Чужа - Нестеренко Володимир «Адольфич» - Страница 22

НОВОТНИЙ

Ми тут з’ясували дещо — вона не заручниця, а скоріше спільниця. Ця банда приїхала сюди евакуювати її, а не викрасти, як ми припускали на початку. Ми повідомили українців і росіян.

ГЕНЕРАЛ

Не важливо. Заручниця, спільниця, свідок — це все одного поля ягоди. А росіяни й українці навряд чи допоможуть — у них самих там мало не громадянська війна, повний розвал. Словаки перешлють нам трупи для впізнання?

НОВОТНИЙ

Так, гільзи й кулі теж.

ГЕНЕРАЛ

Ну, маю надію, вони співпадуть з нашими…

НОВОТНИЙ

Впевнений, що співпадуть.

ГЕНЕРАЛ

Коли я був старшим інспектором, ми сперечались на пиво. Щоправда, не з генералами. Не затримую вас більше.

Новотний вклоняється і йде геть.

Рашпіль їде в машині, це іномарка, «Мерседес-124», за кермом водій, на передньому сидінні охоронець. Охоронець і водій схожі, крупні молодики, коротко стрижені. усі в чорних пальтах. Проміж передніми сидіннями розташований телефонний апарат. Це велика «Нокія» або «Моторолла», напівстаціонар, зі слухавкою на витому шнурі.

Дзвінок. Охоронець знімає слухавку, слухає, що йому кажуть, потім передає слухавку назад, Рашпілю.

ОХОРОНЕЦЬ

Васю, це тебе.

РАШПІЛЬ

Зрозуміло, що мене. Хто?

ОХОРОНЕЦЬ

Хуй знає, не сказав.

РАШПІЛЬ

Блядь, тупий… (Бере слухавку.) Говори… Так, зрозумів… Зрозумів… А ця мандавошка де? Блядь, а хто знає? Ти що, з газет мені будеш переказувати? Блядь, Карась, ти в натурі вже ні хуя не можеш… Суко, то дізнайся, дізнайся, що там… Гаразд. Розхід поки.

Рашпіль передає слухавку охоронцю, мовчить кілька секунд. Потім згадує щось і продовжує нотацію. (Охоронцю.) Ти, Васильку, мене хуй знає з ким не з’єднуй, я тобі не телефон довіри!!! Запитувати потрібно, хто телефонує, може, він на хуй не потрібний, а ти, не розглянувшись, слухавку тикаєш…

ОХОРОНЕЦЬ

Чуєш, Рашпіль, я ж не секретар. Дзвонить і дзвонить…

РАШПІЛЬ

Блядь, ти що, не зрозумів?

ОХОРОНЕЦЬ

Та гаразд, зрозумів. Не сипи так.

РАШПІЛЬ

Гаразд, блядь, один хуй з тебе секретар не вийде. Іншим разом фільтруй. (Рашпіль засмучений, пригнічено дивиться у вікно, несподівано звертається до водія.) Давай повертай. Поїхали на дачу.

Водій змінює смугу руху, потім раптово перерізує осьову і їде у протилежному напрямку.

ОХОРОНЕЦЬ

(дивиться у дзеркало, розташоване на козирку від сонця)

Он, мусора за нами рвонули, тільки мигалку не увімкнули.

РАШПІЛЬ

Яка машина?

ОХОРОНЕЦЬ

Біла «шістка». Вона від ранку їздить, вона і ще «дев’ятка» чорна.

РАШПІЛЬ

Виїдемо на трасу — відірвемось. Зателефонуй до Федора і Китайця, нехай за дві години будуть на дачі.

Дача Рашпіля. Насправді це не дача, а великий сільський будинок із силікатної цегли, двоповерховий. На подвір’ї горить мангал, смажаться шашлики, біля мангалу гріються пацани, у двох в руках дробовики. У будинку за столом сидять Рашпіль, Федір і Китаєць.

Федір схожий на Малюка, кремезний чолов’яга, з поламаними вухами, судячи з комплекції — борець. Китаєць — дрібний, рухливий, майструє з пляшки води бульбулятор, простромлює фольгу булавкою.

РАШПІЛЬ

Тут така справа, пацани. (До Китайця.) Та відклади ти трубу, спочатку справа, блядь!

Китаєць одразу ж перестає метушитися.

РАШПІЛЬ

Тут мені дзвонили. Звідти. Коротше, нема більше нашого Малюка.

Федір присвистує, Китаєць мовчить, не змінюючи виразу обличчя.

РАШПІЛЬ

Так, ось так. Малюк на що бувалий був, а, очевидно, на хуй сів. Майте на увазі, так з кожним може статися.

ФЕДІР

А хто, що — невідомо?

РАШПІЛЬ

Невідомо. Його і там ще одного пацана, я його не пам’ятаю. Чи Груша, чи якось так.

КИТАЄЦЬ

Гиря.

РАШПІЛЬ

Точно. Гиря. Та хуй з ним. Коли їбанули — значить, так і треба. Фраєрюги… Їздили вони за однією тварюкою. Чужа, чули?

ФЕДІР

Чули. Навіть кілька разів вона мені підвернула. Давно, правда, не бачив її від весни.

КИТАЄЦЬ

Це Бабая сестра. Мутна, така вже, точно що тварюка. Але здібна, багатоверстатниця — де наїбати не вийшло, вона спиздить, а то й по розбою, чув, кілька разів виступала. А як зовсім голяки — так і відсмокче за лаве, не погребує. Двигалась гвинтом, як собака.

РАШПІЛЬ

Вона там потрапила в маргарин, я відправив Малюка, виручити, а він, замість того щоб з нею повернутись, там під роздачу попав. Коротше — один у чехів, у мусорів, поранений, Малюк і цей Гиря під кригу потрапили. А от де Чужа і ще один Малюка пацан — незрозуміло.

КИТАЄЦЬ

У мусорів.

ФЕДІР

Або з’їбались під шумок.

РАШПІЛЬ

Гадати не будемо. От що потрібно зробити. Чужу шукати безглуздо — у неї ні кола ні двора, була бабка, та крякнула. А от пацаня, що пропав, — домашній, мама-тато є. Так що треба посадити когось під будинком у цих мами-тати. Діти люблять маму, гроші там зберігають, ще що. Не знаю, що там вийшло, — але могла вона намовити фраєрка замочити Малюка і другого. Малюк до своїх мав довіру, а дарма. Це у нього від армії, від війни — свої, чужі…

КИТАЄЦЬ

Мої доглянуть за будинком. Адресу давай.

РАШПІЛЬ

Адресу потім, я поки не знаю, пацани дізнаються — подзвонять. Федір, — тепер ти. Збери бригадку, три-чотири пацани. Щоб завжди вкупі були, на хаті десь. Із залізом. Як тільки подзвонять, щоб одразу їхали й робили. По можливості — живими, а ні — то й хуй з ними, нехай роблять глушняк. Зрозуміло?

ФЕДІР

Зрозуміло. Сьогодні вже будуть готові.

РАШПІЛЬ

Може, Чужа і фраєр у мусорів, не знає ніхто, але чуйка у мене така, що з’являться вони тут, і скоро. (До Китайця.) Ти зробив трубу? Панькався, панькався, а ще не готово! Васильку, шустрішим потрібно бути!

Китаєць сміється, після чого швидко майструє бульбулятор. Рашпіль дістає камінь креку, розпалюють, курять.

РАШПІЛЬ

(зміненим голосом)

Федьку, тобі не пропоную, ти спортсмен, раптом сподобається. Ви, спортсмени, швидко помираєте від цієї хуйні, швидко… усі швидко… Тільки спортсмени швидше… Стометрівку, блядь…