Чужа - Нестеренко Володимир «Адольфич» - Страница 2

ГИРЯ

Пусте.

ШУСТРИЙ

Піти з нею перетерти, чи що…

СОПЛЯ

Угу. Тебе їй якраз не вистачає, нема кому її рижуху в ломбард здати.

Очевидно, це натяк на якусь історію, всі сміються.

На горищі Рашпіль і Малюк. Малюк сидить на стільці,

Рашпіль на ліжку. Рашпіль говорить сипло і дуже тихо. Перед Малюком фотографія дівчини.

РАШПІЛЬ

Одна рідна душа у нашого Бабая залишилася. Сестра… Анжела. А більше нікого… Батьки давно коней двинули, а виховала бабця, недавно померла. У Чехії сестра зараз… Чужа — така ось кликуха. Ти ж із нею знайомий?

МАЛЮК

Знайомий.

РАШПІЛЬ

От і добре. Потрібно її знайти і привезти сюди, до мене. Зараз дам тобі лаве, десятку. Потім, як привезете, ще отримаєте, по п’ятірці кожному. А тобі — десятку. (Передає гроші, Малюк, не перераховуючи, ховає пачку за пазуху.) У Празі знайдеш Карасика… Інструмент візьмеш у нього, взагалі, допоможе, він давно там живе. Дивіться… обережніше… там зараз нема такого, як у нас, — Вася знає Колю, Коля знає Петю, все, братва, — все вирішуватимете самі, на місці… (В процесі розмови Рашпіль заряджує у бульбулятор кульку крека.) Фотографію візьми, там показуватимеш, та що я тебе вчу… від крека в голові утворюється порожнина, торрічеллієва порожнина, розумієш, Малюк, торрічеллієва… я тобі не пропоную, а то може сподобатися… привези її, щоб Бабай не став підписувати, мусора відсмокчуть, на тебе сподіваюся, ти ж пам’ятаєш…

Відкинувшись на ліжко, він щось ще бурмоче, розібрати можна лише окремі слова.

Узявши гроші, Малюк спускається в казино і вказує кивком на вихід.

Усі вирушають, офіціантка, прибираючи зі столу, виявляє серед недопалків у попільничці використаний презерватив і спантеличено дивиться. Це Шустрий пожартував — плюнув у нього кілька разів. З боку виходу лунає гучний сміх, пацани уважно стежили за офіціанткою.

ОПОВІДАЧ

Часу на збори було мало, але всі звикли до життя на колесах. Деякі так звиклися, що й дому свого не завели.

Сцени зборів пацанів.

Гиря прощається з нареченою, наречена вагітна, дуже середня, жлобиха. У квартирі килими на стінах, портрети родичів, календар з котенятами, бахрома на занавісках. Коли він іде, вона дивиться на себе в дзеркало, гладить живіт руками і раптом починає плакати.

Сопля живе з батьками, йде з валізою, мати зачиняє двері, батько дрімає на кухні, дві порожні пляшки горілки на столі. Бідність. На стіні — перехрещені рапіри і фехтувальна маска. Велика фотографія Соплі, він фехтувальник, на грудях — медаль, тепер вона висить на килимі.

Малюк живе один — середненько, меблі старі, квартира явно орендована, але телевізор імпортний, великий. Збирає валізу, дістає зі схованки в кріслі пістолет, ТТ, підкидає його в руці, потім, зітхнувши, ховає назад.

Перед виходом дивиться у вічко.

Усі пацани, перш ніж вийти з квартир, — дивляться у вічко.

Шустрий живе у жінки, вона старша за нього, скандал, він іде, тьолка кричить услід «щоб ти не повернувся». Він повертається, дзвонить в двері і, коли вона відчиняє, дає їй кулаком у лоб (як молотком, нижньою, м’ясистою частиною кулака).

…Плюс потрібно було ще знайти у місті інвентар…

Закривається багажник, на заднє скло лягає траурний вінок з написом на стрічці «Lyubomu Yakobu Toporcheku ot druzzey». Поряд лежить бейсбольна біта, дерев’яна.

Вранішнє сонце засліплює колгоспника на возі, він прикриває очі рукою.

…Сонце тільки встало, а вже з’явився перший постраждалий. Пролітаючи на повній швидкості, «дев’яносто дев’ята» вискакує на зустрічну і йде лоб у лоб з возом, кінь сахається вбік, колгоспник зістрибує з воза, «дев’яносто дев’ята» повертається на свою смугу, це жарт.

Колгоспник показує вслід машині дулю. Машина різко гальмує.

В салоні машини.

ГИРЯ

(він дрімав, схиливши голову, а тепер від різкого поштовху раптом посунувся вперед, ударившись об переднє сидіння)

Е-е, блядь!

СОПЛЯ

Не зрозумів…

МАЛЮК

Шустрий, ти що?

ШУСТРИЙ

Цей чорт дулю показав. Не повезе тепер.

МАЛЮК

(секунду поміркувавши)

Повезе. Здай-но назад, прокатаймо лоха до кордону.

Все відбувається у тиші. Колгоспник задкує. З машини вийшли усі четверо, Гиря помахує бітою.

МАЛЮК

Ну ти, хую! Сюди йди!

У салоні п’ятеро людей. За кермом — Малюк.

Гиря й Сопля ззаду, між ними колгоспник.

ШУСТРИЙ

(закінчує розповідь)

Коротше, три штрихи і одна халява сидять в машині. Штрих, що спереду сидить, блатує, говорить: «Ну, якщо я не правий — убийте мене, убийте!» Нарешті один, що з бабою на задній сидусі (звертається до Соплі) — от як ти сидів… волину дістає… і їбашить пасажиру в лоба. (Дає кол госпникові щелбан.) Вася падає під сидіння — халява сциться від страху і кричить: «Відпустіть мене, я нічого не бачила, нікого не знаю!» Тут штрихи думають, що робити з двома жмурами…

ГИРЯ

(тупо)

А другий жмур — хто?

СОПЛЯ

Та халява, що ж її, живою відпускати?

ГИРЯ

Точно, туплю.

ШУСТРИЙ

Як завжди. (Продовжує розповідь.) І тут з-під сидухи вилазить штрих, увесь в крові — за голову от так тримається — і говорить: «Ви що, зовсім охуїли, махновці?» Всі так і охуїли, а баба — знепритомніла.

МАЛЮК

З нагана стріляв?

ШУСТРИЙ

Так, спортивним набоєм, а порох відсирів. В дурня як ріг на лобі виріс.

МАЛЮК

Була у мене колись схожа історія. Куля м’яка, свинцева…

ШУСТРИЙ

…Об лоба розплющилася…

МАЛЮК

Так.

Усі сміються, крім колгоспника.

Проїжджаючи повз села, вони беруть виставлені селянами продукти — молоко, яблука — вантажать в машину і від’їжджають не розраховуючись. Миготять вказівники — відлік кілометрів.

МАЛЮК

(дивиться карту, вираховує щось, потім дивиться на годинник)

Добре, будемо прощатися з нашим кентом…

Машина вихляє до узбіччя.

КОЛГОСПНИК

Та ви що, хлопці? Невже вб’єте? За що, за дулю?

МАЛЮК

Давай, виходь, дядю, приїхали!

Пацани витягують колгоспника з машини, Гиря веде його на узлісся. За ними скрадається Шустрий з бітою.