, як бачимо, сказано однозначно: чоловіки – любіть своїх дружин; дружини – коріться своїм чоловікам. Виникає закономірне запитання (здебільшого, у жінок – чоловіків такий стан речей як правило цілком влаштовує…): чи не занадто категорично сказано? І де ж тоді справедливість? Адже “одне тіло” означає однакові, рівні? Як зрозуміти таке розділення, і чи дійсно Господь допустив тут таку собі “дискримінацію за статевими ознаками”? Як пов’язати це з тим, що Бог, як сказано у Писанні, “не дивиться на особу” (тобто однаково справедливий до всіх)? Спробуймо разом розібратися у цих непростих запитаннях, грунтуючись на основі основ мудрості, Книзі книг – Святому Письмі, Біблії. Для цього пориньмо у ті давні часи, коли створив Господь Людину – точніше першу цивілізацію людей, символічно зображену в Писанні під образами Адама (Адам – “Земний”) і Єви (Єва – “Життя”).
У першій книзі Біблії – Буття – читаємо:
“І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі».
І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх…
І сказав Бог: «Недобре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього»…
І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, – і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
- Предыдущая
- 12/40
- Следующая