Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Лагідний янгол смерті - Курков Андрей Юрьевич - Страница 62
— Тут, може, і живий. А ось на наступних світлинах — заледве.
Я подивився на інше фото: двоє чоловіків у чоботах і довгих чорних куртках із каптурами волочили полоненого, простертого горілиць, за руки-ноги. Голова його безвільно звисала. На третій фотографії я побачив тих самих чотирьох, які тепер стояли біля невисокого піщаного пагорба. Біля ніг одного з них із піску стирчала саперна лопатка. У верхівку пагорба була ввіткнута палиця, до якої ременем був прив’язаний польовий бінокль. Ця конструкція наче пародіювала хрест на могилі.
— Отож, із тебе пляшка, — задумливо промовив Вітя. — Можемо в мене її приговорити, я за два кроки живу.
Я опустив фотографії на стіл. Фотограф поклав їх назад до конверта від фотопаперу, простягнув конверт мені. Окремо вручив коробочку з проявленою плівкою.
— Зачекай там, — він кивнув у бік приймальні фотоательє. — Я переберусь.
У гастрономі ми зупинилися біля винного прилавка.
— Що брати? — запитав я.
— Портвейн, червоний, — сказав Вітя. — Он там, зверху на полиці. Написано «Массандра».
З пляшкою ми зайшли до нього. Мешкав він у маленькому приватному будиночку, подвір'ям якого розгулювали кури.
— Я б залюбки горілки випив, — сказав він, сідаючи за стіл, застелений плямисто-брудною зеленою скатертиною. — Але зась.
— Печінка?
— Весілля, — видихнув фотограф. — Завтра весілля знімати, а це не можна робити тремтячими руками...
Він відкупорив бляшанку консервів, нарізав хліба, дістав тарілки, виделки та прості скляні келишки.
Доки ми пили й закусували, він жодного разу не згадав про мою плівку та фотографії. Розповідав про себе. Про те, як жив в Ужгороді, як був чудовим фотографом, але багато пив, і жінка зрештою вигнала його з дому. Попервах перебивався у друга, вони разом із другом пропили його два найкращі фотоапарати: «Пентакон» і «Нікон». Потім у Коломиї померла мати, залишила йому цей будиночок, і він довго не міг вирішити, що з ним робити. Спочатку хотів продати, але, знаючи, що в такому разі всі гроші процвиндрить на горілку, вирішив зробити по-іншому. Кинув пити й переїхав сюди. Одразу знайшов роботу в фотоательє. Інколи отримує якийсь підробіток у міліції — просто на машині забирають, і йому доводиться фотографувати місця злочинів.
Коли ми допили портвейн, Вітя зібрався з духом, підвівся з-за столу.
— Так, мені треба виспатися перед весіллям. А тебе, либонь, жінка чекає... Вона в тебе хто? Татарка?
— Казашка, — відповів я.
— Молодчага, — Вітя хитнув головою.
Я так і не зрозумів, у чому сенс його схвалення. Уже коли він проводив мене до хвіртки, сказав:
— Моя була мадяркою. Боже тебе збав від цієї національності...
Додому я йшов хвилин двадцять п'ять. Було ясно, хоча сонце вже котилося на захід. У спину дув прохолодний вітерець. Кілька разів по дорозі я перевіряв кишеню курточки, у якій лежав конверт із фотографіями і коробочка з плівкою.
Двері мені відчинила Ольга Миколаївна. Вона відразу відчула запах спиртного. Обличчя її набуло суворого виразу, вона озирнулася, перевіряючи, щоб поруч нікого не було, й зашепотіла мені повчально:
— Тобі цього не слід робити — з нашими хлопами пиячити. Вони лайдаки, а ти молодий, у тебе жінка файна!
— Більше не буду, — прошепотів я жартома і зазирнув спочатку на кухню, потім до вітальні.
— Гуля у тамтій хаті, — старенька кивнула на сходи. — Читає. За півгодини «Санта-Барбара», спускайтесь!
72
Зранку знову задощило. Я прокинувся голодний і з важкуватою головою. Гуля вже натягувала джинси.
— Де ти вчора був? — запитала вона мене, озирнувшись. — Повернувся такий веселий і неговіркий. І відразу спати ліг.
— Вибач. У фотографа посиділи. Нумо поїмо, потім я тобі дещо покажу!
По сніданку ми знову піднялися до себе в кімнату. Я дістав фотографії, розклав їх на столі. Зручно всівся й увімкнув лампу.
— А де мої фото? — запитала Гуля.
Я провів поглядом по розкладених знімках, але портретів Гулі не побачив. Перерахував знімки — їх виявилося тільки тридцять чотири.
— Напевно, не вийшли, — сказав я.
Ми разом розглядали знімки. Я відшукав ті три, на які звернув мою увагу Вітя. Передав їх Гулі, а сам роздивлявся інші. У мене вже не лишилося сумнівів, що всі знімки були зроблені на березі Каспію, неподалік від того місця, де я знайшов намет. Тут була й рибацька шхуна, спочатку далеко від берега, потім усе ближче й ближче. Потім човен із людьми між берегом і шхуною. Люди на березі — п'ятеро чоловіків — щось витягають із човна. Це було схоже на кадри зі старого фільму. І якби не ті три фотографії, то цікавість моя до цієї плівки вже давно згасла б.
— Так, — Гуля зітхнула. — Його вбили?
Вона повернула фотографії і обійняла мене ззаду.
— Напевно. Або помер від побоїв... — сказав я, розглядаючи знімок, на якому четверо витягували човен на берег. У човні лежали якісь мішки.
— Знаєш, — сказав я, позирнувши знизу вгору на Гулю. — Щось тут не так... Усі знімки, крім цих трьох, зовсім «мирні». Вони зняті ніби збоку, ніхто навмисно не позує. А тут усі дивляться у об'єктив, крім зв'язаного.
— Може, фотографували різні люди, — висловила припущення Гуля.
Я замислився. На фотографіях фігурували шестеро людей, включно зі зв'язаним. Але на одній окремій фотографії можна було побачити лише п'ятьох. На «могильному» знімку стояло четверо, а п'ятий мусив знімати. Отже, шостий справді був похований під піском з імпровізованим, майже блазнівським хрестом. Виходило, що знімки шхуни та човна з людьми, а потім тих п'ятьох, які зійшли на берег, були зроблені полоненим. Очевидячки, до того, як він потрапив у полон.
Я поділився своїми міркуваннями з Гулею.
— Отже, він стежив за ними? — сказала вона. — А навіщо?
Я знизав плечима.
— Колю, а давай розкладемо фото по черзі, як їх знімали.
Пропозиція Гулі мені сподобалася. Я дістав плівку, і ми вдвох, розтягнувши її перед запаленою настільною лампою, відшукували знімок, який відповідав кадру, й викладали його на столі рядком. Коли дійшли до двох останніх кадрів — перезирнулися. Замість портретів Гулі там була суцільна темрява.
— Нічого, ми з тобою у фотоательє сфотографуємось, — пообіцяв я.
Розкладені по порядку знімки підтвердили наші висновки. Людина з фотоапаратом чекала наближення шхуни, потім стежила за човном, у якому п'ятеро невідомих щось переправили на берег. Потім фотографа помітили, відібрали апарат, зв'язали і сфотографувались разом із ним. Тільки явно не «на згадку», інакше фотоапарат вони забрали б із собою.
— Дивно, що «Смена» лежала в наметі, — промовив я. — Я б на їхньому місці або забрав її з собою, або викинув у море...
— Пустеля — це те саме море, — сказала Гуля. — Усе, що б ти не кинув у пісок, за годину-дві буде вже під піском. Людей там нема, ніхто поруч не живе... Цікаво, вони ще живі?
Я придивився до облич людей на фотографіях. Їм було років по тридцять-сорок.
— Напевно, живі.
— Тоді треба знімки до міліції віддати.
— Ти що, — я повернувся до Гулі. — Що міліція з ними робитиме? Ми навіть не знаємо, де це відбулося! Ясно, що за кордоном. Навіть не у Росії. Кому зараз цікаво буде ритися у справах двадцятирічної давнини, та ще й в іншій країні?
Я поклав знімки назад до конверта і заховав назад до шухляди столу.
— Я тільки запропонувала, — вибачливим тоном сказала Гуля. — Може, в цього зв'язаного є родичі й вони не знають, що з ним трапилося...
— Може, — погодився я.
Розмова на цьому скінчилася, і ми спустилися донизу.
Пообідали зі старими. Картопля, салат, котлети. Компот на десерт. Я мав таке відчуття, ніби ми живемо тут уже кілька років, ніби ми кревні діти Ольги Миколаївни та Юрія Івановича. Що й далі, до самої смерті, ми будемо мешкати в цьому будинку, в Коломиї...
Я труснув головою. Подивився на заплакане дощиком вікно.
Юрій Іванович підвівся з-за столу, одягнув піджак.
- Предыдущая
- 62/69
- Следующая