Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович - Страница 42


42
Изменить размер шрифта:
VI
І се вже по­ча­ли по­ма­лу ви­ми­ра­ти
Сліпі про­во­дирі сліпо­го гай­да­мацт­ва:
Перестають вой­ну хи­жацьку прос­лав­ля­ти,
Хвалитись ди­кос­тю і зра­дою, ко­зацт­ва.
І га­сить, мов по­жар, культу­ра дух зав­зя­тий,
Насліддє тем­но­го і зло­го азіатства;
Пророчиці люб­ви но­ву нам жизнь віщу­ють,
До інших под­вигів і сла­ви нас го­ту­ють.
VII
Настане час ко­лись яс­ний, бла­гос­ло­вен­ний,
Що наші зіроньки все не­бо осіяють
І жизні іде­ал, сво­бо­ди дар спа­сен­ний,
Умом по­езії і сер­цем привіта­ють.
І зник­не, мов ту­ман, навіки мо­рок тем­ний,
Що блазні сла­вою та чес­тю ве­ли­ча­ють,
І, при­об­ща­ючись релігії на­уки,
До всіх на­родів ми прос­тяг­нем братні ру­ки.