Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Найстарший - Паолини Кристофер - Страница 70
— Абсолютом?
— Не вживай закляття так, аби його наслідком були лише два крайні випадки: успіх або смерть. Якби ворог, що тобою оволодів, мав більше сили, ти б витратив усю енергію й загинув. До того ж, навіть не встигнув би зупинити дію закляття, збагнувши його марність.
— Але як цього уникнути? — спитав Ерагон.
— Безпечніше обернути закляття на процес, який можна зупинити за власним бажанням. Припустімо, замість того, щоб вимагати звільнення ніг, ти можеш просто обмежити магію, яка їх тримає. Зрозуміло, що слід задіяти більше слів, але так ти можеш з'ясувати, що робити далі і яка небезпека виникатиме під час протистояння. Тож давай спробуємо ще раз.
Ерагонові ноги вкотре опинилися в невидимих лещатах, коли ельф пробурмотів закляття. Юнак почувався таким стомленим, що вже й не мріяв звільнитися. Але все ж таки скористався магією.
Ще до того, як слова прадавньої мови злетіли з юнакових вуст, він відчув, як невидимі пута поволі спадають із його ніг. Було таке відчуття, ніби його дуже обережно витягують із багна. Він мимохіть глянув на Оромиса й побачив, як обличчя ельфа змінилося. Здавалося, той намагається втримати щось дороге й важливе для нього.
Коли пута остаточно послабились, учитель зітхнув, скрушно зиркнув на свої долоні й рушив до краю скелі, на якій проходило навчання. В Ерагоновому серці прокинулись жаль і туга — такі самі почуття охопили його тоді, коли він уперше побачив скалічену передню лапу Глаедра. Він проклинав себе за своє зухвальство, за брак уваги до Оромисових хвороб і за недбале ставлення до науки. Адже не тільки він бореться з важкою хворобою! Відтепер юнак зрозумів, яких зусиль докладає ельф, аби його навчати.
Наблизившись до Оромиса, присоромлений Ерагон уклонився й мовив:
— Ебрітхіль, пробачте мене.
Ельф удав, ніби його не почув.
Вони ще довго стояли на краю скелі. Сонце велично сідало за обрій, птахи співали своїх вечірніх пісень, а повітря стало вогким і прохолодним. Здалеку долинув шум драконових крил. Це поверталися з навчання Сапфіра з Глаедром.
— Завтра продовжимо, — нарешті озвався Оромис захриплим голосом. — Ти як, зможеш?
— Звісно, Майстре! — зраділо відказав Ерагон.
— Гадаю, відтепер тобі слід спілкуватися лише прадавньою мовою. У нас не так багато часу, і це прискорить твій вишкіл.
— Навіть коли я розмовляю із Сапфірою? — перепитав юнак.
— Навіть тоді.
— Я працюватиму так наполегливо, аж доки не почну бачити сни вашою мовою, — старанно добираючи слова, запевнив Ерагон.
— Якби ти сягнув цих висот, — пояснив Оромис, — нашу справу було б закінчено. До речі, щоб не літати сюди щоранку, ти вправлятимешся з ельфом, який відведе тебе туди, де елесмерійці зазвичай б'ються на мечах. Попрацюєш там годинку й продовжуй далі, у звичному ритмі.
— То ви більше не станете мене вчити? — ображено спитав Ерагон.
— Мені вже нічому тебе вчити. Ти вправний фехтувальник, найкращий з тих, кого мені доводилось бачити. Я не знаю про бій більше, ніж ти, а своєї вправності я тебе не навчу. Тобі лишень треба триматися свого рівня.
— Але чому я не можу займатися з вами? — не вгавав юнак.
— Тому, що я не люблю починати день зі сварок, — ельф суворо глянув на Ерагона, потім полагіднішав і додав: — А ще тобі слід познайомитись із рештою мешканців Елесмери. Я — не типовий представник нашої раси. Але годі про це, дивись, наші друзі вже повертаються.
Два дракони плавно спускалися на галявину. Першим прибув Глаедр, здіймаючи куряву. На мить він навіть затулив ціле небо, аж доки не склав золотаві крила. Слідом за ним приземлилась Сапфіра, швидка та рухлива, наче горобчик поруч з орлом.
Оромис і Глаедр, як завжди, атакували друзів купою питань, аби переконатися, що Ерагон та Сапфіра справді переймалися заняттями й ділилися одне з одним набутими знаннями. Обом учням не завжди це вдавалося, але, перемовляючись між собою, вони змогли відповісти на всі запитання. Єдиною перешкодою була прадавня мова, якою вони відтепер мусили спілкуватись.
— Сьогодні вже набагато краще, — прогримів Глаедр, а потім звернувся до Ерагона. — Невдовзі ми будемо тренуватись разом із тобою.
— Гаразд, скулблако, — чемно відповів той.
Старий дракон презирливо пирхнув і, накульгуючи, рушив з Оромисом до хатини. Грайливо підскочивши до нього, Сапфіра зненацька вщипнула Глаедра за хвіст. Заскочений зненацька велетень миттю обернувся, обурено вишкірив зуби, проте Сапфіра крутнулась і за мить уже була далеко від нього.
— Що ти собі дозволяєш, Сапфіро? — буркнув Оромис, з реакції Глаедра зрозумівши, що подібна витівка вже не перша за сьогодні. Ерагон пробелькотів щось невиразне на знак вибачення, тож ельф лише махнув рукою й гукнув:
— Геть з-перед очей!
Похнюпившись, Ерагон заліз на спину Сапфіри. Вона довго не хотіла злітати, а коли нарешті здійнялась у повітря, то довго кружляла над галявиною, перш ніж рушити до Елесмери.
— Що на тебе найшло? — звернувся до неї юнак, добре знаючи відповідь. — Навіщо ти його вкусила?
— Це ж був жарт!
Звісно, Ерагон розумів, що Сапфіра загравала до Глаедра, але навіщо зараз ці ігри?
— Ти розумієш, що Глаедр спантеличений цими жартами? — докоряв він дракону. — Вони заважають нам усім! Раніше ти ніколи не була такою нерозважливою…
— Ти що, говориш від імені мого сумління? — перепитала Сапфіра.
Не в змозі вдавати лють, Ерагон розреготався й ледь не впав із дракона.
— Якось дивно це чути, — мовив він, умощуючись зручніше, — після того, як ти сама мене весь час напучувала. Отже, я — твоє сумління, Сапфіро. Так само, до речі, як і ти — моє. Дотепер ти стримувала мої вибрики, а тепер я попереджаю тебе: годі дратувати Глаедра! Чуєш мене?
— Так, чую, — після тривалої паузи відказав дракон.
— Сподіваюсь.
— У тебе сьогодні було аж два напади, — і собі озвалась Сапфіра. — Як ти почуваєшся?
— Не дуже, — відповів юнак, скривившись. — Біль послаблює м'язи й затьмарює розум. Я сподіваюся не збожеволіти до кінця тренувань. А далі навіть не знаю, що робитиму. Навряд чи я зможу битися за варденів у такому стані.
— Не думай про це, — порадив дракон. — Ти ніяк собі не зарадиш, тож не переймайся, живи тим, що маєш тепер, пам'ятай про минуле й не бійся майбутнього, бо його ще немає й ніколи не буде. Є тільки сьогодні.
Юнак поплескав Сапфіру по плечу й удячно посміхнувся. Праворуч від них у повітряних потоках ширяв великий яструб, видивляючись у лісі здобич. Спостерігаючи за ним, Ерагон згадав про питання, яке йому поставив Оромис. А й справді: чим можна виправдати битву з Імперією, якщо вона принесе людям ще більше горя й страждань?
— Я знаю відповідь, — несподівано сказала Сапфіра.
— Ну і яка ж вона?
— Галбаторікс має… — почав був вагатися дракон. — Ні, я не скажу. Ти мусиш сам здогадатися.
— Сапфіро! — гримнув Ерагон.
— А що такого? — визвірилася та. — Якщо ти не знаєш, заради чого б'єшся, то можеш відразу здатися Галбаторіксу!
Не зважаючи на красномовні благання юнака, дракон не сказав жодного слова й ображено заблокував свою свідомість.
Повернувшись до свого помешкання в Елесмері, Ерагон повечеряв і хотів був поринути в читання одного із сувоїв, що йому їх дав напередодні Оромис, аж раптом у двері хтось постукав.
— Заходьте! — гукнув юнак, сподіваючись, що то Арія.
Так і було.
Ельфійка привіталася з Ерагоном і Сапфірою, а потім сказала:
— Я подумала, що вам було б цікаво відвідати Тіальдар Хол та прилеглі сади, оскільки ви цікавилися ними вчора. Звісно, якщо ви не дуже втомлені.
Вона була вбрана у довгу червону сукню, прикрашену вигадливим гаптуванням. Кольори на вишивці нагадували шати королеви, ніби вказуючи на зв'язок матері з дочкою.
— Я був би дуже радий побачити їх, — посміхнувся Ерагон, відкладаючи папери.
— Він має на увазі, що ми були б раді їх побачити, — додала Сапфіра.
Арія здивовано звела брови, адже їй відповідали прадавньою мовою. Присоромлений Ерагон враз заходився розповідати про наказ Оромиса.
- Предыдущая
- 70/121
- Следующая
