Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Поезії

Шашкевич Маркиян Семенович

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Поезії - Шашкевич Маркиян Семенович - Страница 7

Изменить размер шрифта:

[До 1837]

ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНІЄ ЛЬВОВА

(Строєм народної пісні)

Ой у чистім полі да близько дороги,

Там стоїть наметець великий, шовковий,

А у тім наметці стоїть стіл тисовий

Да гетьман Хмельницький сидить конець стола,

Молодці-козаки стоять доокола.

Да гетьман Хмельницький пише дрібні листи,

По всей Україні розсилає вісти…

Військо куренноє в поход виступало,

Ляхи розроняло да Львів обступляло.

Як гетьман Хмельницький кіньми навернув -

Та й Львів ся здвигнув;

Як гетьман Хмельницький шаблею звив -

Та й Львів ся поклонив.

На розсвіті з замку із рушниць стрілєли,

А смерком козаки замок підпалили

Да раненько доокола весь Львів обступили.

Ударили з самопалів - двори погоріли.

А гетьман Хмельницький посли посилав,

Словами промовляв:

«Як будете миритися,

На окуп винесіть три миси червоних,

На окуп виведіть сто коней вороних.

Як будете битися,

Мечами рознесу мури високії,

А кіньми розорю двори біленькії…»

А у Львові рано всі дзвони заграли,

А високі ворота остіжом упали.

1834р.

ЧИ ТО ВІРЛИ КРИЛЬМИ Б'ЮТЬСЯ...

Чи то вірли крильми б'ються?

Чи зірки сіяють?

Ні!.. То козак з врагом труться,

Мечами блискають.

Та вже татар утомився,

К землі, сильно вдарен, пав...

Ще раз двигся, роз'ярився

І дівчині необачній

Головоньку з плеча зняв.

І кинувся, мов звір лютий,

Козак сильний на врага,

Грудь розколов, щоб добути

Серце диве татара?.

Завіз сестру додомоньку,

Поховав ю у садочку,

Посадив над нев руточку,

А в головках калиноньку.

Сам затужив, та й заплакав,

Та й стався сумненьким,

Та й затужив, та й заспівав

Голосом тихеньким:

«Як би я в сій сторононьці,

Як би я безрідний жив?

Батько, ненька в могилоньці,

Та й сестрицю враг вмертвив.

Ходім, коню, в чужиноньку

Думочку думати,

Ходім, коню, на Украйноньку

Степами блукати».

[1833]

ЩУКА І МАЛЕНЬКА РИБКА

Рибка у воді

Черв'ячка ловила,

Не могла з'їсти і дужесь сердила.

Надбігла Щука,

Черв'ячка ковтнула,

А з Червом вудка причіплена була.

Взяв рибар Щуку на берег тягнути,

Взялась Рибка радувати,

Взяла подружкам казати:

«Часом то добре і маленьков бути!»