Нехай буде воля Твоя - Ведмеденко Олег Валентинович - Страница 6

Сказано: “Прийдіть до Мене, всі обтяжені й струджені (обтяжені у т.ч. й хворобами своїми!), і Я заспокою вас...”;

“І пізнаєте Істину (дорогу спасіння: смирення й аскезу як шлях і засоби здобуття Сили), і Істина визволить вас (у т.ч. й від усіх ваших хвороб!)...”;

“Де Дух Святий – там воля (свобода від страху, сорому, злиднів, болю, хвороб і самої смерті)!..”;

“І будеш служити ти Господу, Богу своєму. І Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу...”

ГОСПОДЬ НЕ ДЛЯ ТОГО ДАВ НАМ ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВ, ЩОБ МИ СТРАЖДАЛИ ВІД ХВОРОБ. БОГ НЕ ОБМАНЮЄ!

Досконалі мають у собі Царство Боже, що прийшло воно в силі. А в Божому Царстві хвороб не буває. Тому-то й скорботи, які терплять досконалі праведники (“Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!..”) є не внутрішніми, а зовнішніми. Хвороби до них не належать! Навіть негативний вплив отруєного новою цивілізацією зовнішнього середовища не спроможний зашкодити їм, сказано бо: “А коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!..” (Євангеліє від Марка).

Хворобу досконалих, коли Господь допускає її достойним, можна розглядати лише як виключення із загального правила, себто як особливий випадок зовнішнього служіння святих. Як от, праведного Йова (страждання святого праведника, у тому числі й від хвороби, аби засоромити сатану), або Христа (тут вищий рівень жертовної любові – страждання за чужі гріхи, коли беруться на себе хвороби немічних світу: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші хвороби поніс. Його ж ранами нас уздоровлено” (Книга пророка Ісаї)). Хвороба зрілих – питання служіння, власне питання сили, а не немочі людської. Тут хвороба, як виключення. Правило ж – це внутрішнє та зовнішнє здоров’я досконалих. Довершені праведники зазвичай є абсолютно здоровими людьми. Бог – не хворіє. Божі – також. І це – для нас! Це – поруч! Це – сьогодні!..

За словом апостольським, досконалі несуть в тілі “колючку, посланця сатани”, але ця колючка не внутрішня (хіба що помисли, поки ще не вмер сповна для гріха), а зверхня! Це боротьба проти зовнішніх ворогів. Внутрішньо ж божественні праведники умерли й воскресли. І тут лише увага на Божому, прагнення вищої досконалості (її – завжди мало, завжди хочеться іще: “Грішний, Господи! Навчи мене любові Своєї...”). Відомий же випадок старця Силуана, коли Господь не забирав його головний біль, за словом того-таки старця був випадком неповноти досконалості: “Через хворобу смиряється душа, – вказує старець. – Значить, мені це на користь...”

ЯКОГО РІВНЯ АСКЕЗА – ТАКОГО Й ЗДОРОВ’Я. Якщо лише обтираємось мокрим рушником та миємо ноги зранку та на ніч холодною водою – то й здоров’я наше буде таке-собі “обтиральне”; якщо ж обливаємося зранку та занурюємося ввечері у природну холодну – то й здоров’я наше стане відповідне, бо повнішим буде занурення в благодать.

Взагалі ж, краще занурюватися у “живу”, себто проточну, рухливу природну воду (річка), аніж у природну-ж, але статичну. Але краще занурюватися у природну статичну водойму (озеро, ставок), аніж просто обливатися на подвір’ї. Втім, краще обливатися на подвір’ї, стоячи босими ногами на землі, аніж робити те саме у ванній кімнаті. І, нарешті, краще обливатися (приймати холодний душ) у ванній, аніж просто мити ноги холодною водою і обтиратися мокрим холодним рушником. Та краще мити ноги і обтиратися рушником, аніж нічого не робити...

Те саме й стосовно молитви (протягом тижня – молитва домашня; в неділю та свята – літургія), і посту (щотижневе та щоквартальне очищувальне говіння Христа ради), і Слова (заняття Біблійної школи в неділю, а не поїздка на город). Це – аскеза! (До речі, й що стосується буквальної церковної десятини – і це також елемент аскези. Згадаймо Малахії, 3 розділ, 10 вірш: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваоф: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення (у тому числі й благословення здоров’я нашого!) аж надмір?” Це питання того ж рівня: “Віддай плоть – і прийми Дух!” Самозречення – основа спасіння...).

Аскетичний режим – це, власне, мобілізаційна та дисциплінарно-організуюча пружина нашого вдосконалення. Зовнішньо це виглядає так: прокинувся – привітався з Богом; встав – помився холодною водою; почистив зуби – пішов на обливання; перед сніданком та опісля – знов коротка молитва; по дорозі на роботу – прочитав Канон напам’ять, Ісусова молитва; перед роботою та після неї – коротко помолився; перед обідом та по ньому – також; прийшов з роботи – зелений чай і на річку занурюватися (перед цим кілька віршів із Біблії прочитавши); по дорозі туди й назад – Ісусова молитва; перед вечерею та вслід – молитва; перед відходом до сну – до ікони: подякував Богові за день, попросив спокою душі й тілу на ніч, перехрестив ліжко... П’ятниця – готуємо їжу на неділю; субота – очищувальне говіння Христа ради, у цей же день – вечірня у храмі (як гарно молиться!). Неділя – Богові день: зранку на літургію; після обіднього відпочинку – на заняття Біблійної школи... Це все – елементи аскези. Це все – церковна дисципліна. Це – зовнішня мобілізація внутрішніх сил.

Те ж саме й щодо внутрішньої аскези, внутрішньої уважності, внутрішньої дисципліни: хочеться сказати зайве – стримайся; хочеться зробити суєтний рух – зупинись; хочеться з’їсти лишній шматок – отямся! Страх? – на самовичитку! Гнів? – під холодну воду! Суєта мирська, пристрасть, пожадання тілесні? – за чотки і на молитву!..

Ми – воїнство Христове. Сила всякої армії – в її ідеології та дисципліні. Ідеологія наша – смирення й любов; дисципліна ж – уважність та аскеза, як засіб на шляху вдосконалення. Ось запорука нашої перемоги! Ось основа здобуття благодаті! Ось шлях до свободи! Ось усвідомлена необхідність!..

Для когось ясний і суворий шлях смирення та аскези може видатися занадто суворим. Що ж, вибір завжди за нами. Але, як на мене, краще покаяння та самозречення, аніж пігулки та ризиковані лікарські процедури; суворий піст та холодна вода, аніж скальпель хірурга... ВИБІР – ЗА НАМИ!

8. Як ніколи не хворіти?

Лікарі свідчать: “Усі хвороби від нервів”. Цілком справедливо. Несмиренність та внутрішня гризота, тобто усе те, через що ми віддаємо духовну енергію життя, – ось істинна причина усіх наших хвороб. Сказано-бо: “Це ремствуючи, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе...” (Послання святого апостола Юди). Усунути цю причину, смиритись, відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (перевага духовних інтересів над матеріальними), змінити свідомість свою, мислення своє з негативного на позитивне (невипромінювання зла) – і хвороби відійдуть у небуття!

СМИРЕННЯ І АСКЕЗА – СУТЬ ДВА КРИЛА, ЯКІ ПІДНІМАЮТЬ НАС ДО НЕБА НЕБЕС СИЛИ, НЕБА НЕБЕС ЗДОРОВ’Я , НЕБА НЕБЕС ДОСКОНАЛОСТІ !

Висновок (одним рядком):

Чому ми хворіємо? – Через гріховність та недосконалість свою.

Що таке гріх? – Порушення духовних законів.

У чому конкретно проявляється це порушення?

Гріх та недосконалість виступають на трьох рівнях:

на духовному рівні – як гордість (несмиренність) та нелюбовність наша;

на душевному (розум, воля, емоції) – як негативність мислення (випромінювання зла, внутрішній та зовнішній песимізм) та психологія споживацтва;

на тілесному – як нестриманість, надмірність і сластолюбство.

Як стати здоровим? – Здобути цілющу внутрішню силу, духовну енергію благодаті. Це – певні та праведні ліки:

Усунути духовну причину хвороби.