Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Лагідний янгол смерті - Курков Андрей Юрьевич - Страница 27
— А про що це ти співала? — запитала Галя.
— Це пісня про дві сім'ї кочівників, які зустрілися на один день у пустелі. В одній сім'ї був син, а у другій — донька, які покохали одне одного з першого погляду. Але їхні батьки зв'язали кожен свою дитину і роз'їхалися в різні боки. І коли їх віднесли верблюди далеко одне від одного, сказав батько своєму зв'язаному сину: «Коли я був таким, як ти, я теж покохав доньку кочівника, який зустрівся нам на шляху. І так само зі мною вчинив мій батько. Я довго переживав, але потім забув про своє горе. А потім батько знайшов мені наречену, і ми були з нею щасливі. А якби було по-іншому — в нас народився би не ти, а хтось інший». А мати дівчини розказала таку ж історію про себе, про те, як вона переживала довгі роки, а потім вийшла заміж за рішенням свого батька. І тільки одного не помітили батько закоханого хлопця і мати закоханої дівчини. Вони не впізнали одне одного, адже саме вони багато років тому зустрілися ось так на один день у пустелі, і їх так само, як і вони своїх дітей, зв'язаними розвезли батьки.
Ці дві пісні не тільки наблизили вечір, але й наче розігнали взаємні підозри. Ми без поспіху розклали свої підстилки і влаштувалися на ночівлю недалеко одні від одних у черговій улоговинці між двох кам'яних язиків Актау, які розповзалися в різні боки.
Перш ніж заснути, я довго міркував про різні способи подолання міжнаціональних бар'єрів і недовіри. Та атмосфера, яку навколо створили дві пісні, вже не здавалася мені чарівною. Я бачив, що ситуація стара як світ, і те, що саме жінки ворогуючих народів своїм співом налагоджують мир і спокій, не стільки несподівано, скільки закономірно. Ось він, універсальний давній спосіб утихомирити міжнаціональні конфлікти на будь-якому рівні. Є, звісно, й інші способи. Українець Миклухо-Маклай, коли вийшов на папуаський берег і побачив перед собою розбурханий озброєний натовп аборигенів, демонстративно ліг спати просто на пісок. Ми ніколи не дізнаємося, що про нього подумали в цей момент папуаси. Важко собі уявити, щоб Миклухо-Маклай, зійшовши на берег, раптом заспівав би папуасам «Розпрягайте, хлопці, коні». Тут уже, щоб усе закінчилося мирно, йому знадобився би перекладач-синхроніст. Так, подумав я, пісні годяться для залагодження міжнаціональних конфліктів, але не міжрасових.
Так лежав я, натомлений, обіймаючи рукою вже сплячу Гулю і поглядаючи на високі зорі. Похропування Петра здавалося мені мирною мелодією, що навіювала добрі сни. Я лежав і міркував у такт цьому похропуванню, доки не заснув.
38
Сон мій був важким і закінчився огидно до нудоти. Я прокинувся від болю в ногах і руках. Знову мої руки були зв'язані за спиною, і зап'ястки нили від мотузки, що вгризлася в них і стягнула значно міцніше, ніж перше. «Так, — подумав я, — ось тобі й довірився пісням». Я перекотився на бік і якийсь час не міг нічого збагнути. Переді мною, також зв'язані й у тих самих позах, лежали і Гуля, і Петро з Галею. Від цього видовища я просто очманів і на якусь мить забув про власні мотузки. Усі ми не спали, але перебували у шоковому стані, мовчали, подумки пережовуючи те, що відбулося. У моїй голові замерехтіли різноманітні здогади, що більше скидалися на сюжети фільмів про американських індіанців. Я не бачив поруч нікого, хто міг би виявитися власником мотузок, що скували нас. І ця тиша почала нагнітати нервовий страх перед невідомим.
Я примусив думки уповільнити плин. Намагався аналізувати спокійно. Якщо зв’язали і мене, і українців, то, можливо, це справа рук якихось казахів. Але ж і Гулю зв’язали? Імовірно, вони зв’язували нас уночі й не розгледіли її. А потім, іще до світанку, забралися геть? І ось незабаром повернуться, й тоді, певно, якщо це казахи, Гуля знайде з ними спільну мову. Може, і співати не доведеться?
Раптом тишу розколошкали гучні кроки, що долинули з-за найближчого кам’яного язика. Здавалося, що хтось навмисно карбує крок, аби нагнати на нас страху. Петро теж почув кроки і повернув голову в їхній бік.
З-поза кам’яного язика вийшов не душман і не казах, а рослявий і міцно збитий чоловік-слов’янин у спортивному костюмі «Адидас». На вигляд йому було років п’ятдесят.
Доглянуті вуса і блиск гладенько поголених щік якось не в’язалися з дикою красою пустелі й нашим, теж вельми здичавілим, виглядом.
«Мафіозі?! — промайнула думка, але тут-таки закортіло у подиві знизати плечима. — Хто ми такі? Чим заслужили на цю честь, щоб нас підстерігати і вночі зв’язувати? Викуп, принаймні за мене, ніхто не платитиме, за Петра і Галю теж навряд чи. Залишається Гуля, але хоч вона, як мені здається, гідна полону і без перспективи викупу, чи не доречніше було би просто викрасти її, поки ми спали, якщо вже вони такі спритні?»
Вусатий «адидасівець» зупинився над Петром і втупив у нього ядучий погляд.
— Ну шо? — несподівано оксамитно запитав він російською мовою, чи радше рідним суржиком, злегка нахилившись, так що обличчя зависло над головою Петра. — Мало тобі було по Києву всякі мітинги і бешкети устраювати, то ти ше й до Казахстану добрався? Зажди, додому вернемся, я тобі покажу! У нас про тебе вже цілий відеофільм є!
— Тьху ти! — сплюнув набік Петро, на його обличчі заграла зла посмішка. — Ти диви, хто до нас прилучився! Пане полковнику... Як вас там на ім’я та по батькові?
— А ти шо, не знаєш?
— Я-то знаю, а ось москаль, — Петро кивнув на мене, — либонь, вас уперше вздрів.
— Мене звати полковник СБУ Тараненко Вітольд Юхимович, — промовив «адидасівець» і водночас кинув у мій бік погляд без особливого зацікавлення. Було очевидно, що його зацікавлення лежить перед ним на підстилці, зв’язане по руках і ногах.
— Ну, а як твоїх дружків звати? — полковник присів, нахилившись іще нижче до Петра.
— Вони мені такі ж друзі, як і ви, пане полковнику.
— Жалко, — протягнув Тараненко. — А я надіявся, шо ви подружитесь! З капітаном Семеновим ви ж подружилися! Політика — політикою, а людські отношенія — це ж зовсім друге діло! Правда, Галя? — він перевів погляд на чорняву українку.
Вона мовчки відвернулася, хоча до цього уважно дивилася на полковника.
— Да ладно, — полковник посміхнувся, звівся на ноги і підійшов до мене. — То шо, Ніколай Іванович Сотников, будем знайомиться?
— Пробачте, не можу руку подати, — спробував огризнутися я.
— Потім подаси, — він нахилився і пильно поглянув у моє обличчя. — «Как здорово, што все ми здєсь сєгодня собралісь», — співуче промовив полковник Тараненко, розгортаючи пластинку жуйки.
Він закинув гумку до рота, пожував і вів далі зовсім іншим, серйозним тоном:
— Ну шо, хочте ви чи не хочте, а тепер ми з вами одна дружна сім'я. Хоча спочатку нам треба буде навчитися довіряти друг другу. Завдання у нас одне... тобто у вас — ціль, а у мене — завдання. Але в даній ситуації це одне і те ж саме.
Він знову подався за той кам’яний язик гори, з-за котрого з’явився. Повернувся із туго натоптаним брезентовим рюкзаком. Поклав його поруч із нашими речами, розкрив і витягнув маленький складаний стільчик. Розклав його й усівся.
У мене заболіла шия — щоб бачити полковника, мені доводилося лежати вигнувшись.
А він, по-простацькому розставивши ноги, сидів на стільчику.
— Ну, давайте я вас поконкретніше проінформірую про дану ситуацію, — знову заговорив він. — Ви маєте першим ділом зрозуміти, шо важкий фінансовий стан у країні не міг не сказатися на роботі СБУ. Нам зараз доводиться обходитися меншими силами і більше розраховувати на помощ збоку. Але, як ви понімаєте, помощ ніхто сам по собі не пропонує. Того ми користуємося пасивною помощю наших громадян. Цей принцип виправдовує себе повністю, коли інтереси і цілі потенціальних помощніків співпадають з нашими. Фактично ми, тобто СБУ, надаємо значно більше помощі нашим помощнікам, але головне — це результат, а не те, хто кому більше помагає. Якби не ми, ніхто із УНА-УНСО не знав би ні про існування тайніка Шевченка, ні про те, шо на поіски цього тайніка вже подався росіянин — добродій Сотников. Головне — це бути в курсі та тримати в курсі подій найбільш способних потенціальних помощніків. Але, от жалко, ше ні разу наші помощнікі не змогли нам помогти без нашої ж помощі. Це — як єдинство армії і народу. Тільки якшо ми працюємо разом, нас чекає неминучий успіх. Але, як я вже сказав, спочатку нам треба буде навчитися довіряти друг другу. Тому, ви вже мене простіть, але... У нас не повинно бути ніяких секретів один від одного...
- Предыдущая
- 27/69
- Следующая