Чужа - Нестеренко Володимир «Адольфич» - Страница 11

МАЛЮК

Гиря, почекаємо, нехай вони звалять.

ГИРЯ

Що з Соплею буде?

МАЛЮК

Вилікують і посадять. Гарно буде поводитися — вийде через півстроку. Так що за кілька років може бути вдома.

ГИРЯ

А чому Карасику не можна було його залишити?

МАЛЮК

Тому що Карасик його добив би.

ГИРЯ

Жартуєш?

МАЛЮК

Ні. Вилікувати не можна без операції, знайти хірурга — важко, простіше добити.

Гиря тихо присвиснув.

ГИРЯ

Що тепер робити будемо?

МАЛЮК

Звалювати якомога швидше, треба паспорт їй зробити. Змиємо паспорт Соплі, переклейку зробимо — і назад на нашій машині, до кордону. До угорського.

ГИРЯ

Ти вмієш паспорти робити?

МАЛЮК

Так.

ГИРЯ

Де навчився?

МАЛЮК

В розвідшколі.

ГИРЯ

(вражено)

Де?

МАЛЮК

В армії.

ГИРЯ

Щось мене там такого не вчили.

МАЛЮК

Тепер іди ти. Назвеш таксисту «Бізнес-центр» — вийдеш, не доїжджаючи кілька кварталів, підеш пішки, впевнишся, що за тобою не стежать, піймаєш друге таксі — і на хату. Повтори адресу.

Гиря повторює адресу.

МАЛЮК

Давай, братило, вали. Дай сигарету.

Гиря дає Малюку сигарету.

Малюк дістає з машини дробовик, викидає один набій, розгризає зубами гільзу, висипає дріб. Вириває фільтр із сигарети, пересипає туди порох з набою. Потім дістає з-під сидіння машини пластикову пляшку з бензином, поливає машину зсередини, запалює сигарету і стромляє її в облиті бензином ганчірки.

Переконавшись, що цигарка тліє, швидко йде в ніч.

Управління поліції. Циган, який був разом з Робо, але утік під час бою, дає свідчення.

ЦИГАН

Одного росіянина я знаю.

ПОЛІЦАЙ

Звідки ти його знаєш?

ЦИГАН

Я впізнав його. Два роки тому він убив трьох циган.

ПОЛІЦАЙ

(недовірливо)

Ти впевнений?

ЦИГАН

Впевнений. Це він.

ПОЛІЦАЙ

Розповідай. Усе докладно розповідай.

ЦИГАН

Цигани забрали проституток, вони приїхали з росіянами, стали на наші місця, в готелі.

ПОЛІЦАЙ

(киває)

Далі, далі.

ЦИГАН

Росіяни знайшли проституток, побили цигана, що був з ними, забрали жінок. І на другий день ми зустрічались. Росіяни приїхали на двох машинах — вісім чоловік. Їхній бос почав розмовляти з Тонгом — і почали сваритися. Тонг сказав, що росіяни повинні платити циганам.

ПОЛІЦАЙ

(збуджено)

Цей росіянин — бос?

ЦИГАН

Ні. Цей росіянин вбивця. Коли його бос закрив обличчя руками — цей почав стріляти, вбив Тонга, ще двох.

ПОЛІЦАЙ

Дуже добре. А ти що тоді робив?

ЦИГАН

За кермом був, у машині.

ПОЛІЦАЙ

А зараз що робив?

ЦИГАН

Коли я його впізнав, хотів сказати Робо, але не встиг. Потрібно було віддати йому цю трикляту відьму. Я не встиг попередити — росіянин знову розпочав стрілянину. Я впав і відповз під машину, в тінь — тому живий.

ПОЛІЦАЙ

Яку відьму потрібно було віддати?

ЦИГАН

Ту, що Робо купив у росіян.

ПОЛІЦАЙ

Сиди тут, я зараз доповім генералу.

Поліцай виходить, залишивши двері кабінету відчиненими, видно циган, які стоять уздовж стін у коридорі, руки на стінах, по коридору походжає поліцай у формі, зупиняється біля дверей кабінету і стежить за циганом, що розговорився.

За кілька хвилин перший поліцай повертається.

ПОЛІЦАЙ

Ходім до генерала. Дивись, говори з ним ввічливо, а то генерал суворий, може на місяць на нари спровадити.

Квартира, дуже скромна, майже немає меблів, старий телевізор, завішені вікна, горить маленька лампа, котру поставили на ліжко.

В кімнаті Шустрий, він перевіряє тайники, про які казав Малюк, дістає гроші з туалетного бачка, з віконного карниза.

Перераховує гроші, ховає їх до кишені. Трішки подумавши — виймає з кишені й кладе на стіл. Потім дістає вальтер, заряджає магазин набоями, які дістає з кишені. Кладе вальтер на стіл, на гроші.

З ванної чути шум води, потім двері відчиняються і входить Чужа. Вона випрала одяг і завернулась у простирадло. Викручений одяг розвішує по батареях.

ШУСТРИЙ

Ти чого прання влаштувала? Раптом зараз валити будемо?

ЧУЖА

Не будемо. Я місяць не милася, смерділа вся. Малюк приїде, скаже, що робити. До того часу шмаття висохне.

ШУСТРИЙ

Як же ти працювала? Немита? Клієнти не скаржились?

ЧУЖА

Ніяк. Я й не працювала. Слухай, як тебе звати?

ШУСТРИЙ

Євген.

ЧУЖА

А я Анжела.

ШУСТРИЙ

А Чужа чому?

ЧУЖА

Та хуй його знає. Прилипло прізвисько. Напевне, тому, що ми з Артуром без мами-тата, чужі діти. А тебе Шустрим дражнять?

ШУСТРИЙ

Ну.

ЧУЖА

Чому?

ШУСТРИЙ

Колись звірів на базарі били — вони платити відмовились, мандарини-апельсини, я тоді малоліткою був, — то допоки з ними хуярились, я ще шапки пижикові зі звірів назбивав. Так і прибіг після погрому — весь в крові, звір гирею влучив у ніс, на голові шапка, в руках дві. Від мусорів через паркани стрибав, але шапки не кинув. Рашпіль, як побачив, — іржав шо кінь. Дав поганяло.

ЧУЖА (сміється, у неї приємний, мелодійний сміх)

Красень, Шустрий. Слухай, а звідки ви з Малюком тут взялись?

ШУСТРИЙ

А тобі яке діло?

ЧУЖА

Як це «яке»? Ви ж мене врятували. Ця мерзота циганська мене там забила б до смерті, у себе в підвалі.

ШУСТРИЙ

Рашпіль прислав.

ЧУЖА

За мною?

ШУСТРИЙ