Оповідання - Квитка-Основьяненко Григорий Федорович - Страница 15

- Та трохи чи не косий? - пита батько Хіврин.

- Та так, косенький, на одно око, - каже староста.

- Де-то вже на одно? І не косенький овсі, він і обома нічого не бачить, - доповнив підбрехач.

- Та він щось горілку часто вжива? - питається батько.

- Так, вип'є потрошку, коли та коли, - каже Остап.

- Де-то вже коли та коли? Таки повсякдень, і таки не потрошку, а п'є, поки звалиться.

- Та, кажуть, щось там нашкодив, так чи не буде йому біди? - допитується батько.

- Яка там біда? Може, провчать трошки, - сказав староста.

- Як то можна трошки? Його так гарно кат кнутом попоб'є та й на Сибір зошлють, - закінчив підбрехач…

Після такої розмови що батькові та матері Хівриним робити? Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку. А на парня пустили славу, що й повік не збув!

Дуже недобре діло брехати!

Харьков,

1842, февраль, 18.