Одинадцять хвилин - Коэльо Пауло - Страница 45

— Авжеж, авжеж! — очі бібліотекарки аж засяяли. — Ви на власному прикладі підтвердили, скільки ваших друзів про це чули, — ніхто не чув! Яке безглуздя! Та якщо один італієць відкрив клітор ще кількасот років тому, то точку G було виявлено лише в нашому сторіччі! Незабаром про неї кричатимуть заголовки всіх газет, і ніхто не зможе нехтувати її! Ви можете собі уявити, в який революційний момент ми живемо?

Марія подивилася на годинника, й Хайді зрозуміла, що їй треба говорити швидше, треба навчити цю хорошу дівчину, яка стоїть перед нею, що жінки мають повне право бути щасливими, реалізованими, щоб наступне покоління могло скористатися всіма цими дивовижними відкриттями.

— Доктор Фройд із цим не погоджувався, бо він не був жінкою, а що він переживав оргазм у пенісі, то й гадав, що ми повинні переживати його у вагіні. Ні, ми повинні повернутися до джерел, до того, що завжди приносило нам втіху, — до клітора та до точки G! Дуже небагатьом жінкам щастить мати задовільні статеві зносини, а отже, коли ви маєте труднощі в досягненні радості, на яку ви заслуговуєте, я запропоную вам таке: поміняйтеся позами. Нехай ваш коханий ляже, а ви сідайте на нього зверху. Тоді ваш клітор з більшою силою тертиметься об його тіло, й ви, а не він, отримуватимете необхідну стимуляцію. Стимуляцію цілком вами заслужену, якщо висловитися точніше!

Тим часом Марія лише вдавала, що слухає цю розмову неуважно. Отже, такою була не тільки вона! В неї не було ніякої сексуальної проблеми, то було просте питання анатомії! Їй хотілося поцілувати жінку, що сиділа перед нею, бо величезний, грандіозний тягар упав з її серця. Як добре відкрити все це, ще будучи молодою! У який чудовий день вона живе!

Хайді посміхнулася змовницькою посмішкою.

— Вони про це не знають, але в жінок також буває ерекція! Клітор роздимається і встає!

«Вони», тобто чоловіки. Марія набралася сміливості й запитала — оскільки розмова стала такою відвертою:

— А ви мали когось поза шлюбом?

Бібліотекарка зреагувала так, ніби її вдарили. Очі її метнули щось подібне до священного вогню, шкіра почервоніла, й вона сама не знала від чого: від гніву чи від сорому. Проте через якийсь час боротьба між спокусою розповісти правду й прикинутися обуреною вщухла. Вона вирішила просто змінити тему.

— Вернімося до нашої ерекції: клітор! Він стає твердим, ви це знали?

— Ще змалку.

Хайді здавалася розчарованою. Мабуть, вона просто не приділяла цьому достатньої уваги.

— І схоже, що, коли крутити навколо нього пальцем, навіть не торкаючись кінчика, втіха може знайти ще бурхливіший вихід. Запам’ятайте це! Чоловіки, які шанують тіло жінки, відразу доторкаються до голівки клітора, не знаючи, що це буває іноді боляче, ви згодні? Тому, після першого або другого такого дотику, ви повинні брати контроль над ситуацією на себе: сідайте зверху, вирішуйте, де і як вам слід натискати, прискорюйте або вповільнюйте темп, керуючись своїми відчуттями. Крім цього, завжди потрібна серйозна й відверта розмова — так принаймні рекомендується в книжці, яку я зараз читаю.

— А ви коли-небудь розмовляли відверто зі своїм чоловіком?

Знову Хайді уникла прямої відповіді, сказавши, що то були інші часи. Тепер вона більше зацікавлена в тому, щоб ділитися з ним своїм інтелектуальним досвідом.

— Спробуйте подивитися на свій клітор, як на стрілку годинника, й попросіть свого партнера, щоб він пересунув її й поставив між одинадцятою та першою годинами, ви мене зрозуміли?

Атож, вона знала, про що каже її співрозмовниця, й не дуже з нею погоджувалася, мабуть, і книжка була далекою від повної істини. Та оскільки та заговорила про годинник, Марія подивилася на свій і сказала, що прийшла попрощатися, бо термін її перебування тут закінчився. Проте бібліотекарка, здавалося, її не слухала.

— Не хочете взяти почитати цю книжку про клітор?

— Ні, дякую. Мені треба думати про інше.

— І не візьмете нічого нового?

— Ні. Я повертаюся на свою батьківщину, але хотіла б подякувати вам за те, що ви завжди ставилися до мене з увагою й розумінням. Може, ще колись побачимося.

Вони потиснули одна одній руку й побажали взаємного щастя.

Хайді зачекала, поки дівчина вийде, перш ніж утратити над собою контроль і стукнути кулаком по столу. Чому вона не скористалася з нагоди, щоб поділитися своєю таємницею, яка, судячи з усього, помре разом із нею? Якщо вже дівчина набралася сміливості запитати, чи вона коли-небудь зраджувала чоловіка, чому б їй і не відповісти, тепер, коли вона відкрила для себе новий світ, у якому жінки нарешті визнали, що досягти вагінального оргазму надзвичайно важко?

«Не так уже це й важливо. Світ — це не тільки секс».

Справді, секс не був чимось найважливішим у світі, але він був річчю достатньо важливою, авжеж був. Вона подивилася навколо себе; у дуже багатьох із тих тисяч книжок, які оточували її, розповідалося про кохання. То завжди була одна й та сама історія — хтось закохується, зустрічається, втрачає і зустрічає знову. Душі, що знаходять спільну мову, далекі краї, пригоди, страждання, тривоги, а проте дуже рідко буває, аби хтось там сказав: «Знаєш, друже, треба ліпше розуміти жіноче тіло». Чому книжки не говорять про це відверто?

Можливо, тому, що ніхто цим по-справжньому не цікавиться. Бо чоловік лише шукає для себе нових і нових пригод — він досі залишається мисливцем-троглодитом, що прагне лише задовольнити свій інстинкт відтворювана людського роду. А жінка? Щодо її персонального досвіду, то її бажання пережити добрий оргазм зі своїм партнером тривало лише кілька перших років; потім частота їхніх зносин різко зменшилася, а жодна жінка про це ніколи не говорила, бо думала, що так буває лише з нею. І вони брехали, запевняючи, ніби вже не спроможні задовольнити жадання свого чоловіка, бо він вимагає, щоб вони кохалися з ним кожну ніч. І своєю брехнею лише посилювали стурбованість інших.

І тоді вони намагалися думати про щось інше: дітей, кухню, розпорядок денний, домашнє господарство, рахунки, що їх треба було оплатити, про терпиме ставлення до амурних походеньок чоловіка, про поїздки на відпочинок, протягом яких вони більше піклувалися про своїх дітей, аніж про самих себе, збереження довірених їм таємниць — і навіть про кохання, але без сексу.

Їй треба було бути відвертішою з цією бразилійкою, яка здалася їй невинною дівчиною, що за своїм віком могла би бути їй дочкою, і ще неспроможною розуміти світ у його неприкрашеній правді. Іммігрантка, закинута далеко від своєї батьківщини, змушена виконувати якусь нецікаву для себе роботу, в чеканні чоловіка, за якого вона зможе вийти заміж, вдати, ніби пережила з ним кілька оргазмів, знайти собі в ньому опору, зробити свій внесок у відтворення цього таємничого людського роду, а потім геть забути про ці так звані оргазми, клітор, точку G (відкриту лише в XX сторіччі!!!). Бути доброю дружиною, доброю матір'ю, дбати про те, щоб у домі нічого не бракувало, мастурбувати потай вряди-годи, думаючи про незнайомця, який зустрівся їй на вулиці й подивився на неї очима, сповненими жадання. Зберігати видимість — чому світ так занепокоєний тим, щоб усі в ньому зберігали видимість?

Тому вона й не відповіла на її запитання: «А ви мали когось поза шлюбом?»

Ці речі помирають разом із людьми, подумала вона. Її чоловік завжди був обранцем її життя, хоча секс між ними давно перетворився на далекий спогад. Він був чудовим другом життя, чесним, великодушним, наділеним добрим гумором, він змагався з усіх сил, щоб утримати родину, й намагався, щоб усі, хто був під його опікою, почували себе щасливими. Це був справді ідеальний чоловік, про якого мріють усі жінки, і саме тому вона почувала себе так погано, згадуючи, що одного дня зажадала іншого чоловіка — і була з ним.

Вона добре пам’ятала, як вони з ним зустрілися. Вона поверталася з невеличкого міста Давос, що в горах, коли снігова лавина урвала на кілька годин залізничний рух. Вона зателефонувала додому, щоб ніхто не турбувався за неї; купила кілька журналів і підготувалася до довгого чекання на станції.