По ревізії - Кропивницький Марко Лукич - Страница 5

Милості про­сю!

Пріська (одпи­ва). Ох, яка ж пе­ку­ча!

Пи­сар. Всю, всю!

Пріська. Не мо­жу, не мо­жу! (Одпи­ва).

Стар­ши­на (убік). Як ба­чу, ко­ло цієї мо­ло­диці тре­ба інші за­хо­ди. (До неї). Та ви­ку­шай­те ж уже на ми­ро­ву зо мною!

Пріська. Яз ва­ми не сва­ри­лась! (Знов п'є).

Пи­сар. Ку­ма, у те­бе ха­та прос­то­ра. А я після­завтрього ме­нин­ник. Ва­ри, ріж, пе­чи! Твоя стра­ва, мої гроші і моє пит­во! Ех, Ва­силь Ми­ро­но­вич, не вмієш ти з ба­ба­ми діло ро­бить! Чи так, ку­ма? Ку­ма­сю, не на­ровіть чар­ки!

Пріська п'є.

Старшина. І я прий­ду на ме­ни­ни.

Пріська. Та вже звісно, не ви­же­ну з ха­ти.

Старшина (пи­са­рю). Ше­лес­тян Са­ла­то­вич…

Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич.

Старшина. Все рівно! Поз­вольте ва­шу пля­шеч­ку, ще й я по­час­тую ва­шу ку­ма­сю!

Писар (дає пляш­ку). Пер­ме­те!

Пріська. Ой, це вже бу­де ба­га­то!

Стар­ши­на. Не бу­де ма­ло! Мер­ле­те! (Час­тує).

Пріська (хильну­ла). З на­шої сест­ри лас­кою все можна взя­ти. (Сміється). От я вже й п'яненька…

Стар­ши­на. А по другій ще від ме­не?

Пріська. Та вже лий­те, ку­ди три, не­хай вже й четверта до­га­ня. (Ре­го­че).

Старшина (па­ли­ва). Ану хильніть!

Пи­сар. Ай мо­ло­дець, Ва­силь Ми­ро­но­вич! (Іде до дверей). Гей! Хто там? На пляш­ку, піди в ши­нок і при­не­си ще дві.

Старшина. Ану, сміліше! (Хо­че поцілу­ва­ти Пріську).

Пріська (б'є йо­го по гу­бах). А тпрусь, му­рий!

Пи­сар. Ва­силь Ми­ро­но­вич, нельзя! Ку­ма, по­чи­най пісні, та­кої, щоб аж… (Співа).

Старшина підспівує.

Пріська. Не вмію я та­кої! Ой, я вже п'яна. (Ре­го­че).

Писар. По­чи­най своєї! А ми з Ва­сильом Ми­ро­нови­чем підтяг­не­мо.

Пріська (співа).

ЯВА 6

Риндичка і Га­ра­сим.

Риндичка. Бач, який во­ни тут доп­рос бе­руть!

Старшина (до Рин­дич­ки). Ми­рись, ста­ра, за­раз мені! А то я те­бе, чор­то­ву ко­чер­гу!.. Знаєш ме­не: по щу­чо­му велінню!..

Писар. Об чом спор? На ос­но­ванії якої статті?

Риндичка. Вис­лу­хай­те ж ме­не, Ше­лес­тян Са­ла­то­вич!

Писар. Се­вас­тян Са­вватьєвич!

Риндичка. Ой ба­теч­ку, не ви­мов­лю ж я! Що во­на тільки зро­би­ла! Ви тільки по­ду­май­те! (Шеп­че йо­му на ву­хо).

Пріська. Не гнівіть бо­га, ба­бо! Чи я б та­ки сти­да не ма­ла?

Писар. Та не мо­жет бить! Чис­тоє го­ре!

Гарасим. Нас­то­ящий ка­ла­вур!

Пріська. Що я по­вер­ну­лась до вас по­ти­ли­цею - це прав­да, а ос­таннє…

Старшина. По­миріться за­раз! Ви ж та­ки сусіди. Го­лос за две­ри­ма: "На­те горілку".

Старшина. От і ми­ро­ва підоспіла. Це вже на­ша! (Бе­ре пляш­ки). Ану, хто мо­торніший, час­туй, бо я вже роз­ва­рив­ся.

Гарасим. Поз­вольте, я спов­ню… Хіба у нас зем­ля без­роз­суд­на?..

Писар (бе­ре пляш­ки). Смир­но! Сідай, ста­ра! Біля ста­рої - ку­ма­ся! Лав­ку сю­ди при­суньте! Так. Ва­силь Ми­ро­но­вич на по­чот­ное мєсто, біля ку­масі, по­жа­луй­те! Га­расько - тут!

Гарасим. Сів… вер­но!

Писар. Ку­ма­сю, поцілуй­те­ся з ста­рою!

Пріська (ре­го­че). Чо­му й не поцілу­ва­тись?..

Риндичка (з пла­чем). Ти ду­маєш, що мені те­бе не жал­ко? Ти ж та­ка мо­ло­да та хо­ро­ша, та як та сиріточ­ка!.. Ніко­му те­бе ні при­го­лу­би­ти, ні по­жа­лу­ва­ти.

Писар. Годі, ста­ра! Цілуй­тесь!

Гарасим. Цілуй­тесь… На­чалст­во ве­лить! Цілуй­ся, чор­тові со­ро­ки… Нас­то­ящой ка­ла­вур з ними!

Баби цілу­ються.

Писар. От і ша­баш! Ну, за мною! (По­чи­нає співать, за ним всі).

(Частує Пріську.)

Ан­то­нов­на на­ли­ва­ють…

Пріська. Ми­ро­но­вич ви­пи­ва­ють…

Гарасим. На многі літа!

Всі. Многі літа, многі літа! і т. д.

Пріська (час­тує стар­ши­ну). Те­пер вже і ви ви­пий­те від ме­не дві!..

Старшина (зовсім вже п'яний). Бла­го­да­рю покор­но… Од вас з ов­до­вольствієм! (П'є дві).

Писар. Ва­силь Ми­ро­но­вич! Ду­ша моя, не ва­ли­сь!

Старшина. Дер­жусь, ще воз­со­дер­жу­юсь!.. Прісю, поцілуй ме­не! Поцілуй на­чалст­во!..

Пріська. Не­хай як ви­яс­ниться! (Час­тує Риндич­ку).

Риндичка. Чи я ж те­бе та й не жа­лую, моя го­лу­боч­ко! Завт­ра прий­ди до ме­не, я тобі і бу­рячків, і капус­точ­ки, і кар­то­пельки!

Гарасим. Ста­ра, не за­дер­жуй чар­ки: мо­же, ще хто хо­че ви­пить…

Риндичка. У ста­ро­ви­ну не так співа­ли. (Співа).

Писар. Ва­силь Ми­ро­но­вич! Захріп… Е, шко­да!

Га­ра­сим. Бо їм кло­по­ту, нас­то­ящой ка­ла­вур!

ЯВА 7

Ті ж і сто­рож,

Сторож. Коні го­тові!

Писар. Сьогодні вже годі їха­ти по ре­визію!..

Сто­рож. То це знов коні сто­яти­муть?

Пи­сар. Не твоє діло. Вне­си сю­ди дзвінок!

Сторож пішов.

Пріська. Ходімо, ба­бу­сю, до­до­му!

Риндичка. Ходімо, моя ди­ти­но!

Писар. Стой, ку­ма! Ка­таться поїдем!

Пріська. Е, ні, кум­цю! Пий, ка­жуть, та ума не про­пий! Спа­сибі за честь, спа­сибі, що по­ми­ри­ли!..